СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Львові відбулася відкрита дискусія з єпископом Гергардом Фюрстом
На Філософсько-богословському факультеті Українського католицького університету відбулася зустріч із єпископом Гергардом Фюрстом (єпархія Роттенбург-Штуттгарт, Німеччина). Зустріч присвятили темі: «Про людину і довкілля, екологію серця і виклики біотехнологій».
У межах події відбулася презентація українського перекладу енцикліки Папи Франциска «Славен будь!» за участі Володимира Шеремети, керівника Бюро УГКЦ з питань екології. Участь у події взяв єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Володимир Ґруца. Також численні семінаристи, священнослужителі, зацікавлені темою.
Говорили про відповідальність вірян за стан довкілля, дбайливе ставлення до природи, альтернативні джерела енергії.
«Ми не можемо вірити у Бога, як Творця світу і водночас знищувати довкілля, природу, навколишнє середовище, клімат. Земля, жива і нежива природа, кліматичні умови — це не просто наша власність, з якою ми можемо робити, що завгодно. Вони довірені нам у вірні руки, щоб до них правильно ставитися. Наша екологічна бездумність також є вираженням невдячності Богу, Творцю світу. Отже, відповідальність за створіння та його збереження є частиною часто забутого ядра християнської віри» — зазначив у своїй доповіді єпископ Гергард Фюрст.
Після доповіді, всі охочі могли поставити свої запитання.
Як ми вже повідомляли, 11 травня, владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, провів зустріч з делегацією німецької дієцезії Роттенбург-Штуттгарт, яку очолює єпископ Гергард Фюрст.
Також владика Гергард мав нагоду ознайомитися із діяльністю та служінням Київської архиєпархії. Уже кілька років поспіль ця німецька єпархія підтримує різноманітні пасторальні та соціальні проекти Київської архиєпархії. Гості мали нагоду особисто досвідчити успішність реалізованих проектів, а також ознайомитися з новими викликами для нашої Церкви на теренах Центральної України.
Від імені протосинкела Київської архиєпархії владики Йосифа Міляна гостей привітав канцлер прот. Василь Чудійович, який разом із єпархіальним економом прот. Іваном Соханом представили історичний контекст, актуальний стан та перспективи розвитку Київської архиєпархії.
У ході візиту вдалося відвідати як вже розвинуту парафію Св. Миколая на Аскольдовій могилі у місті Києві, так і наймолодшу парафію Києва на Троєщині - Св. Архистратига Михаїла, яка лише розвивається і опікується дружинами ветеранів АТО. «Тут я побачив Церкву, яка активно розвивається і прагне бути чуйною до потреб своїх вірних», – поділився своїми враженнями владика Гергард Фюрст.
Окрім цього гості відвідали Патріарший собор Воскресіння Христового, нові куріальні приміщення, Київську Трьохсвятительську духовну семінарію та резиденцію Блаженнішого Любомира в Княжичах.
Довідка
«Laudato si’» – «Славен будь» – так називається енцикліка Папи Франциска, присвячена темі збереження творіння.
«Який світ прагнемо передати тим, які прийдуть після нас, дітям, які тепер зростають?» (160). Це питання стоїть у центрі «Laudato si’», очікуваної енцикліки Папи Франциска на тему дбання про спільний дім. Який продовжує: «Це питання не стосується лише навколишнього середовища, ізольованого в собі, тому що не можна ставити це запитання частково», а це спонукає запитувати себе про сенс існування та про цінності, на яких ґрунтується суспільне життя: «З якою метою ми прийшли на цей світ? Для чого працюємо і боремося? Навіщо ми потрібні цій землі?». «Якщо не ставитимемо цих основоположних питань, – зазначає Папа, – не думаю, що наші екологічні турботи зможуть осягнути важливі наслідки».
Назва енцикліки походить із слів святого Франциска «Славен будь, о мій Господи», який у «Пісні створінь» пригадує, що земля, наш спільний дім, «є також, немовби, сестрою, з якою поділяємо існування, і немовби прекрасною матір’ю, яка приймає нас у свої обійми» (1). Ми самі «є землею (пор. Бт 2,7). Наше тіло складається з елементів планети, її повітря підтримує наше дихання, а її вода підтримує наше життя та відновлює сили» (2).
Сьогодні ця земля, над якою знущаються, яку грабують, скаржиться, а її стогін єднається із стогоном усіх відкинених світу. Папа Франциск запрошує прислухатися до них, заохочуючи всіх і кожного – окремих осіб, родини, місцеві громади, народи і міжнародну спільноту – до «екологічного навернення», згідно зі словами святого Івана Павла ІІ, тобто, «змінити курс», приймаючи красу та відповідальність заанґажування у «дбання про спільний дім». Одночасно Папа визнає, що «можемо зауважити зростаючу чутливість щодо навколишнього середовища та дбання про природу, дозріває щира і болісна стурбованість всім тим, що діється з нашою планетою» (19), виправдовуючи погляд надії, яким позначена вся енцикліка, та посилає усім чітке і сповнене сподівання послання: «У людства ще залишилася здатність співпрацювати, щоби будувати наш спільний дім» (13); «людська істота ще здатна до позитивного втручання» (58); «ще не все втрачено, тому що людські істоти, здатні до крайньої деградації, можуть також перемогти самі себе, повернутися до вибору добра та відродитися» (205).
Очевидно, Папа Франциск звертається до католицьких вірних, повторюючи слова святого Івана Павла ІІ: «Християни, зокрема, відчувають, що їхні завдання посеред сотвореного світу, їхні обов’язки перед природою та Творцем є частиною їхньої віри» (64), але також запрошує «особливо до діалогу з усіма щодо нашого спільного дому» (3); темою діалогу пронизаний увесь текст, а в 5 розділі він названий засобом для підходу до розв’язання проблем. Від самого початку Папа Франциск пригадує, що також «інші Церкви і церковні спільноти – як також інші релігії – розвинули глибоку стурбованість та цінну призадуму» на тему екології (7). Навіть більше, він виразно приймає їхній вклад, починаючи від «дорогого Вселенського Патріарха Вартоломея» (7), часто процитованого у 8 і 9 параграфах. Пізніше, Папа неодноразово дякує головним дійовим особам цього заанґажування – як окремим особам, так і асоціаціям і товариствам – визнаючи, що «напрацювання численних вчених, філософів, богословів та соціальних організацій збагатили думку Церкви щодо цих питань» (7) і заохочує всіх визнати «багатство, яке релігії можуть внести в цілісну екологію та повноцінний розвиток людського роду» (62).
У 15 параграфі представлено структуру енцикліки, яка розвивається у шести розділах. Розпочавши від розгляду ситуації на основі кращих на сьогодні наукових здобутків (1 розділ), переходиться до співставлення із Біблією та юдейсько-християнською традицією (2 розділ), виокремлюючи корінь проблем (3 розділ) у технократії та в надмірному зосередженні людської особи на собі самій. У цьому контексті в документі запропоновано (4 розділ) «інтегральну екологію, яка ясно включатиме загальнолюдські та суспільні виміри» (137), нерозривно пов’язані із питаннями довкілля. У цій перспективі Папа Франциск пропонує (5 розділ) розпочати на кожному рівні суспільного, економічного та політичного життя чесний діалог, який окреслить прозорі процеси прийняття рішень, і пригадує (6 розділ), що жоден проект не буде успішним, якщо не буде надихатися сформованим і відповідальним сумлінням, підказуючи спонуки для зростання в цьому напрямку на освітньому, духовному, церковному, політичному й богословському рівнях. Енцикліка закінчується двома молитвами, першу з яких можуть розділити всі ті, хто вірує в «одного Бога творця» (246), а друга – для тих, які вірують в Ісуса Христа.
Текст пронизаний деякими тематичними лініями, які аналізуються з різноманітних перспектив, які надають їм стійку цілісність: «внутрішній зв’язок між бідними та нестійкістю планети; переконання у тому, що весь світ тісно пов’язаний; критика нової парадигми і форм влади, які походять із технології; заохочення шукати інші підходи до розуміння економіки та поступу; властива цінність кожного створіння; людський сенс екології; необхідність щирих та чесних дискусій; велика відповідальність міжнародної та місцевої політики, логіка відходів та пропозиція нового стилю життя» (16).
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
