СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВ Ельблонгу посвячено новозбудований храм Різдва святого Івана Хрестителя
У суботу, 22 червня 2024 року, відбулося урочисте посвячення новозбудованого храму Різдва святого Івана Хрестителя й престолу з запечатаними в ньому мощами блаженного владики Йосафата Коциловського у м. Ельблонг (Польща).
З 1991 року настоятелем парафії в Ельблонгу, а також в Пасленку, є о. мітрат Андрій Сорока. Таким чином, разом із святом посвячення храму парафія також відзначила ювілей 50-ліття від дня свого заснування. Про це повідомляє Богдан Тхір для пресслужби Перемишльсько-Варшавської архиєпархії УГКЦ.
Ольштинсько-Ґданський єпарх владика Аркадій Трохановський із зворушенням у проповіді до парафіян та гостей Ельблонзької парафії відзначив: «Сьогоднішня подія вписується в ювілей 50-ліття існування греко-католицької парафії в Ельблонгу, яка була заснована у 1974 році. Спільнота, яка переживала різні обставини, але з надією дивилася у майбутнє, яка поставила собі велике завдання — збудувати храм, що посвячений Господу Богові. Від маленької каплиці, в якій довгими роками правилася Божественна Літургія, аж до цього прекрасного храму. Тішимиося, що можемо разом брати участь у цій радісній події».
За словами проповідника, посвячення нового храму — це знак надії і свідоцтво, що громада хоче мати свій храм і хоче нести за нього відповідальність, щоб усі, хто тут буде приходити, освячував себе Божим Словом, Святими Таїнствами і молитвою.
«Ми також показуємо, що ми не здаємося, і що у рідній мові бажаємо слухати Господнє Слово. Це наша церковна гідність, хочемо бути господарями в себе. Особливо тепер, коли триває війна в Україні і ми досвідчуємо зло, терпіння — ми повинні нести надію усім народам, що віримо в перемогу добра над злом. А храм — це місце, з якого маємо виходити наповнені Божим Словом, словом віри, надії та любові, підтверджуючи, що ми, віддаючися в Божі руки, хочемо наслідувати нашого Спасителя та бути людьми миру», — сказав на завершення владика Аркадій.
Чому освячення є таким важливим для греко-католиків? Пані Богуміла з Ельблонга, яка приїхала на церемонію з батьками та дітьми, розповіла: «Це надзвичайно важливо, тому що завдяки цьому ми можемо відчути свою ідентичність, знати, що ми до чогось належимо і не відчуваємо себе чужими. Ми можемо передати свою віру нашим дітям, а наші дідусі та бабусі — своїм онукам, ми тут вже не одне покоління, — з посмішкою каже вона. — Я вже була на освяченнях, в тому числі і в Ґіжицьку. Наш храм прекрасний, і дуже добре, що сюди запрошують людей з усієї Польщі, сьогодні я зустріла колег з інших міст. Ми справді можемо пишатися тим, що маємо гарний храм», — додає вона.
«Східний храм, православна церква, має бути синтезом трьох мистецтв: архітектури, живопису і співу, — розповідає отець Юліуш Кравецький, який приїхав на освячення з Бартошиць. — Я сьогодні тут, бо мусив, хотів і повинен».
Під час церемонії співав чоловічий хор «Журавлі». Не бракувало багатої іконографії, центральної для візантійської традиції. Священики тричі омили вівтар (свяченою водою, рожевою водою і вином), а потім також тричі обійшли навколо храму разом з охочими вірянами (двічі праворуч і один раз ліворуч).
«Це величезна емоція для греко-католиків, адже ми стільки років чекали, щоб мати більший храм для молитви, це духовний досвід», — каже емоційна пані Марта з Ельблонга, яка намагається відвідувати Літургії щонеділі разом зі своєю сім’єю.
Після процесії відбувся кульмінаційний момент освячення храму, тобто розміщення мощей у вівтарі. З цього моменту церква вважається офіційно освяченою. Після урочистої церемонії для присутніх була відслужена Божественна Літургія.
Варто додати, що до цього часу парафіяльна спільнота здійснювала богослужіння у колишній лютеранській каплиці Святої Анни.
Греко-католицькі богослужіння в Ельблонгу розпочав о. Іван Яремин. На початку травня 1947 року у межах акції «Вісла» він був виселений із с. Райське, Ліського повіту. Упродовж 14 травня 1947 року — 12 грудня 1948 року перебував у таборі «Явожно», після звільнення з якого направився до сім’ї, яка мешкала у м. Ґурово-Ілавецьке. 1949 року о. Іван відбув тритижневий курс латинського обряду в м. Ельбльонґ, після чого був призначений вікарієм римсько-католицького пароха о. кан. Вацлава Гіпша на парафії Св. Миколая в м. Ельбльонґ. Також о. Іван Яремин став капеланом по Ельблонзьким шпиталям, зокрема міському шпиталі, де служив в латинському обряді.
Лише в червні 1974 року у каплиці сестер Катеринок в Ельблонгу почали регулярно відправляти греко-католицькі богослужіння. Цього добивалася низка осіб, але найбільшим заангажуванням відрізнявся Леон Горак. Першим священником став о. Іван Яремин за сумісництвом тодішній настоятель греко-католицької парафії в Пасленку. Близько 1981 року греко-католикам було дозволено служити у колишній лютеранській каплиці Святої Анни в Ельблонгу. У 1984 році вони отримали цю каплицю у власність. Знаходиться вона на вулиці Р. Трагутта, 15, на краю однойменного парку.
У травні 2011 року владика Іван Мартиняк, тодішній архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський, у присутності духовенства обох обрядів та вірних посвятив хрест та ділянку під будівництво нової церкви по вул. Трагутта, 64. Станом на 2019 рік було зведено плебанію та храм. Упродовж 2020–2021 років виконано частину внутрішнього оздоблення храму, зокрема розвписано його стіни і склепіння. Автором розписів є Григорій Пелех.
У січні 2021 року після початку богослужінь в новій церкві настоятель парафії Різдва Івана Хрестителя в Ельблонгу о. Андрій Сорока передав давню каплицю протестантам, які в Ельблонгу також потребували храму. Іконостас з старої церкви подаровано для греко-католицької церкви в Ряшеві. Меморіальну дошку в пам’ять про акцію «Вісла» та дошку з написом «Греко-католицька церква у Ельблонгу», а також церковні хоругви перенесено до нової церкви.
При вході до церкви знаходиться оригінальний камінь, який був закладений на початку будови храму в 2011 році.
Локації
Персони
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
