СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВатикан відкрив архіви з понтифікату Пія ХІІ: «Це був справжній захисник цивілізації»
З понеділка, 2 лютого 2020 року, для дослідників доступні всі ватиканські архіви з понтифікату Святішого Отця Пія ХІІ.
Із них постає особа Папи, який був справжнім захисником цивілізації, — каже Йохан Іккс, директор історичних архівів 2-ї секції Державного секретаріату.
За такої непересічної нагоди, як відкриття ще однієї частини секретних архівів Ватикану, архиєпископ Пол Річард Ґаллагер дав інтерв’ю, в якому теж висловився про велич постаті Папи Пія ХІІ.
Про рішення відкрити ці архіви Папа Франциск оголосив 4 березня 2019 року, під час аудієнції для очільників і працівників Ватиканського секретного архіву та викладачів Ватиканської школи палеографії, дипломатики й архівістики.
Пізніше Папа перейменував його на Ватиканський апостольський архів своїм листом у формі motu proprio «Історичний досвід». Лист був підписаний 22 жовтня 2019 року. та оприлюднений у понеділок 28 жовтня 2019 року Папа Франциск змінив дотеперішню назву «Ватиканського секретного архіву» на «Ватиканський апостольський архів», нічого не змінюючи «в його ідентичності, влаштуванні та місії».
У період заснування слово «секретний» вказувало на те, що йдеться про «приватний» архів, відокремлений і зарезервований для Папи. З плином часу зміни поняття «секретний» призвели до того, що в назві ватиканського архіву воно набуло двозначного, а навіть і негативного відтінку. Церква, ж за словами Папи, «не боїться історії», а хоче «любити її так, як Бог її любить».
Деякі з архівних документів, які відтепер можуть вивчати науковці, належать до Історичного архіву Відділу в справах стосунків з державами Державного секретаріату Святого Престолу.
Архиєпископ Пол Річард Ґаллаґер зазначив, що в Історичному архіві (заснований 1814 року) зберігаються документи про міжнародну діяльність Святого Престолу та дипломатію Вселенського Архиєрея, спрямовані на сприяння миру і справедливості. Серед них — 2 млн аркушів документів періоду понтифікату Папи Пія ХІІ (1939–1958), у яких ідеться про діяльність Святого Престолу під час Другої світової війни, про дипломатичні стосунки, угоди, питання освіти, харитативну діяльність, періодичні звіти щодо політично-релігійної ситуації, питання, що стосувалися Держави-міста Ватикану.
Від 2 березня 1 300 000 документів у цифровому форматі доступні для користувачів у приміщенні Ватиканського архіву. Розповідаючи про переваги цифрового формату документів, архиєпископ Ґаллаґер зазначив, що цей спосіб сприяє кращому збереженню документів, а крім того, спрощує користування ними.
За словами ієрарха, з цих документів випливає вся велич постаті папи Пія ХІІ, який був захисником людських прав, справжнім душпастирем для всіх і мужнім дипломатом. Папа Пачеллі проявляв до ближніх величезне милосердя, яке не всі у Ватикані поділяли. Документи вказують на його зусилля, спрямовані на те, щоб відповісти на прохання про допомогу з боку переслідуваних і потребуючих. Є також докази ненависті нацизму до Католицької Церкви й до папи особисто.
Йохан Іккс, директор історичних архівів, нагадує, що на сьогодні вже були відомі офіційні документи Пія ХІІ з часів Другої світової війни. Тепер же настала черга на вивчення документів неофіційних, що дозволить вивчити процес поставання папських рішень та всілякі залаштункові моменти.
Йохан Іккс також зазначив, що цікавість громадської думки неслушно зосереджується тільки на першому етапі понтифікату, що був пов’язаний з війною. Не менш важливою є позиція Пія ХІІ перед лицем іншого зла — комунізму. На цьому полі можна сподіватися багатьох важливих відкриттів, вважає фламандский історик.
Довідка
Ватиканський секретний архів (лат. Archivum Secretum Apostolicum Vaticanum) — зібрання архівних документів від середньовіччя до наших днів, що зберігається у Ватикані. «Секретним» архів називається тому, що є приватним архівом Папи та обмежений для відвідування. Загальна протяжність стелажів з документами сягає 85 км.
Історія зібрань архіву почалася значно раніше, проте офіційно архів засновано 1610 року за папи Павла V, коли відбулося відділення архіву від Ватиканської бібліотеки.
1810 року Наполеон наказав перевезти архів до Парижа, після повернення архіву до Ватикану в 1815 − 1817 роках було виявлено численні втрати архівних матеріалів.
До кінця 19 століття архівні матеріали були закриті для відвідувачів, що неодноразово породжувало різні чутки та теорії змови про документи, які там зберігаються. Проте ще з XVII століття за особистим клопотанням науковцям надавалася можливість ознайомитися з окремими архівними документами.
Уперше для вчених архів Павла V (1605–1621) був відкритий в 1881 з ініціативи папи Лева XIII.
У 1924 Пій XI відкрив доступ до документів до 1846 (рік смерті папи Григорія XVI).
Пій XII підготував відкриття документів Пія IX (1846–1878), що відбулося в 1966 за папи Павла VI.
За папи Івана Павла II в 1978 відкриті архіви понтифікату Лева XIII (1878–1903), у 1985 — Пія X (1903–1914) та Бенедикта XV (1914–1922), на початку 2006 — матеріали понтифікату Пія XI (1922–1939).
У Ватиканському секретному архіві щорічно працюють близько 1500 вчених з усіх країн світу.
На чолі архіву стоїть Архівіст Святої Римської Церкви. Ця посада традиційно суміщається із посадою Бібліотекаря Святої Римської Церкви. Тепер архівістом є архиєпископ Жозе Толентіно Мендонса. У керівництві йому допомагає префект, котрий відповідальний за фонди, тепер ним є єпископ Серджіо Паґано.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
