У Патріаршому соборі помолилися за упокій Блаженнішого Любомира
Два роки тому, 31 травня 2019 року, відійшов до Господа Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, український релігійний діяч, моральний авторитет та духовний провідник українського народу Блаженніший Любомир Гузар. У Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві зібралися вірні на чолі із владикою Богданом Дзюрахом, щоб молитовно скласти подяку Господу Богу за дар його життя і служіння на благо Української Греко-Католицької Церкви та всього народу.
Заупокійну Божественну Літургію очолив преосвященний владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, у співслужінні із священнослужителями Київської архиєпархії та Патріаршої курії УГКЦ.
«Сьогодні другі роковини відходу до вічності Блаженнішого Любомира. Ми знов збираємося на молитві, щоб відчути на собі його погляд, його близькість, його присутність тут між нами. Здається, недоречно говорити, що ми прожили два роки без нього. Слід радше говорити про два роки з ним у вічності. Адже він як під час свого життя, так і після свого відходу до вічності підносить кожного, хто про нього згадує, хто до нього молиться, хто про нього думає, від сірої буденщини і суєти до вищої дійсності, де Божа правда і Божа доброта повертають людині її первісний образ, усвідомлюючи кожному його Богом дану свободу і гідність», — розпочав свою проповідь владика Богдан Дзюрах.
Відтак проповідник застановився над уроками із життєвого подвигу Блаженнішого Любомира, які він нам залишив і які настільки нам потрібні у сьогоденні, у нашому повсякденному житті серед сучасних викликів світу. Насамперед, це приклад його тихого, смиренного служіння на благо своєї Церкви та народу, на противагу «немилосердній і безоглядній гонитві та невблаганному змаганню за владу».»Таким чином, влада не може бути самоціллю, а повинна розглядатися лише як можливість служити. А той, хто щиро прагне послужити іншим, не буде перейматися, яку посаду він займає, де він зараз перебуває, який соціальний чи церковний статус він займає, бо завжди знайде час, можливість і місце прийти на поміч, стати в пригоді, підтримати, розрадити, підставити плече, вказати шлях, потішити, сказати мудре напутнє слово. Це риси людини, яка наслідує Христа у Його служінні», — продовжив ієрарх.
Опісля, Блаженніший Любомир показав нам приклад «неповторного, смиренного, тихого та непоказного, але дуже ефективного стилю керування і проводу церковної спільноти».
Третім та найважливішим уроком життя Блаженнішого Любомира, за словами владики Богдана, стало його відношення до кожної особи. «Він вчить нас бачити у кожній людині брата і сестру і жити як одна велика родина — родина дітей Божих. Ми хочемо учитися від нього з пошаною відноситись до кожного, незалежно чи він поділяє наші погляди, чи ні, до приятеля і опонента, усім виявляти незмінну увагу, доброту, прихильність і пошану, а за потреби — мужньо ставати в обороні покривджених і знедолених, із ними розділяючи клопоти, журби і розчарування», — зазначив проповідник.
Проте, окрім цих уроків, які ми можемо винести із його життєвого служіння, та незважаючи на його перехід до вічності, за словами владики Богдана Дзюраха, він продовжує здійснювати служіння для нас і сьогодні. «Яким чином він служить нам тепер? На мою думку — подвійно: своєю молитвою, і це його найголовніше служіння відчуває кожен, хто у цих двох роках вже заносив свої молитви, свої прохання про поміч, підтримку, розраду. Я переконаний і можу свідчити особисто — він допомагає, він вислуховує наші молитви і молиться за нас перед престолом Всевишнього. А другий спосіб служіння — це його слово, слово Божої мудрості, яке він залишив нам і через яке він продовжує служити в нашому житті, Церкви і народу. Це найкраще служіння, яким може поділитися людина для свого ближнього».
Також проповідник поділився власним свідченням із життя Блаженнішого: «Пригадую, як кілька років тому, під час святкування одного з останніх днів свого народження у вузькому колі домашньої спільноти в Княжичах, Блаженніший Любомир сказав: „Я усвідомлюю, що Бог дав мені певні дари, зокрема — дар слова, яким я можу послужити іншим, то ж доки Бог дає мені ще сили, я буду ним служити, зустрічатися з людьми, спілкуватися з ними, слухати їх і ділитися тим, що Бог мені відкриє“. На щастя, маємо багато слів, які він залишив нам і якими він продовжує служити, разом зі своєю молитвою у вічності».
На завершення своєї проповіді владика Богдан Дзюрах звернувся до Блаженнішого Любомира: «Сьогодні ми, його духовні діти, звертаємося до нього тим словом: Авва, Отче-владико Любомире, скажи нам слово! Скажи нам слово твоєї, а радше — Божої мудрості і правди, слово надії і любові. І дай, щоб це слово, яке Господь промовив, промовляє і буде промовляти через твої уста до нас, стало тілом в нашому житті, щоб і на нас, на нашій Церкві і на нашому народі сповнилася свята Господня воля на Божу славу і на спасіння нас усіх».
Пригадуємо, що сьогодні ввечері, 31 травня 2019 року о 19:00 год., в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві відбудеться вечір пам’яті Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара.
Організатори заходу — спільнота «Покоління Любомира» розповіли, що вже другий рік після відходу до вічності Блаженнішого Любомира, мудрі Його поради живуть в серцях кожного з нас і стають нашими життєвими орієнтирами: «Тому цього дня хочемо вшанувати його висловом „Блаженніший наших сердець“, бо Він не був лише Блаженнішим Церкви, але був також Блаженнішим наших сердець. Цікавинкою цього заходу буде програма, у якій згадають листи Блаженнішого Любомира із його родиною. Оскільки цей рік — Рік сім’ї, а також цього місяця ми відзначаємо День Матері, то особливо хочемо звернути увагу на стосунок Блаженнішого Любомира з мамою. А спеціальними гостями заходу будуть єпископи УГКЦ, а також Іван Малкович, який зачитає вірш та поділиться своїми спогадами про Блаженнішого Любомира», — говорить координатор спільноти Марія Мельникович.
Програма заходу
19:00 — Панахида в крипті
19:25 — Вечір пам’яті (крипта)
20:15 — Закінчення
За матеріалами Київської архиєпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ