СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУкраїнське суспільство доросло до величі митрополита Шептицького, — історик Олег Турій
«У постаті митрополита Андрея Шептицького, у його гуманізмі та глибокій вірі в одвічні істини є те, чого ми, українці, зараз потребуємо, щоб не розгубитися, не озлобитися, але разом з тим розуміти, що ми воюємо і відстоюємо справедливу справу, яка є Божою справою», — Олег Турій, проректор Українського католицького університету, директор Інституту історії Церкви УКУ в інтервʼю «Живому телебаченню».
На зустрічі з Папою Левом, в Римі 9 липня, президент України Володимир Зеленський згадав про митрополита Андрея Шептицького. «Глава держави розповів Папі Римському про повагу в українському суспільстві до митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького, його вчинків, серед яких — порятунок євреїв у часи Другої світової війни й захист християнської віри. Президент висловив сподівання, що заслуги митрополита Андрея Шептицького отримають належне визнання», — повідомила пресслужба президента Зеленського.
Історик Олег Турій в інтервʼю з журналістом Тарасом Бабенчуком прокоментував цю заяву та розповів про те, що може означати цей жест, як це вплине на беатифікаційний процес великого лідера УГКЦ, чи може особа праведного митрополита Андрея стати українським символом у світі, чи варто очікувати приїзду Папи Лева до України.
Пропонуємо кілька тез Олега Турія з розмови:
- Остання поїздка до Риму президента Володимира Зеленського не є випадковою. Вона повʼязана, очевидно, з війною, спробами покласти край кровопролиттю. Розуміємо, що позиція Святого престолу є дуже важливою. Візит президента Зеленського є свідченням тихої, не завжди помітної, але досить важливої праці;
- Сучасне українське суспільство доросло до розуміння величі митрополита Андрея Шептицького. Це сталося завдяки зусиллям науковців, митців, письменників, церковних діячів;
- У перші роки в Адміністрації Президента не завжди було розуміння релігійного чинника. Тільки після того, як стало очевидним, що на політику американського уряду, президентів мають великий вплив релігія, зокрема, протестантські церкви, то аж тоді наша влада зрозуміла, що ми маємо набагато потужніший ресурс, цілі структури, зокрема, Української Греко-Католицької Церкви, по цілому світі. Думаю, це той момент, який наші політики та дипломати не завжди враховували;
- Те, що президент Зеленський говорив з Папою про митрополита Андрея, — додатковий сигнал, що це справа, яка є об’єднувальною для суспільства, а не розділяючою. Це дуже важливо;
- Сучасна Росія вважає себе не лише формально спадкоємицею Радянського Союзу, а й дивним чином використовує саме релігію, зокрема Російську православну церкву, для виправдання цієї війни. Думаю, президент Зеленський хотів донести Папі, що християнська віра є під загрозою через інструменталізацію релігії, від того, що її використовують як зброю для знищення мирних людей, щоб вести цю агресивну геноцидну війну проти України. Цей аспект на Заході часто не розуміють. Багато людей вірять у російську пропаганду і поширюють повідомлення про нібито переслідування християн в Україні;
- Політичні, економічні аспекти є важливими, але не менш важливими є духовні, моральні та етичні. Бо порушення цих норм призводить до катастроф. Якщо ми хочемо відновити мир, якщо хочемо, щоб він був стабільний і справедливий, то мусимо апелювати до засад, які стосуються вічності і тих істин, які проголошує наша віра;
- В українців є всі підстави сподіватися на візит Папи Лева в Україну. Мені інтуїція каже, що відбуваються серйозні розмови про це. Ми розуміємо, що такий візит має відбутися з добрими новинами. Найбільше очікуємо новини про припинення кровопролиття, зупинення агресії. Це може бути одна із наших надій. Друга підстава (для приїзду Папи, — ред.) може стосуватися питання беатифікації митрополита Андрея чи беатифікації о. Петра Ороса (український греко-католицький священник Мукачівської єпархії, мученик, — ред.) у Мукачівській єпархії;
- Митрополит Андрей — людина, яка вміла гуртувати навколо себе людей. Завдяки своїй геніальності, він міг бачити перспективу і будувати стосунки, які базувалися на вірі та любові до Бога та ближнього. Його приклад полягає в тому, що він знаходив слова, дії, вчинки в обставинах, коли все навколо було проти, коли здавалося, що жодної надії немає. Проте ця людина розбудовувала спільноту, намагалася виховувати її не в дусі ненависті, а в дусі любові, солідарності, єдності, критикуючи тих, хто цю єдність руйнував;
- Попри нашу здатність нарікати, ми мусимо визнати, що сьогодні ми як народ і як держава є сильнішими і міцнішими саме завдяки тому, що мали таких попередників як митрополит Шептицький.
