СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Тишковичах відбулася проща Самбірсько-Дрогобицької єпархії до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці
28 червня 2026 року у селі Тишковичі відбулася єпархіальна проща до чудотворної ікони Божої Матері, поєднана зі святкуванням 105-ї річниці освячення храму Святого Архистратига Михаїла. З цієї нагоди владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, очолив Божественну Літургію та здійснив Чин оновлення храму у співслужінні владики Григорія Комара, апостольського адміністратора Апостольського екзархату для українців в Італії, і численного єпархіального духовенства.
Під час проповіді владика Григорій звернув увагу, що кожна людина приходить до Бога зі своїми проханнями, однак відповідь Господа нерозривно пов’язана з її вірою. Про це розповідає пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
«Сьогодні ми чули у Святому Євангелії слова: „Іди, нехай тобі станеться за твоєю вірою“ (Мт. 8, 13). Господь промовив їх до римського сотника, але сьогодні Він звертає їх і до кожного з нас. Адже, напевно, кожен, хто прийшов до цього храму, до цієї святині, має у серці своє прохання до Бога. Як колись сотник прийшов зі своєю просьбою, так і ми приносимо Господеві свої наміри. І на всі наші прохання Він відповідає тими самими словами: „Нехай тобі станеться за твоєю вірою“ (Мт. 8, 13)», — наголосив проповідник.
Роздумуючи над постаттю римського сотника, єпископ зауважив, що справжні й глибокі стосунки з Богом ґрунтуються на смиренні. «Цей сотник навчає нас, що правдива віра неможлива без покори. Людина, яка по-справжньому вірить, не відчуває перед Богом своєї вищості й не вважає, що їй щось належить. Навпаки, вона добре усвідомлює, що все, що має, є Божим даром», — наголосив владика Григорій.
Окрім смирення, важливою рисою християнина є діяльна любов до ближнього, яка виявляється в готовності допомагати тим, хто цього потребує. «Можемо також сказати про римського сотника, що він був людиною милосердною, добрим чоловіком, людиною доброго серця. Бо хіба такий високий чиновник, якби не мав доброти у своєму серці, турбувався б про свого слугу? Хіба пішов би він принижуватися, щоб випросити для нього допомогу?» — пояснив архиєрей.
Відтак проповідник звернув увагу на важливість уміння слухати Бога і приймати Його волю, адже Господь постійно промовляє до людини. «Римський сотник навчає нас, що наша віра буде сильною тоді, коли ми довірятимемо Божому слову. Це надзвичайно важливо — довіритися Божому слову. „Ти скажи лише слово, і мій слуга одужає“ (Мт. 8, 8)», — зауважив єпископ.
Довіра до Всевишнього стає надійною основою людського життя, яка, за словами проповідника, допомагає впевнено долати життєві труднощі й випробування. «Тоді віра стане нашою силою. Тоді вона стане міцною опорою нашого життя. Бо людина, яка вірить, покладається не на себе. Вона не на себе надіється, а знає, що тією скелею, яка ніколи не похитнеться, для неї є Господь Бог», — сказав владика.
На завершення владика Григорій закликав молільників просити через заступництво Пресвятої Богородиці передусім дару віри. «Маємо багато вчителів віри, але першою нашою Учителькою є Пресвята Богородиця. Тому сьогодні особливо просімо Її не лише донести до Свого Сина наші прохання — про особисті потреби, про мир в Україні, про нашу перемогу, — але додаймо до всіх цих прохань ще одне: щоб Господь дарував нам міцну віру», — закликав єпископ.
Після завершення Божественної Літургії владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, склав щирі слова подяки усім, хто долучився до організації цього молитовного зібрання та дбає про святиню. Архиєрей зокрема подякував владиці Григорію за спільну молитву та духовне слово, отцю Степану Сліпецькому, отцям, які душпастирювали у цій парафії, а також парафіянам, чиїми зусиллями було оновлено храм до 105-ї річниці його освячення. Особливу подяку владика висловив отцю Михайлу Олійнику, який опрацював та видав брошуру, присвячену історії та вшануванню Тишковицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці.
Вітак архиєрей звернув увагу на історичну тяглість молитовного звернення українського народу до Божої Матері. «До Богоматері прибігали і молилися наші предки — у часи лихоліть, у часи воєн, у часи, коли земля горіла під ногами. І сьогодні ми приходимо до неї з тим самим болем у серці. Бо зараз наша земля знову горить. Росія веде проти України злочинну, несправедливу війну. Гинуть люди. Матері оплакують синів. Дружини чекають чоловіків. Діти ростуть без батьків», — наголосив владика.
Розмірковуючи над випробуваннями, єпископ закликав прочан до молитви за всіх, хто несе на собі тягар війни. «Дорогі брати і сестри, ми прийшли сюди просити за наших захисників, за поранених і полонених. Просити за загиблих — щоб Господь прийняв їхні душі у Своє Царство. Просити за безвісти зниклих та за тих, хто повернеться, щоб вони знайшли мир у серці», — зазначив проповідник.
Вказуючи на джерело духовної сили та втіхи, архиєрей запевнив вірних, що Пречиста Діва чує кожну молитву. «Вона, Яка стояла під хрестом і бачила, як гине Її Син — знає, що таке втратити найдорожчого. Вона, Яка прийняла під серцем Спасителя світу — знає, що таке нести відповідальність за іншого. Вона не чужа нашому болю. Вона — Мати Скорботних, Утіха Плачучих, Заступниця в небезпеці», — підкреслив єпископ.
На завершення владика Ярослав висловив надію на перемогу правди та збереженням нашої держави: «Ми молимо Бога та Його Пречисту Матір, щоб ця війна скінчилася справедливим миром, перемогою правди, збереженням нашої держави і наших людей. Пресвята Богородице Тишковицька, Заступнице наша! Прийми молитви наші. Покрий Своєю Ризою воїнів України, утіш матерів скорботних, зціли поранених, поверни полонених. І даруй нашій землі мир — той мир, що перевищує всякий розум, мир Христовий.
Після Літургії відбулася молитва перед Тишковицькою іконою Пресвятої Богородиці за Україну. Згодом прочани вирушили процесією до чудотворного джерела, де було звершено Чин освячення води.
Довідка
Оригінальний образ Пресвятої Богородиці датується XVII століттям. Це запрестольна ікона із зображенням Богородиці типу Одигітрія («Та, що вказує шлях»). Богородиця представлена у багряних шатах із Богомладенцем на руках. Ікона зберігається у церкві Святого архистратига Михаїла, яка є головним місцем її почитання.
У місцевій традиції збереглося багато свідчень про вислухані молитви, оздоровлення та інші ласки, отримані за заступництвом Пресвятої Богородиці. Саме тому Тишковичі стали одним із відомих марійських паломницьких осередків Прикарпаття. До святині регулярно відбуваються прощі, які збирають паломників з різних куточків України. Центральним духовним осередком цих паломництв є саме чудотворна Тишковицька ікона Богородиці.
Ще однією особливою рисою Тишковицького відпустового місця є каплиця над джерелом у лісі поблизу села. За місцевою традицією, це місце існує ще з часів татарських набігів. Паломники здавна приходять сюди по воду, вірячи в її благодатну силу та отримуючи духовне й тілесне зміцнення.
Локації
Персони
Владика Григорій КомарАпостольський адміністратор Апостольського екзархату для українців-католиків в Італії, Голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ
