СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВ Італії вшанували пам’ять владики Степана Чміля
20 жовтня вірні зібралися на Панахиду, щоби вшанувати пам’яті єпископа УГКЦ владики Степана Чміля з нагоди 110-ї річниці від дня його народження.
Панахиду очолив президент Релігійного товариства «Свята Софія» о. Марко-Ярослав Семеген у співслужінні з віцеректором прокатедри о. Дмитром Кудіним, о. Романом Кулинцаком та дияконом Олегом Драпінським. Моління відбулися у крипті прокатедри Святої Софії в Римі. Про це повідомляє пресслужба Релігійного товариства «Свята Софія».
Після спільної молитви о. Марко наголосив вірним «на важливості вшанування пам’яті визначних українців і сповідників віри, які відіграли важливу роль в історії УГКЦ».
Варто додати, що владика Степан Чміль, ректор Української папської малої семінарії в Римі, патріарший архимандрит, перший український салезіанин та єпископ Української Греко-Католицької Церкви, був похований у крипті прокатедри у 1978 році.
У 1948 році Конгрегація для Східних Церков призначила його для душпастирської діяльності серед українських емігрантів в Аргентині, де він протягом 12 років перебував у салезіанському домі в Рамос Мехії (Аргентина).
«Щоранку священник прокидався раніше від інших, ішов до каплиці та сам відправляв Літургію. Він служив лише у візантійському обряді: тоді літургійною мовою була старослов’янська. Якось, ішов 1949-й рік, отець Чміль запитав юнаків, які юрмилися навколо нього на подвір’ї, чи бажає хтось із них прислуговувати йому під час Святої Літургії. І серед них один таки зголосився: Хорхе (Юрій) Маріо Бергольо — сьогоднішній Папа Франциск! Пригадую, як отець мені розповідав, що той хлопчина вивчив нашу Літургію і навчився відповідати „Господи помилуй!“ До речі, в 6-му класі він мав найвищі оцінки з поведінки та релігії. Не скажу точно, як довго він прислуговував під час наших богослужінь — мусив вставати раніше він інших учнів, — але, добре знаючи отця Степана Чміля, можу ствердити, що на майбутнього Папу не могла не вплинути його батьківська турбота, святість, любов до молитви, життєрадісність і душпастирське піклування про наших людей», — розповідає о. Євген Небесняк, салезіянин.
«Зазвичай, того року я прислуговував йому в щоденному служінні Св. Літургії і вже відтоді був вражений його любов’ю до служіння Божественної Літургії та його апостольським запалом, підтвердженням чого було його життя, цілковито посвячене Євангелію та улюбленому українському народу», — написав, у свою чергу, Папа Франциск у листі з нагоди відзначення 100-літнього ювілею від народження владики Степана Чміля.
У вересні 1960 року о. Степан був викликаний до Рима, де став викладачем і сповідником молоді Української папської малої семінарії святого Йосафата. Наступного року його призначили її ректором.
У 1976 році він вдруге погодився очолити малу семінарію, усвідомлюючи складність цього завдання. Патріарх Йосиф високо цінував його працю і надав йому титул Патріаршого архимандрита з правом носити митру та жезл. Поставлення в чин архимандрита відбулось урочисто 8 грудня 1976 року у величавій прокатедрі Святої Софії в Римі в присутності численних вірних. Патріарх Йосиф призначив владику Степана єпископом Перемишля Галицької митрополії (до війни — українське місто, а після війни — польське). Його несподівана та болюча смерть, яка настала 22 січня 1978 року, викликала співчуття у всієї української громади, співбратів-українців, молодих семінаристів і всіх тих, хто мав щастя знати, поважати та любити його.
