«У кожного з нас трапляються щоденні «переслідування», — владика Богдан Дзюрах

17 лютого 2022

Роздумуючи над черговим євангельським уривком, 14 лютого 2022 року, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах застановляється над моментами дії Духа Божого у нашому повсякденному житті.

«У кожного з нас трапляються щоденні «переслідування», — владика Богдан Дзюрах

«Треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. Брат видасть на смерть брата, батько — дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. І ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. Та хто витримає до кінця, — той буде спасенний» (Мр. 13, 10–13).

Існують моменти у житті, коли людина відчуває, що діє не вона, а діє Бог у ній і через неї. Йдеться, як правило, про обставини надзвичайні, ситуації крайньої загрози, безвихідного становища, періоди утисків і переслідувань за віру, коли людина почувається безпомічною, безпорадною і незахищеною. Нераз у таких моментах у людях, — з природи слабких і непримітних, але щирих у своїй вірі, — проявляється дивовижна сила, мудрість і відвага. З плином часу вони самі не можуть пояснити, як спромоглися на такий чин, на такий жест чи слово. А, дивлячись на все очима віри, зі смиренням визнають: Це не я діяв/діяла, а — Господь у мені.

Я особисто чув не одну історію такого роду, і то не лише з далекого комуністичного минулого, але також — від наших сучасників, від людей, які живуть поряд із нами. Ось група кагебістів, яка вже котру годину поспіль проводить обшук в підпільному помешканні Сестер Служебниць у Львові, чує від старенької монахині: «Панове, чи можна вам запропонувати каву, бо ви вже, мабуть, втомилися?»… Або ж кілька років тому воїн на передовій, після щойно закінченої поминальної молитви над свіжими могилами своїх побратимів, раптом просить нашого капелана: «Отче, ходімо ще трохи далі і помолімося над могилами тих, котрі у нас стріляли»… В обставинах, де мали б панувати ненависть, помста і байдужість, пробивають собі дорогу паростки любові і добра — силою і діянням Божого Духа.

Дуже часто «нагоду» до свідчення Євангелія дають найближчі: «брат», «батько», «дитина». Там, де ми сподіваємось знайти підтримку і любов, нам виявляють нерозуміння, нехіть, а часом — і ненависть. У таких обставинах потрібно справді Божого Духа і великої витривалості у доброму, щоб не зневіритись, не знеохотитись, але продовжувати свідчити Євангеліє словами і життям. Це — безкровне мучеництво, яке довершується у стінах власного дому, у середовищі найближчих і найрідніших.

У кожного і кожної із нас такі «переслідування» можуть бути різними щодо тривалості і інтенсивності. Проте, для всіх незмінною залишається обітниця нашого Господа: «Хто витримає до кінця — той буде спасенний».

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії