У м. Гостомелі на Київщині УГКЦ відкрила перший Центр зцілення ран
8 листопада 2023 року, у день Собору святого архистратига Михаїла й інших безплотних сил, у м. Гостомелі на Київщині відбулося відкриття першого Центру зцілення ран. З цієї нагоди парафіяльну спільноту Преображення Христового вперше відвідав владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, освятивши Центр та очоливши Архиєрейську Божественну Літургію.
Перед початком Божественної Літургії владика Йосиф Мілян у співслужінні о. Романом Славичем, настоятелем місцевої парафії Преображення Господнього, та іншими священнослужителями здійснив Чин освячення приміщення Центру зцілення ран.
Центри зцілення ран — це ініціатива Патріаршої фундації «Мудра справа» для ефективної та адекватної відповіді на наслідки російської війни проти України. Мета постання цих Центрів, як зазначає керівник «Мудрої справи», Патріарший економ о. Любомир Яворський, є потрійною. Перш за все, йдеться про місце для надання гуманітарної допомоги для найбільш постраждалих внаслідок війни та найбільш потребуючих. По-друге, йдеться про простір для психологічної підтримки завдяки залученню професійних психологів та психотерапевтів. І по-третє, це нагода для більш ефективної та ширшої душпастирської діяльності. Адже центр може також використовуватися для здійснення богослужінь, проведення молитов, чувань та катехитичних зустрічей.
Перший Центр зцілення ран, поставлений у м. Гостомелі на Київщині, зведений завдяки підтримці вірних та небайдужих доброчинці із Пармської єпархії Святого Йосафата на чолі із владикою Богданом Данилом.
Свою проповідь до вірних єпископ зосередив на роздумах про ангельські чини та архистратига Божого Михаїла. «Мотто архистратига Михаїла звучить „Хто, як Бог“, що значить „ніщо поза Богом“, „ніщо, крім Бога“, „Бог понад усе“. Саме тому ця сила Божа вступилася за чистоту віри і святість Бога проти ангелів, які впали на чолі із Люцифером. Перемігши цю злу, темну та нечисту силу, архангел Михаїл стоїть сьогодні на сторожі Божого Царства не тільки на небі, не тільки на центральній площі у Києві. Він оберігає людство. Він оберігає кожного, хто до нього прибігає. Він є захисником із вогненним мечем, який боронить чистоту віри, помислів усіх нас. Тому ми так часто у Святій Літургії звертаємося до цієї небесної ангельської сили», — мовив архиєрей.
За словами проповідника, ангели постійно промовляють до людини за посередництвом голосу сумління. Однак, люди часто їх не чують. Причиною цього є пріоритети, які людина ставить перед собою. Причиною є також пошук щастя поза Богом, пошук деінде тих цінностей, які може дати лише Господь.
Тож, за словами проповідника, архистратиг Михаїл спонукає усіх нас задуматися над своїм власним мотто. «Який слоган свого життя ми би не придумали і які вартості не вклали би у герб нашого життя, там повинен бути Бог. Бо Бог — це початок, Альфа і Омега. Без Бога не вартий жоден герб. Без Бога, зрештою, не варте і саме життя. Бо воно коротке, і лише з Богом та його заступниками — ангелами й архангелами людина може піднятися на ту висоту гідності, котру нам усім дарує Господь», — підкреслив владика Йосиф.
Наприкінці своєї проповіді єпископ знову повернувся до теми унікальності та неповторності кожної людської особи, яка здатна змінювати світ навколо себе на краще, навіть якщо здійснює це незначними маленькими кроками. «Справді, ми здатні зробити у цьому світі дуже багато. Неправдою є те, що один у полі не воїн. Неправдою є те, що мале і дрібне не може зробити порядку і зміни у світі. Хіба в очах потужного економічного, політичного і мілітарного світу Україна була чи є найпотужнішою державою? Мабуть, ні. На сході Європи існує маленька посткомуністична держава. Однак, сьогодні ми усі досвідчуємо, що ця маленька і слабка мілітарно, розхитана політично, несформована економічно повстала і боронить свою незалежність і свою суверенність перед східним монстром. І звернімо свою увагу: донедавна ми мали різні герби на мілітарних силах України. В якийсь час на них з’явився хрест, козацький історичний хрест. Цей хрест є символом Бога, а радше перемоги Бога над злом, над гріхом. Він прийшов у цей світ, засвідчуючи людству свою любов аж до жертви і хресної смерті. Мабуть, це теж ознака сторожі святого архистратига Божого Михаїла над нашим народом, над нашою землею і над Київським християнством. Однак, не радійте тому, що духи вам коряться, а радійте тому, що імена ваші записані на небі», — завершив літургійну проповідь єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.
Божественна Літургія завершилася молитвою за Україну та привітанням усіх присутніх. Зокрема, на святкування прийшли також представники Духовної ради Гостомеля, серед який теперішній голова о. Олександр з Православної Церкви України.
Після Літургії, не зважаючи на дощову погоду, владика Йосиф із священниками та вірними вийшли надвір для здійснення освячення хреста на місці майбутнього будівництва церкви.
«Тут буде Церква. Бо Церква — це не архітектурна споруда, Церква — це люди. Ви маєте престіл. І поки що у цьому скромному, затишному, гарному будиночку це буде вашим престолом, допоки тут не постане п’ятикупольний храм», — мовив владика Йосиф Мілян, тримаючи у руках антимінс та пояснюючи його значення.
«Цей будиночок насамперед для нас є нагодою організувати літургійно-молитовне життя нашої громади. Оскільки перша наша Літургія відбувалася просто неба на Великдень 2022 року, відразу після деокупації Гостомеля. І це було на парковці біля будинку. Згодом ми перейшли на молитву у підвальне приміщення, а тепер ми маємо нагоду і радість молитися на ділянці, де у майбутньому плануємо звести храм. Тож тепер ми чуємося своєрідними господарями, які можуть приймати людей. Відсьогодні ми плануємо налагодити більш насичене літургійне життя, щоби окрім неділь і свят також мати дні поминальних молитов за наших померлих та дні молитов за Україну», — зазначає у коментарі пресслужбі Патріаршої фундації «Мудра справа» о. Роман Славич.
Окрім духовного і молитовного аспекту, у Центрі зцілення ран парафіяльна громада, за словами священника, вже розпочала реалізовувати задум щодо груп взаємної підтримки для матерів полеглих воїнів. Для цього залучають професійного психолога. У майбутньому планують розширити діяльність також і на дружин полеглих воїнів. «Ми прагнемо, щоби ця наша діяльність із матерями і дружинами була постійною і сталою, хоча би раз чи два рази на місяць», — ділиться майбутніми планами отець Роман.
Наступним бажанням є праця із дітьми. Тут хочуть організувати гурток для дітей, особливо із вразливих сімей внутрішньо переміщених осіб, родин полеглих воїнів, а також для місцевих діточок. Скоріш за все, це мав би бути музично-вокальний та творчий гуртки. «Ми хочемо запросити психолога і до праці з дітьми, щоби він допоміг їм переживати цей нелегкий час і стан війни, їхній особистий травматичний досвід. Водночас хочемо, щоби він здійснив психологічну едукацію для дітей, щоби вони могли розуміти свій стан та вміли підтримувати своє психологічне здоров’я», — сказав священник.
«Не можемо також і відкинути тієї діяльності, яку вже другий рік провадимо у Гостомелі. Йдеться про підтримку місцевих людей, які перебувають у потребі з причини втрати роботи, життєвих труднощів. Ми забезпечуємо їх продуктовими наборами, які отримуємо від Патріаршої фундації „Мудра справа“, від спільноти Лицарів Колумба та „Карітасу Київ“. Тепер же ми насправді матимемо нагоду зустріти цих людей у нашому домі, у Центрі зцілення ран війни. Тут вони зможуть прийти, отримати допомогу, порозмовляти із священником, матимуть пропозицію, щоби скористатися із розмови з психологом. Роздаючи гуманітарну допомогу, ми прагнемо також їх підтримати психологічно і духовно», — додає отець Роман.
Завершуючи ділення майбутніми планами громади, отець звертає увагу ще на просвітницький момент: «У наших планах також є відзначення вечорів пам’яті місцевого значення. Йдеться про події, пов’язані із історією Гостомеля та навколишніх громад. Ми хочемо познайомити тутешніх людей із історією нашої Української Греко-Католицької Церкви, яка присутня у Гостомелі від самих початків Київського християнства. Адже храм Покрову Пресвятої Богородиці у м. Гостомель був зведений у 1700-их роках місцевою греко-католицькою громадою. Цей храм стоїть і досі. Тож ми повертаємося до Гостомеля і відновлюємо свою діяльність».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ