СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Львові тривають урочистості з нагоди 100-ліття владики Андрія Сапеляка
12 грудня розпочалися урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження владики Андрія Сапеляка. Науковий семінар «Українська Греко-Католицька Церква на ІІ Ватиканському Соборі», що проходив у Львівській духовній семінарії Святого Духа, зібрав осіб, які були близько знайомі з єпископом.
День перший: наукова конференція у семінарії
Розпочалася конференція спільною молитвою. Опісля кожен із учасників заходу ділився думками про значимість діяльності салезіанина.
Ректор семінарії Святого Духа отець Ігор Бойко на правах господаря першим розповів про те, яким йому запам’ятався владика Андрій. «Кожен, хто мав нагоду спілкуватися з ним, слухати його слова, спостерігати за ним, розумів, що ця людина жила глибоким духовним життям. Я мав нагоду багато разів бувати в його товаристві ― це був великодушний і добрий чоловік. Мав честь чимало часу провести в його товаристві в далеких 90-х роках — їздив із владикою до Східниці. Тоді відкрив для себе його як особистість, і як людину: багато часу владика присвячував молитві на вервиці. Цікаво було й те, що щоразу, коли ми проїжджали повз цвинтар, він благословляв усіх, хто там покоївся, і робив знак хреста», — розповів отець Ігор.
Священнослужитель наголосив, що важливо пам’ятати також і про те, що єпископ Сапеляк виховав ціле покоління отців салезіан, які впродовж багатьох років опікувалися семінаристами, що мали нагоду навчатися в Українській папській малій семінарії, яку свого часу він очолював.
Співорганізаторами урочистостей були отці Згромадження салезіан святого Івана Боско. Зі словом про владику Андрія Сапеляка виступив провінційний настоятель Згромадження салезіан отець Кароль Манік. «Упродовж трьох днів ми почуємо чимало спогадів про те, яким був найстарший єпископ УГКЦ, ревний місіонер, патріот України та вчитель молоді — владика Андрій. Та хотів би, щоб ми передовсім зосередили свою увагу на тому, який неймовірно великий внесок зробив цей відданий салезіанин у своєму служінні там, де його відпроваджував Бог, там, де була необхідна його невтомна праця».
Настоятель салезіан зазначив, що, маючи виклик служіння українцям в Аргентині, де розсіяні десятки тисяч мігрантів з України та їх нащадків, які народилися вже там, які потребували наставництва у своїй вірі, владика Сапеляк зумів не просто їх згуртувати, а й влити в їхні серця любов до Української Церкви, що тоді на українських землях терпіла страшні переслідування і боролася за виживання у підпіллі.
«Владика Андрій був з-поміж тих, хто став голосом мовчазної Української Церкви на ІІ Ватиканському Соборі. Він відіграв важливу роль і в тому, що Аргентина однією з перших визнала Незалежність України. Саме завдяки його особистій зустрічі з тодішнім президентом Аргентини цей факт став можливий», — підкреслив отець Кароль.
Окрему увагу провінційний настоятель салезіян приділив роботі владики Сапеляка з молоддю, зазначивши, що він неодноразово наголошував на тому, що майбутнє України «кується» на Сході, а тим майбутнім є українська молодь на Сході, тож вирушив до міста Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де проповідував Боже Слово і працював із молоддю, на яку українська влада і держава махнула рукою.
«Невтомна праця владики Сапеляка, його відданість своєму народові, безкомпромісне слідування за Богом є прикладом для кожного, не зважаючи, якої ми національності чи де провадимо служіння. Він пройшов довгий шлях і в усьому, що робив, чим жив і горів, опирався на незламну віру. Владика залишив за собою безліч добрих справ, які ми зобов’язані продовжувати і помножувати», — наголосив отець Кароль.
Детально про служіння владики Сапеляка, про його роль у виведенні Української Церкви із забуття розповів президент Інституту екуменічних студій УКУ о. д-р Іван Дацько. Спогадами про єпископа ділилися також керівник проєктів і програм Інституту екуменічних студій УКУ Тарас Курилець, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Сапеляк.
Окрім цього присутні мали нагоду переглянути два відеоролики про владику Андрія Сапеляка, які підготували отці салезіани.
День другий: освячення надмогильного пам’ятника і Панахида
Вшанування пам’яті владики Андрія Сапеляка 13 грудня, у день його народження та іменин, було наповнене молитвою. День розпочався поминальною Літургією у монастирській каплиці у Винниках.
Опісля цього усі присутні вирушили на цвинтар, де відбулася панахида та освячення надмогильного пам’ятника владиці Андрієві Сапеляку.
День третій: Архиєрейська Божественна Літургія і спільні спогади
14 грудня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Личаківська, 175) звершили Архиєрейську Божественну Літургія та Панахиду в пам’ять про єпископа. Очолив моління преосвященний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, у співслужінні із собором священиків. Владика наголосив, що єпископ Андрій Сапеляк володів дивовижною харизмою служіння Богові і до кінця життя залишався ревним селезіянином.
«Я пригадую собі наш Синод у вересні 2016 року. Тоді на спільну вечерю прибув сам владика Андрій Сапеляк. Як він сам стверджував, мета його візиту була дуже важлива, бо починається організація столітнього ювілею з дня його уродин. А тому владика приїхав, щоб всіх на цей ювілей запросити. І сьогодні ми зійшлися на цей ювілей, а сам ювіляр споглядає на нас з вічності.
Це праведне життя мало свій початок на землі 13 грудня 1919 року в День празника святого апостола Андрія. Тому не дивно, що отримав він також ім’я Андрій, а ще більше став апостолом нашого часу. На переломі тисячоліття апостол означає «посланий». І різноманітне післаництво отримувало відображення в житті нашого ювіляра. Ми чуємо сьогодні в Євангелії, як «хтось сказав до Ісуса: „Господи я піду за тобою куди б ти не пішов“. На місце цього неозначеного займенника „хтось“ ми можемо без сумніву вписати — Андрій Сапеляк.
Це було радикальне наслідування Христа у монашому, священичому, архієрейському служінні. Це служіння мало місце у різних культурах, країнах, а навіть континентах. Навіть вік не був перешкодою для його служіння, бо маючи 83 роки владика пішов правити на східні терена на Дніпропетровщину у Верхньодніпровськ…
Мене захоплює в постаті ювіляра його харизма служіння Богові, він до кінця життя залишився ревним селезіянином. Як сам говорив: «З молоддю треба жити спільними інтересами». Це логічно і саме тут криється таємниця душпастирства молоді. Бо як я можу комусь послужити, коли я не знаю, що він від мене очікує, що переживає.
Важливою для владики Андрія була також марійна побожність, духовність. Як він сам казав: «Йти крок за кроком, іти з Марією і під її покровом». Свято Покрови було днем його архієреської хіротонії, так була названа єпархія в Аргентині, парафія у Верхньодніпровську. Владика затверджував Покрову Богородиці свої успіхи, незважаючи також на різні випробування.
На кінець хочу поділитися особливою вдячністю до постаті нашого ювіляра. Я до нині відчуваю на своїй голові його святительську десницю, бо він у 2001 році уділив мені святе таїнство священичого рукоположення. Владика тоді дуже завчасно прибув до храму святого Йосафата, сидів і молився. Мені запам’яталася молитовна постава владики Андрія. Запам’яталася на все життя, до нині.
Тому у Святій Літургії я молюся за свого святителя. І сьогодні особливо єднаймося в молитві, щоб Господь дарував нашому ювіляру вічну радість», — розповів преосвященний владика, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Володимир Груца.
Нагадаємо, єпископським девізом владики Андрія Сапелюка були слова: «Моя надія — покров Марії». Опісля свого повернення з Америки в Україну владика Андрій приділив час праці з молоддю у Верхньодніпровську на Сході України, бо вважав, що «Майбутнє України кується на Сході, а тим майбутнім є українська молодь».
Окрім того, 14 грудня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулася урочиста академія з нагоди столітнього ювілею владики Андрія Сапеляка. Спогадами про владику Андрія Сапеляка поділилися о. Кароль Манік, СДБ, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Сапеляк, колишній вихованець Української малої семінарії (Німеччина) Микола Франкевич, о. Максим Рябуха, СДБ, о. д-р Іван Дацько, с. Стефанія Марко зі Згромадження сестер св. Йосифа, о. Андрій Платош, СДБ, та довголітній секретар владики Андрія о. Василь Король, СДБ.
На завершення урочистостей відбудеться відкриття Музею українських греко-католицьких салезіан імені владики Андрія.
За матеріалами інтрнет-ресурсу «Салезіяни Святого Івана Боско, УГКЦ»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
