СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВеликодні привітання від владик Української Греко-Католицької Церкви
«Пасха красна, Пасха Господня, Пасха, Пасха всечесная нам засіяла; Пасха, радісно друг друга обіймім! О, Пасха, ізбавління від скорби: бо із гробу днесь, наче із світлиці, засіяв Христос і жінок радістю наповнив, мовлячи: Проповідуйте апостолам» (Стихири Пасхи)
Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
«Наша Пасхальна утреня закликає нас „чувати“, тобто прокинутися зі сну і відкритися на несподіване Боже. Чувати тут означає бути чутливими до того, що є правдивим, справжнім та істинним: чувати, щоб пізнати Істину; чувати, щоб не дати себе одурити тому, що фальшиве та оманливе; чувати, щоб зустріти Воскреслого. Його сяйво виявляє нам правду про себе, про те, чого варті наші зусилля, праця і страждання, чого варте наше діло як Церкви, громади і всього народу. Правда, що Христос воскрес, є такою ж дійсною і певною, як і те, що сонце зійде і ніч поступиться місцем дневі. Воскресіння Христа, як Сонця правди, нам „життя освітлює“ — показує нам не лише справжній зміст пошуку мироносиць, а й сенс життя, страждань і навіть смерті кожної людини: ми сотворені для воскресіння в Христі і наше земне життя є чуванням-очікуванням цього воскресіння. Хай слова псалмоспівця стануть нашою піснею у світлі Воскресіння: „Співайте Господеві нову пісню, співайте Господеві, уся земле! Співайте Господеві, благословіть його ім’я; звіщайте день у день його спасіння“ (Пс. 96, 1–2) […].
Правда має власну силу, яка перемагає брехню так само звитяжно, як Христос подолав смерть, як світло усуває темряву, а сонце виганяє рештки ночі. Коли матимемо відвагу жити в правді, то станемо свідками сили Воскресіння Христового, побачимо, що її треба не так боронити, як, радше, показувати власним життям, за прикладом мироносиць, які запевняли апостолів про воскресіння Ісуса, навіть коли ті не йняли віри […].
Живімо, отже, у світлі Воскреслого, перед яким жодна темрява і неправда не можуть встоятися. Вірмо в Христову істину і служімо правді в усіх сферах людського життя — і Україна, її народ будуть непереможні. Усяке діло, що збудоване на брехні, завалиться, як це колись сталося з комуністичною імперією зла. Будуймо нашу державу на істині та правді, хоч би якою гіркою і важкою вона нам видавалася. Воскреслий Христос має силу освітити наше життя та воскресити нас до нового майбуття.
Саме сьогодні у світлі справжньої Істини-Христа нам треба пізнавати своє минуле і з довірою до воскреслого Спасителя впорядковувати своє теперішнє. Саме тепер силою Його перемоги над брехнею будуймо своє майбутнє — не примарне, темне чи сумне, а просвітлене і радісне, у повноті життя, яке маємо в Господі.
Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день прагну привітати всіх вас із Пасхою Господньою. Нехай світло Христа — Сонця правди — просвічує кожного з вас до відповідального служіння істині та дає вам відвагу і витривалість перед темною брехнею лукавого. Усім, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої щирі молитви і сердечні вітання. Нашим воїнам, що на передовій, та їхнім сім’ям, вимушено переселеним особам і мешканцям окупованих територій, полоненим і в’язням сумління, молодим і старшим, здоровим і немічним — кожному з вас бажаю радості життя, поставленій на правді про Божу безмежну любов до нас. Обіймаю вас батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!
Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!»
Владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський
«Сам Господь, Ісус Христос, тріумфально воскрес, переміг смерть, залишивши полотна та порожній гріб. У гробі жінки бачили юнака, одягненого у білу одежу, який їх повідомляв, що Ісус воскрес. Це був ангел, який сказав жінкам, щоб повідомили учнів та Петра чекати Господа у Галилеї (пор. Мр 16, 5–7). Євангелисти записали імена жінок, які приходили до гробу, бачили ангелів, чули їхню розмову про Воскресіння Христа. Одна із них — Марія Магдалина, з якою розмовляв Ісус по Воскресінні: „… Маріє! А та обернулась та до нього по-єврейському: Раввуні! — що у перекладі означає: Учителю!“ (Ів 20, 16). Потім апостол Симон Петро разом зі святим євангелистом Іваном бігли до порожнього гробу, де побачили лиш „полотнище“ та хустку, яка була на голові в Нього (пор. Ів 20, 6–7). Ісус являвся апостолам не тільки поодиноко, але усі разом бачили Його, коли Він приходив до них при зачинених дверях та ставав посередині кімнати (пор. Ів 20, 19–29). Про Воскресіння Христове описано достатньо у Святому Писанні та інших книгах. Ці свідчення необхідно прийняти з вірою, бо це незаперечний факт. Христос воскрес для людства як свідок, який усіх нас воскресить до гідного, вічного та щасливого життя, що його готуємо собі життям на землі!
Щиро вітаю усіх з празником Воскресіння Христового! Хай радість цього свята увійде в кожну душу та серце громадян нашої України! Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Владика Василь Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський
«Аби по-справжньому пережити Воскресіння Христове, кожен із нас, як жінки-мироносиці, повинен відвідати гріб у цей Великодній час. Щоби Воскресіння стало підставою нашої віри, не достатньо лише знати, що Христос воскрес, але наслідувати приклад жінок-мироносиць та апостолів — спішити до гробу Воскреслого. Наше серце повинно випереджувати наш розум. Лише так можемо перетворити ці Великодні свята з простого календарно-обрядового факту на живий досвід віри. Стати біля порожнього гробу та зустріти Воскреслого Спасителя — означає взяти участь у Пасхальних богослужіннях у ці святкові дні, бо саме у богослужінні є кульмінація правди про Воскресіння Христове, яку Церква голосить усьому світу. Саме порожній гріб стає основою віри апостолів, які проповідують її згодом такими словами: „Коли Христос не воскрес, то марна віра ваша“ (1 Кор. 15,17). Ця віра народжується біля порожнього гробу. Там нам відкриється Воскреслий, як відкрився Марії Магдалині у вигляді садівника, питаючи її: „Жінко, чого ж ти плачеш?“ (Ів. 20,14) А щоб утішити і запевнити у присутності, називає її по імені: «Мовить до неї Ісус: „Маріє!“ А та обернулась та до нього по-єврейському: „Раввуні“… „Учителю!“» (Ів. 20,17).
«Хто нам відкотить камінь?» (Мр. 16,3) запитували себе жінки-мироносиці? Ми вже не повинні сьогодні перейматися цим запитанням. Камінь із серця відкинув нам сам Ісус на сповіді у Великому Пості. У Страсному тижні Ісус переживав з нами свої терпіння, смерть — а сьогодні свою перемогу над смертю, котра означає лише одне — Ісус живе! Як немає «Ісуса Прославленого» без «Ісуса Терплячого», так і немає «християнина радісного» без покаяння та сповіді. Аби воскреснути, слід спочатку померти для егоїзму та гріха. Ми, напевно, неодноразово переконувалися у цій правді на власному досвіді. Воскреслий Спаситель через наше покаяння поєднав нас зі своїм Отцем і з ближніми. Саме це дає нам підставу сьогодні радісно співати: «Це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім» (Стихира Пасхи) […].
Дорогий український народе! Складаю тобі цьогорічні Великодні привітання у непростий час війни на Сході, непевності, розчарування, пригнічення та втоми. Бажаю, щоби світло Воскреслого перемінило у ці святкові дні серце кожного українця, наповнило його надією та відвагою продовжувати розпочатий шлях від смерті до життя. Нехай вістка про Воскресіння Божого Сина змінить смуток на радість, як змінила смуток жінок—мироносиць та апостолів. Нехай це світло, що виходить з порожнього гробу, поглине темряву неправди ворогів українського народу. «Хай Воскресне Бог і розбіжаться вороги його. Як щезає дим, хай вони щезнуть. Як тане віск від лиця вогню» (Стихири Пасхи). Пам’ятаймо, що для Бога Отця, який воскресив Ісуса із мертвих, та дав Йому перемогу над смертю, немає нічого неможливого. Радісних благословенних Великодніх свят у кожну українську родину!»
Владика Володимир Війтишин, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський
«Й у наших святкових Пасхальних богослужіннях осяяне світлом Христового Воскресіння Слово Боже звучить особливо урочисто, адже Господь переміг гріх і смерть та відкрив нам двері Царства Небесного. Цю радісну звістку несімо іншим повсюди, де б ми не були, адже віра у воскресіння та надія принесена Христом є найкращими дарами, які ми повинні дарувати своїм ближнім. Не втомлюймось звіщати, що Христос воскрес, не лише словами, але свідченням свого життя. Кожен, хто зустрічається з нами на нашому життєвому шляху, повинен бачити цю радісну звістку в наших вчинках, почуттях, на нашому обличчі. Ділімося своїми радістю, досвідом віри з тими, хто цього найбільше потребує, хто шукає справжній сенс свого життя і щастя.
Кожен з нас, заради котрих страждав, помер та воскрес Христос, по-особливому близькі один одному. Ми всі, незалежно від віку та статі, національності та освіти, соціального стану й політичних поглядів, є братами і сестрами у Христі. Ми — діти Божі, і тому повинні любити ближнього чистою та жертовною любов’ю, як і Христос полюбив нас (Йо. 13, 34). Свято Пасхи — це найбільше і найрадісніше свято, свідчення любові Бога до людини, у якому ми реально зустрічаємось з тайною Божої любові до кожного з нас […].
Святкове вітання: «Христос воскрес! Воістину Воскрес!» — несеться сьогодні різними мовами в усіх куточках нашої планети. «Христос Воскрес», — лунає сьогодні й в Україні та у різних країнах світу, де є наші вірні, які своєю думкою, линуть до батьківського дому, щоб розділити пасхальну радість.
«Христос Воскрес» по-особливому звучить у окопах і бліндажах, польових госпіталях серед героїв воїнів, які стоять на захисті нашої Батьківщини та промовляють до нас: «Христос Воскрес! — Воскресне Україна до мирного життя!»
Ділімось тією Пасхальною благовістю з нашими батьками, дітьми, братами і сестрами, з нашими ближніми, друзями і знайомими. Постараймося передати її скорботним і знедоленим, хворим і немічним, всім, хто потребує нашої уваги та підтримки.
У цей день згадаймо у наших молитвах усіх, хто віддав своє життя за нашу Батьківщину Україну. Пам’ятаймо також наших військовополонених і несправедливо засуджених за свої переконання. Дякуймо усім їм за свідчення справжньої любові до нас і вслухаймося у Слово Господнє: «Бадьортеся! Я бо подолав світ!» (Ів. 16, 33)».
Владика Михаїл Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський
«Слово „днесь-сьогодні“ в Бога воно є завжди, а для нас це є тепер, і завтра, і майбутнє. Катехизм навчає, що Бог у любові в собі побачив людину (людство), створив видимий і невидимий світ і оселив в нім людину (людство). Тобто Бог зі свого вічного світла буттям вийшов до людства, щоб все творіння піднести до Бога. Це ставалося у створені світу, це діється і тепер, коли Христос воскрес. Це Боже сьогодні не закінчується ніколи. Христос Воскрес! Він ввійшов у смерть і вийшов зі смерті переможно, щоб смерть більше не панувала.
Христос ввійшов у смерть туди, де не було світла і своїм воскресінням осяяв весь видимий і невидимий світ. Більше смерть нас не страшить. Господь по воскресінні сказав своїм апостолам: «Не бійтеся — я з вами, Я переміг світ» (пор. Ів. 16, 33) […].
Не розчаровуймося в наших труднощах, в нашій дорозі до свободи. Бо там, де ми змагаємося за свободу, там діє Божа благодать, яка творить нас успішними в наших обдаруваннях. Сам Господь нас кличе до свободи і відповідальності, щоб в нашому єднанні з Богом, ми відкривали в собі дію Божої ласки і реалізації нашого життя і в ньому нашого покликання.
Ми вдячні живому Богові, який світ створив і не покинув світ, а за гріхи світу (наші) помер, щоб з цим наші гріхи умертвити і в трьох днях воскрес, щоб запевнити нам життя у своїй Божественній любові. При цьому, ми можемо довірити цій Божій любові себе, своїх ближніх, рідних, нашу Церкву, нашу Державу, військо і цілий світ і це має перед Богом і для нашого життя суттєве значення. Бо те, що радість Христового воскресіння нам кладе на серце, це є те до чого Бог нас кличе. Як рівно ж, Бог поклав на серце Богоматері нашу долю.
Вітаю у цій вірі усіх. А також, хто приймає це вітання, разом з вами і з кожним з вас, ми усі єднаємося у радості і молитві. Хай наша воля ріднить з Твоєю волею, о Боже, і ляже на долю нашого народу, Держави, Церкви і кожного з нас».
Владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький
«Пасхальне Христове торжество — подія велична і знакова для нас, християн, бо є провісником нашого воскресіння і зорею невечірнього дня Царства Небесного, якого ми так прагнемо і до якого прямуємо. Пасха Христова — це справжня надія світу і перспектива майбуття, яке не розчаровує. Це — сила пшеничного зерна, яке, вмерши, рясний плід приносить (пор. Ів. 12, 24). Це — міць Божественної любові, яка, віддавшись до кінця, долає ненависть і преображає світ. Ця сила, реалізувавшись майже дві тисячі років тому, і сьогодні приносить плоди надії у світі, позначеному несправедливістю та насильством, брехнею і обманом, болями і стражданнями.
Ось чому Христова Пасха є джерелом справжньої втіхи для християн: «Воскресіння день, і просвітімось торжеством, і один одного обіймімо… і тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням» (стихири Пасхи). Ми щедро ділимося цим пасхальним настроєм з навколишніми, щоб увесь світ зміг відповісти на заклик апостола Павла: «Радуйтеся завжди в Господі; знову кажу: Радуйтеся!» (Флп. 4, 4). Ця радість — істинна, бо походить від Господа; вона є відчуттям переможного завершення наших добрих справ; корениться в переконанні про остаточне торжество істини. Пасхальна радість знищує перешкоди відчуження й егоїзму, ненависті й ворожнечі, об’єднуючи всіх у велику християнську родину — Церкву, як відновлення єдності людей з Богом і поміж собою. «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13, 35), — каже Господь. Тільки в духовній єдності ми зможемо з Божою допомогою долати труднощі та негаразди: у цьому — наша сила і впевненість у майбутньому.
Щоб наша радість не проминала і була животворною, маємо зберігати своє сумління і свою душу безгрішними. Преподобний Теодор Студит закликає нас: «Тішмося Пасхою, яка відбувається щодня. Що це за Пасха? — Очищення гріхів, скруха серця, сльози чування, чисте сумління, умертвіння земних членів: розпусти, нечистоти, пристрастей, недобрих бажань і всякого іншого зла. Хто вдостоїться досягти всього цього, той святкує Пасху не один раз на рік, а щодня» (Про Пасху). Звіщати воскреслого Христа зі справжньою духовною радістю може лише той, чиї думки — чисті, а вчинки — непорочні. Тільки на такій радості базується повнота наших життєвих успіхів і всього нашого життя […].
Христос не обіцяв своїм послідовникам безтурботного життя, а зазначав: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (пор. Ів. 16, 33) і запрошує: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11, 28). Ці слова набирають особливої актуальності для нас, українців, бо потерпаємо від непростої суспільно-політичної ситуації в Україні, а війна з російським агресором сіє смуток через загибель і скалічення наших близьких і знайомих. Пам’ятаймо, що за Страсною п’ятницею неодмінно настає день великої радості — Воскресіння! У таких важких життєвих обставинах нас надихають слова пасхального Євангелія: «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1, 5). Світло Христове здатне засяяти навіть там, де безпросвітні сутінки не залишають жодної надії! Щоб уникнути розчарування і зневіри, маємо пам’ятати: якщо ми з Богом, то зло вже переможене. Сила Божа здатна все змінити навіть там, де людський закон намагається порушити природний порядок і Божу заповідь. У Воскресінні Христовому ми маємо непорушне свідчення торжества божественної Правди над диявольським лукавством, вічного — над тим, що проминає […].
Дорогі в Христі! Сердечно вітаю всіх зі світлоносним святом Воскресіння Христового. Пам’ятаймо, що Великдень — це не просто обряди і традиції, а свято, яке ми маємо внутрішньо відчути і духовно пережити; лише тоді Пасха здатна внести позитивні зміни в нас і навколо нас. Щиро зичу, щоб невечірнє світло Христового Воскресіння пронизувало наш життєвий шлях, допомагаючи нам долати всі труднощі і перешкоди та утверджуючи нас у міцній християнській вірі, постійній надії на Господа та безмежній любові до Бога, рідної землі та наших ближніх. Нехай воскреслий Ісус Христос зміцнить наші духовні й тілесні сили, принесе радість, мир, любов і злагоду в наші душі, у наші родини, у наш народ. Зберігаймо у своїх серцях Божественну радість і щедро ділімося нею з іншими».
Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський
«Воскреслий Господь відкриває нам вхід до вічності, щоб ми стали сопричасниками Божественної природи. (пор. 2 Пт. 1, 4). Тим-то радісна звістка Великодня несе в собі таємницю та виклик: вона одночасно полонить і бентежить нас п’янким запрошенням вдихнути неймовірну свіжість повноти нового життя […].
Новозавітна пасхальна програма спасіння є проголошена словами Христа: «Я прийшов, щоб мали життя і мали його в достатку» (Ів. 10, 10). Досвід цього життя передає ісповідь ап. Павла: «Для мене бо життя — Христос», тому «Живу вже не я, а живе в мені Христос» (Гал. 1,21; 2,20). Ця ісповідь є формулою воскресіння в часі, формулою християнської свободи. Вона є формулою життя, здатного протистояти усім ідеологіям насильства, маніпуляції людиною, корупції, жадобі до панування і споживацтва. Якщо ми приймаємо її за свій життєвий принцип, то напевно будемо здатні перетворювати світ […].
Однак, віра у воскресіння не припускає жодних сумнівів та легкодухості. Ставкою є наша вічність. Якщо віра у воскресіння згасає, то знецінюється буття всього суспільства, а його життя стає справжнім пеклом. Пеклом у сім’ї, пеклом у державі, пеклом між могутніми і пеклом серед маленьких.
Та над усіма цими «гробами» особистих і суспільних драм вже майорить переможний великодній світанок. Він є знаменням того, що Владика вічного життя хоче силою свого воскресіння встати з мертвих у обличчях тих, котрі поховали надію та свою гідність.
Тому воскреслий Спаситель не зважає на наш убогий скептицизм. Він перебуває в човні часу і одночасно стоїть на березі вічності. Шторм, який загрожує поглинути човен, є лише ознакою того, що Господь хоче підвестися — «і наступить тиша» — або буря ніжно підштовхне човен часу до берега вічності.
Христос вступає у тужливі очікування наших сердець, щоб їх наповнити пасхальною вірою та звільнити від судомного відчаю та страху за себе і майбутнє. Це його благодать оживляє в глибинах нашої свідомості віру, що життя кожного з нас містить в собі зародок воскресіння та пропозицію вічності, яка очікує пробудження. І навіть наша смерть виглядає у світлі Христового воскресіння так, мов би Бог перекладає нас з однієї своєї руки до іншої, нічого більше».
Владика Дмитро Григорак, єпарх Бучацький
«Але ж міг вибрати, оскільки Йому все можливе як Богу, легшу смерть. Чому дозволив себе так зневажати і так страждати? А в який інший спосіб Бог мав виявити Свою любов до людини? Господь волів не лише вмерти за нас, а й якнайповніше виявити світу Себе — що Бог є Любов. Як довести людям, що Він їх любить?! Як виявити свою любов до людей?! Не може бути більшої жертви, ніж смерть за того, кого любиш. Але смерть — це мить. Напевне тому Господь й зволив прийняти страсті, щоб показати, що ні страждання і зневаги, ні катування і смерть на хресті не є для Нього перешкодою, щоб виявити свою любов до людини […].
Наша пасхальна літургічна дійсність, яка бере свій початок від факту Воскресіння, єднає нас з Воскреслим Господом, робить дійсною Його присутність у реальному житті. Богослужіння стає життям — літургічна дійсність переходить у наше реальне життя. Тому пасхальні відправи не тільки нагадують, але єднають нас з Воскреслим Господом. І Він може брати участь у нашому житті через наше: «хай не моя, а Твоя буде воля!» Господи (Лк. 22, 45). Він чекає на це наше бажання жити згідно Його волі. Бо на те Він прийшов, щоб змінити світ, діючи через тих, хто в Нього вірує. Його прихід і діяння не обмежуються часовими та історичними рамками. Тож не гаймо часу, а відновлюймо свою єдність з Господом і єдність між нами, яка дещо ослабла через політичні баталії. Він той, хто єднає, а єдність народу — це життєво важлива умова існування держави і успішного руху вперед всього суспільства […].
Виходячи з Храму після Пасхальної відправи, ділімося з усіма радісною присутністю воскреслого Господа в наших серцях. Його нема в гробі, Він воскрес! Він є всюди і все наповняє, Він є в нас і з нами! І це не віртуальна ілюзія, а реальне життя з Христом і у Христі, в яке входимо вірою!»
Владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський
«Христос наближається до нашої убогої душі й обіймає усіх своєю безмежною любов’ю „і одні одних обнімімо“, як брати, „і тим, хто ненавидить нас, пробачимо все з воскресінням!“. Ворогам простімо їх неприязнь і так будемо мати радісний настрій та вітати завжди один одного поцілунком любові. Насправді навчитись жити на хвилях радості й любові можливо, тільки потрібно невпинно очищати повсякчас душу від гріхів і виконувати Божі заповіді — тоді й з нами буде Христос. Відчуваємо в наших душах присутність воскреслого Бога, тоді видаються жалюгідними бажання й спокуси, страхи й загрози сучасного світу, який прикладає всіх зусиль — розділити нас із Христом. Не сумуймо і ніколи не нарікаймо, а краще згадаймо скільки добрих діл ми зробили один для одного і для свого народу. Колись євреї на чолі з Мойсеєм вийшли з полону єгипетського. Це щось подібного, як ми пережили два вже історичні Майдани. Кожному здавалося, що свобода вже в руках єврейського народу, одначе, попереду їх чекали важкі випробування на шляху до землі обітованої, тобто важкий сорокарічний перехід через пустиню. Так і нам в Україні, необхідно кожний день вибирати добро людини і народу, пам’ятаючи, що Великдень — це початок нашого нелегкого шляху до Раю».
Владика Йосафат Мощич, єпарх Чернівецький
«Сьогодні Богослужіння Пасхи закликають нас зодягнутися у щит віри і крізь її призму поглянути на Ісуса Христа, який Сам нині платить за нас. Ціна, заплачена за кожного з нас, є розп’яття і смерть Сина Бога Живого. Ми куплені дорогою ціною, але це також означає, що Бог вважав нас вартими, гідними і достойними крові свого Єдинородного Сина. Бог у безумовній та безкорисливій любові до людини погоджується на крайнє упокорення, пониження та зраду найвірніших учнів. Господь не зупиняється, аж поки не допровадить нас до відкриття нової нашої ідентичності дітей Божих, та використовує всі нагоди, щоб навчити нас жити у свободі і гідності людини. Навіть часом допускає, щоб ми впали, подібно як мама відпускає руку дитини, щоб ця навчилася вже сама рівно ходити, навіть ціною набитих гуль і синців та вимащених зеленкою обдертих колін.
Мама! Чи є на світі слово більш світле й ніжне? У Матері добрі та ласкаві руки, найвірніше і найчутливіше серце — у ньому ніколи не згасне любов, воно не залишається байдужим, і такими були жінки — мироносиці, які залишалися вірними Спасителю до кінця. При цьому вони не мали ніякої можливості що-небудь змінити і не мали права голосу — а лише мовчазно стояли біля Хреста, перебуваючи зі своїм Учителем до останньої хвилини. В неділю рано-вранці, як сходило сонце, вирушили до гробу Ісуса, щоби віддати Йому пошану і всю свою любов, і довідалися, що гріб порожній. Адже тим, які чинять милосердя, Бог привідкриває правду про Воскресіння. Ніколи зло не матиме останнього слова, бо Христос — наша Правда — Воскрес! А на пам’ять залишилися білі пов’язки від ран і плащаниця — відбиток стражденного тіла нашого Господа […].
Сучасний світ потерпає від голоду — йому бракує не лише хліба, але й любові. Люди хочуть бути потрібними, прагнуть бути любленими. Вони жадають Христової присутності. Тому разом зі своїми душпастирями, що знають на ім’я всіх своїх овець, молімся за військових та їхні родини, а особливо молімся за тих синів і дочок з парафії, що сьогодні захищають правду, ризикуючи власним життям, за рідну матір, батька, дітей, хату та парафіяльну церкву.
Сьогодні більше, ніж будь-коли, ми повинні молитися, щоби пасхальне світло Христове, немов рентгенівським промінцем просвітлило кожного з нас, щоб ми зуміли прочитати діагноз нашого серця, часом затверділого і жорстокого. Просімо, щоби світло Воскреслого зійшло на наше обличчя і назнаменувало, перемінило його. Щоб ми, ходячи у ньому, побачили світло недоступної Слави Божої, де нам приготоване найкраще місце, як улюбленим синам і дочкам Царя нашого Господа. Щоби силою і благодаттю Воскреслого Христа, який обіцяв не залишити нас сиротами, а перебувати з нами до кінця віку Духом своїм Святим, була знищена всяка ворожа сила, яка намагається знищити нашу державність».
Владика Степан Меньок, екзарх Донецький
«Страсті Христові, — це знак любові для кожної людини, цілого людства, для всього світу, незважаючи на різні релігійні течії чи філософські мудрування. Бог хоче спасти усе людство. Бог нас ніколи не може залишити, або забути, як дехто твердить. Сонце світить для всіх і гріє кожного.
Це ми можемо про Нього забути.
Зміни в суспільстві прийдуть тільки тоді, коли будуть зміни в нашому мисленні, а також у наших вчинках. Як важко змінити себе, коли стара людина постійно хоче панувати над нами. Це нове джерело, з якого ми повинні пити і яке перемінить нас, воно не випливає чудесно з неплідного каменю. Це нетлінне і вічне джерело видобув з кам’яного гробусам Христос, і «… в ньому ми утверджуємось».
Христос наша сила! Христос наша Пасха!»
Владика Михайло Бубній, екзарх Одеський
«У „цей провіщений і святий день, перший по суботі, царський і Господній…“, у День Пасхи Господньої, щиро бажаю, щоб присутність Воскреслого Ісуса Христа сповняла усіх радістю, миром та любов’ю.
Нехай Воскреслий Христос, що силою свого воскресіння просвітив усе: небо, землю і глибини підземні, просвітить і наповнить наші серця та помисли силою та діянням свого Святого Духа, щоб ми могли завжди і всюди перемагати зло добром, а темряву — світлом Пасхального Агнця, і повсякчас бути «світлом для світу».
Мир і радість, світло і перемога Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма нами, і запанує в нашому боголюбивому українському народі, в кожній родині та у кожній спільноті, а головно в наших серцях!
Огортаю усіх вас своєю пастирською молитвою і прошу у Воскреслого Христа, щоб благословив усіх вас міцним здоров’ям, радістю і миром, впевненістю та відвагою, силою духа та вірою в перемогу, а над усе — сильною та живою вірою у Воскреслого Спасителя і надією на краще наше майбутнє.
Радісних і Благословенних вам Великодніх Свят!»
Владика Василь Тучапець, екзарх Харківський
«Також в житті кожного з нас може здійснитися воскресіння душі. Відбувається воно тоді, коли ми вмираємо для гріха і живемо для Бога. Коли ми через щире покаяння і Святу Сповідь звільняємося від гріха, а через Святе Причастя єднаємось з живим Христом, тоді Господь воскрешає нас до нового життя і змінює нас. Така зміна в нашій душі та особистому житті є запорукою позитивних змін у всьому суспільстві. Прославляючи Воскреслого Христа, змінімо своє життя, поступаймо чесно, справедливо і милосердно, поважаючи гідність і свободу іншої людини, тоді Господь поблагословить корисні зміни для добра нашого народу, які сприятимуть розвитку та розквіту нашої Батьківщини України. Амінь!»
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
