СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«В їхніх ранах наше спасіння», — владика Богдан Дзюрах перед могилами захисників України
Відвідуючи Львів, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах побував на похованні двох українських захисників. Після спілкування із згорьовними рідними та відвідин поля почесних поховань у Львові єпископ ділиться кількома думками про їхню безмірну жертву.
Сьогодні був важкий день молитви і скорботи. Зранку після Літургії за всіх усопших пішов у справах у центр Львова, і по дорозі зайшов до гарнізонного храму. Переступивши поріг храму, побачив, що саме відспівувають двох загиблих воїнів: 33-річного львів’янина Володимира Галана та 37-річного Павла Максимова з Донецька. Батьки останнього на даний час проживають тут у Львові, а в Донецьку були нашими парафіянами. «Схід і Захід разом» — подумалось, … разом у болі і в скорботі, але також разом — в любові до рідної землі, до рідного народу.
Богослужіння і чин прощання зворушливі і врочисті водночас: щире слово-проповідь отця-душпастиря з гарнізонного храму, під час виходу похоронної процесії з храму військовий оркестр грає пісню «Чуєш, брате мій…», далі кортеж рухається вулицями Львова, на будівлях — українські стяги з чорними жалобними стрічками, на площі Ринок перед Ратушою — врочиста прощальна мелодія «Taps» у виконанні львівського сурмача, на місці захоронення — славень України і салют військових, — і все це переплетене молитвою, сльозами, словами підтримки рідним. Маю нагоду і я підійти до них, щоб висловити співчуття і подякувати їм за синів-героїв.
На полі почесних захоронень довгі ряди новітніх героїв-захисників, неначе б вишикувались на вічній варті. Біля багатьох могил — рідні. Знову підходжу, спілкуємося, молимося, плачемо… Батьки Андрія — самі ще зовсім молоді, діляться болем від непоправної втрати і журбою, щоб жертва сина не була даремною… Дружина-вдова загиблого Олексія прийшла з рідними і друзями на могилу чоловіка, бо саме сьогодні — його день народження, 2-річного синочка ще не приводила сюди, малий ще не розуміє, що не матиме тата вже ніколи, а Христя заливається сльозами, коли, обіймаючи її, кажу: «Кріпіться!», а вона відказує крізь сльози: «Не маю чим кріпитися! Не маю сили!»… Мама загиблого Андрія, що молиться в наступному ряді біля могили сина, згадує, яким світлим і добрим був її Андрій, як він постійно повторював їй: «Мамо, Ви лише моліться, моліться, і все буде добре!», а потім читає зворушливий вірш, який вона написали на спомин про сина…
Дивлячись на матерів Олега і Андрія, на дружину Олексія і його сестру, яка сиділа на лавочці, притулившись до дерев’яного хреста з табличкою, в моєму серці виринув образ: «Страдальна мати під Хрестом стояла»… Так, тут у цих матерях, в цих молодих вдовах і рідних, які оплакують своїх загиблих, Україна стоїть під Хрестом своєї Страсної П’ятниці. А вони, наші Захисники-герої дивляться із фотографій з вічності і їхні очі світяться світлом Воскресіння… Подумалось: ми всі у цей жахливий час війни даємо щось ВІД СЕБЕ, натомість вони дали СЕБЕ і це — найбільша жертва, яку може дати людина, бо «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15, 13).
Господи, ти знаєш біль наших українських матерів, батьків, дружин, братів, сестер і наречених. Благаю Тебе: витри сльози з їхній сердець, даруй їм полегшу у стражданні і розраду у жалобі, скріпи їх пасхальною надією на вічне життя і воскресіння, в яке увійшли їхні рідні і наші захисники! Нехай жертва їхньої любові, злучена з Твоєю Хресною Жертвою, принесе плоди духовного відродження для нас і для всього народу!
Зі Святими упокой, Христе, вічная пам’ять!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
