СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВеликоднє привітання єпископів УГКЦ. Частина 3
«В цей Великодній час бажаю всім міцно триматись за надійну і могутню батьківську руку люблячого Бога, який з надією простягає її нам, щоб успішно провести нас складними лабіринтами сучасних викликів». Пропонуємо Вашій увазі уривки Великодніх привітань єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
Великоднє послання єпарха Чернівецького владики Йосафата Мощича
Іспит на Любов
Дійсно, під час карантину у нас триває головний екзамен, а саме: на Любов. Так направду, ми прийшли у цей світ, щоб зуміти пройти одне — єдине випробування. Мабуть, Бог допустив, щоб ми були замкнені у своєму домі і задумалися, чи ми добре приготовляємося скласти Божий архіважливий іспит, вагоміший за все, навіть за фізичне здоров’я, про яке, звісно, нам треба дбати і дотримуватися напрацьованих вимог. Однак у святій Євангелії прослідковується думка: яка користь людині, коли здобуде і збереже все, а занапастить свою душу? Тому, чи дійсно ми живемо в очікуванні життя майбутнього віку, про яке кожен день промовляємо в Символі Віри? Сьогодні багато з нас робить переоцінку цінностей і здає іспит на Любов, не стільки стосовно Бога, скільки до наших ближніх, а часом найрідніших. Перебуваючи разом удома, чоловік чи жінка ще раз мають собі відповісти, чи люблять вони одне одного, а якщо виявиться, що ні, то як можуть це разом відновити? Чесно з’ясувати для себе, чи наша сім’я ще є християнською, чи ми продовжуємо передавати нашим дітям (внукам) дар віри, чи сім’я ще молиться разом бодай раз на день хоча б 5 хвилин? Сідаючи в родинному колі до спільної трапези, чи ми ще проказуємо разом «Отче наш», щоб подякувати Богові за хлібину? Чи маємо терпеливість до наших дідусів і бабусь, умудрених життям та непростими досвідами, так потрібними для молодих людей, розуміти, що є головне у житті? Карантин — слушний час, щоб поглянути, хто так насправді є біля нас, поруч, як ми живемо одні з одними в нашій сім’ї і дальшій родині, спільноті, парафії. Бо якщо ми не любимо тих, яких бачимо і живемо з ними на щодень, то як можемо любити Бога, якого не бачимо (пор. 1 Ів. 4, 20)? […]
Наші вірні, як руки Арона
У Старому Завіті вибраний народ в боротьбі здобував собі обіцяну землю. Пророк Мойсей при цьому стояв на горі з піднятими до Бога руками і постійно молився. Як тривала молитва — Божий народ перемагав, опускалися руки Мойсея — перемагали вороги. Зауваживши це, прийшли два священики — Арон і Хур, і підтримували руки Мойсея, щоб були постійно піднесені до Господа. Вони молилися разом з Мойсеєм, і тоді вибраний народ перемагав (пор. Вихід 17, 11–12). Сьогодні наші священики моляться і служать по всіх наших храмах, часто без парафіян, але вони не самотні молільники, бо на Літургії завжди присутнє небесне воїнство: херувими, серафими, ангели й архангели разом з Богородицею. Духівництво служить, щоб Господь втрутився і вкоротив дні цієї пошесті, а ви, дорогі наші вірні, моліться вдома разом з нами (хтось єднається через пряму трансляцію) Без Арона і Хура — Мойсею було б немислимо вистояти, а нині ви є Ароном і Хуром, котрі підтримуєте руки священників, щоб вони не ослабли в молитві і вистояли до кінця, служачи Богу і заступаючись за Божий люд […].
Сьогодні наші світочі починають гаснути, нам бракне оливи добрих діл, оливи, якою милосердний самарянин перев’язував рани побитому і напівмертвому чоловіку. Господи, нині в день Твоєї Пасхи просимо тебе: додай нам цієї оливи віри і любови підійти до пораненого людства і заступатися за нього молитвою, милостинею, добрими ділами. Ми не повністю використали час карантину на Твої Божі справи, на ті, які Ти б хотів, щоб ми їх виконали для Тебе і на Твою Славу. Додай нам ще трохи часу, і ми з Твоєю благодаттю постараємося ще раз все впорядкувати, поставити на карантин наші лихі пристрасті, що сплюють всю нашу оливу.
Ранок, тиха Пасха, декілька учениць, медики в лікарнях борються за життя хворих, військові на передовій, домашня церква — вдома молиться, єднається онлайн… Як ніколи ми нині всі разом хочемо голосно промовити: «Хай Воскресне Бог, і розбіжаться вороги його, і хай тікають від лиця його ті, що ненавидять його. Як щезає дим хай вони щезнуть, як від вогню топиться віск…»
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Великоднє послання єпарха Бучацького владики Дмитра Григорака
Саме під час випробувань людина стає здатною зрозуміти своє безсилля і потребу Бога. Серед важких випробувань людське серце стає м’якшим і здатним скинути з себе кайдани невірства і прийняти Бога, якого, не усвідомлюючи, прагне.
Для віруючих цей час є шансом ще більше наблизитися до Бога і зміцнити свою віру, а для невіруючих — відкрити для себе нову дорогу в житті, на якій присутній Бог.
Тому цей час важких випробувань є для людства водночас шансом навернення, нагодою відкинути гріх і воскреснути до нового життя. Бог не примушує до навернення, не зупиняє діяння людини, які суперечать Його волі, але попереджає і чекає, щоб людина зупинилася і задумалася, в чому криється головна причина її проблем. Упадок може бути на погибель, або нагодою для навернення і відкриття людського серця Богу, якому людина зможе довірити керівництво своїм життям. І тоді Господь навіть зло в житті людини може перетворити на добро. Він всемогутній, Йому підвладне все. Він перемінив хрест — знаряддя вбивства — на знаряддя спасіння, Свою смерть — на перемогу, і навіть саму смерть переміг Воскресінням. І пандемія для Нього є можливістю помогти людству воскреснути зі смерті гріха і почати нове життя. Але чи хоче цього людина? Якщо людство розуміє пандемію як щось цілком випадкове, що тимчасово заважає жити в гріхах, не звертаючи увагу на Бога, то цей важливий час, всі страждання і жертви будуть даремні. І гірше цього, вони можуть ще не раз повторитися в гірших формах […].
Пандемія забрала вже більше 100 тисяч людських життів. Пандемія відійде в минуле. А чи відійдуть в минуле наші важкі гріхи? Чи продовжимо убивати мільйони дітей в лонах матерів, жити в розпусті, п’янстві, руйнувати своє життя й інших, порушувати заповіді Божі? Християни мають обов’язок уникати гріха і не мовчати на гріх, і тому повинні почати з себе і рішуче усунути важкі гріхи зі свого життя. Також мають виконувати свій християнський обов’язок не мовчати на гріх, який спонукає християн не допустити в країні узаконення гріхів, законів, які суперечать християнській моралі, зобов’язує зупинити просування особливо небезпечної для сім’ї, суспільства й людського роду гендерної диктатури, домагатися утвердження християнський цінностей в усіх сферах сучасного життя, особливо в освіті і вихованні наших дітей. Ми маємо право і обов’язок утверджувати Божі закони у своїй державі, за яку теж несемо відповідальність перед Богом і майбутніми поколіннями. Пандемія повинна пробудити суспільство. Не витрачаймо даремно час! Мусимо не тільки вижити, але й воскреснути зі смерті гріха до нового життя! Страждання без навернення є втраченим шансом визволитися від зла і змінитися на краще. Щоб вижити, мусимо самоорганізуватися, як колись на Майдані і в перші роки війни. Ще жодна держава у світі не змогла зупинити епідемію, а найкращий результат дає самодисципліна народу. Тому, найперше, звернімося в молитві до Бога, від якого залежить все і без якого жодна перемога неможлива. По-друге, чітко дотримуймося умов карантину для безпеки нашого здоров’я і життя, і будьмо, як ми вміємо це робити у вирішальних обставинах, солідарними — підтримуймо і допомагаймо одні одним.
В цей Великодній час бажаю всім міцно триматись за надійну і могутню батьківську руку люблячого Бога, який з надією простягає її нам, щоб успішно провести нас складними лабіринтами сучасних викликів.
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Великоднє послання єпарха Кам’янець-Подільського владики Івана Кулика
Воскреслий Христос каже нам вийти із замкненого дому нашого серця, нашої самодостатності: Як мене послав Отець, так я посилаю вас. Христове Воскресіння – це заклик до кожного християнина іти та силою Духа Святого перемінювати світ, несучи йому мир, радість, прощення. Покликанням християнина є нести завжди свіжий подих присутності посеред нас Воскреслого Христа, нести життя.
«Ти, що держиш кінці світу, Христе, зволив гробові задержати себе, щоб від пекельної загибелі визволити людей, і воскрес, ожививши нас, як Бог безсмертний» (з Єрусалимської Утрені), – такими словами молиться Церква в переддень Пасхи. Христос, що все Собою наповняє і все чинить нам на добро, вклавши у наші руки вільний вибір, дозволяє нам у житті бути задержаними наче гробом нашими гріхами, пристрастями, пожаданнями, але щоб визволити нас від загибелі, являється нам воскреслим, являється ж дивно і кожного разу по-новому животворно: крізь замкнені двері, крізь пошесть, крізь сльози, крізь самотність і навіть крізь смерть. Він, безсмертний Бог, воскрес, ожививши нас, і підтримує нас у житті та приймає у смерті, і держить кінці світу, і руйнує всяку печаль, і мир та прощення дарує, і Царство Своє нам готує. Його славимо, Його воскресіння оспівуємо, Ним радіємо, Його силою долаємо усі труднощі теперішнього життя з надією на життя вічне.
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Великоднє послання екзарха Донецького владики Степана Менька
Цього року ми святкуємо Пасху в своїх домівках і, напевно, ми не будемо мати можливості бути в храмі. Але чи Христос не є присутній всюди? Він хоче не тільки нашої фізичної присутності в храмі — він хоче зробити храмом наші серця. А який цей храм? Чи очищений від усякої скверни? Багато людей у Святій Тайні Сповіді очистять його.
Але дай нам, Воскреслий Господи, сили, щоб ми могли тримати його надалі у чистоті і любові, допоможи нам у цьому!
Христос Воскрес із гробу, не порушивши надгробного каменю і печатей на ньому. Він ввійшов до апостолів крізь закриті двері. Він хоче увійти до нас, але не може без нашої згоди. Дозвольмо Йому увійти, а все інше Він допоможе нам зробити.
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Великоднє послання екзарха Луцького владики Йосафата Говери
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Великоднє послання екзарха Одеського владики Михайла Бубнія
Незважаючи на те, що в сьогоднішніх обставинах світ потопає у непевності та страху внаслідок політичної та економічної кризи, а особливо цієї залякуючої і смертоносної пандемії коронавірусу COVID-19, нам, християнам, немає чого боятися чи лякатися, бо воскресіння Господа нашого Ісуса Христа розвіяло, знищило та перемогло будь-яку владу страху і смерті над людиною.
Однак, через цьогорічні святкування Великодня в таких надзвичайних обставинах, Христос, напевне, вкотре запрошує все людство і кожного зокрема, ще раз докорінно переосмислити суть нашого земного життя, пріоритети наших цінностей та “інвестицій”, нашу віру, а відтак – наше християнство: чи воно базується тільки на звичаях і народних традиціях, а чи справді живий Господь і Його об’явлене в Біблії Слово, займає в нашому щоденному житті найголовніше місце! Ця Божа «педагогіка» здається є найкращим приготуванням нас до зустрічі із воістинну Воскреслим і люблячим Богом під час цьогорічного святкування Великодня в таких незвичних для нас обставинах.
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Великоднє послання екзарха Харківського владики Василія Тучапця
Цьогорічне свято Воскресіння Христового відзначаємо у непростий час, коли увесь світ охопила пандемія смертоносної інфекції. Режим карантину також введено в Україні. Люди перелякані, перебувають в самоізоляції, зачинившись у своїх домівках, непевність, що буде далі, не дає спокою. Але Христос справді воскрес, він живий Бог, який проганяє страх, непевність і неспокій та дає радість, мир і впевненість у доброму майбутньому. На власному досвіді пережити цю радість може та людина, яка зустріла воскреслого Христа. Ця зустріч, зокрема, відбувається під час таїнственного єднання людини з Богом у Пресвятій Євхаристії під час Причастя Пречистого Тіла і Крові Христової. Але ця зустріч може відбутися також під час глибокої молитви, яку Святі Отці називають молитвою серця. Це молитва не лише устами, не лише розумом, а чистим серцем. Вона вимагає часу і вправи, щоб старанно промовляти слова молитви, зосередивши на них всю свою увагу. Тоді розум, зосереджений на слова молитви, увійшовши в серце, звільняє його від злих думок і очищає його, а з чистого серця лине щира і гаряча молитва до Господа. Тоді розум внутрі серця відчуває, «який добрий Господь» (Пс. 33, 9). В такому стані людина може взивати разом з апостолом Павлом: «Хто нас відлучить від любові Христової?» (Рим. 8, 35). Така молитва є даром Божої благодаті, але її Господь дає тим, хто прагне його та старанно і уважно вправляється в молитві.
Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
