У Філадельфії відбулася конференція, присвячена кардиналові Мирославу Івану Любачівському

1 грудня 2024

25–26 листопада 2024 року у резиденції митрополита Бориса Ґудзяка у Філадельфії пройшла конференція, присвячена постаті кардинала Мирослава Івана Любачівського.

У Філадельфії відбулася конференція, присвячена кардиналові Мирославу Івану Любачівському

За словами організаторів, подія, яка відзначила 110-ту річницю з дня його народження та 40 років від початку патріаршого служіння, стала важливим майданчиком для рефлексії над його історичним значенням, духовним внеском та спадщиною. Про це повідомляє Служба комунікації Філадельфійської архиєпархії.

У заході взяли участь історики, богослови, єпископи, священники, а також миряни, які співпрацювали з патріархом Мирославом Іваном на різних етапах його служіння. Конференція включала доповіді, дискусії та спільну молитву та підкреслила багатогранність особистості Мирослава Івана та значення його праці для розвитку Української Греко-Католицької Церкви.

Конференція розпочалася 25 листопада з Вечірні у каплиці сестер місіонерок Покрова Пресвятої Богородиці. У межах вечірньої програми учасники заслухали низку доповідей: д-р Андрій Сороковський розкрив геополітичний, соціальний та церковний контексти служіння Мирослава Івана Любачівського. Отець-доктор Іван Кащак розповів про діяльність Мирослава Івана в Америці, підкресливши його зв’язок із українською громадою у діаспорі. Спогади з семінарії у Стемфорді (1977–1979) представив о. мітрат Петро Васло, а про певні аспекти митрополичого служіння у Філадельфії (1979–1980) розповів о. др. Рональд Попівчак. О. Васло поділився тим як будучи духівником семінарії о. Любачівський допомагав йому — представникові четвертого покоління, народженому в Америці — удосконалювати українську мову.

Наступний день розпочався Божественною Літургією у Катедрі Непорочного Зачаття — місці недовгого, але важливого митрополичого служіння Мирослава Івана. Після Літургії учасники продовжили роботу конференції. Патріарше служіння (1984–2000) розглянув о. мітрат др. Іван Дацько, висвітливши основні етапи розвитку УГКЦ під проводом кардинала. Владика Кеннет Новаковський представив розвиток церковних структур після повернення патріарха до України, акцентуючи на викликах і здобутках. Він зауважив, що патріарх вмів довіряти та делегувати своїм співпрацівникам, що робило команду сильнішою. Отець-доктор Анібал Соутус проаналізував канонічні аспекти розширення території УГКЦ, підкресливши, наскільки важливими були рішення, прийняті на початку 90-тих років, для пізнішого перенесення осідку Патріарха до Києва.

Соня Соутус виступила з доповіддю, присвяченою розвитку комунікації УГКЦ під час служіння Блаженнішого Мирослава Івана. Вона детально розповіла про те, як Церква використовувала засоби комунікації, щоб донести своє слово до вірян у непрості часи суспільно-політичних змін. Вона зауважила, що будучи скромним, Патріарх Мирослав Іван не любив спілкуватися з пресою, але завжди зі смиренням це робив, бо розумів важливість голосу Церкви.

Теми літургійних видань та офіційних документів патріарха розкрили владика Гліб Лончина та о. др. Андрій Онуферко.

Митрополит Борис Ґудзяк та о. мітрат др. Михайло Димид поділилися своїм баченням його патріаршого служіння.

Наприкінці конференції митрополит Борис Ґудзяк поділився своїми думками, наголосивши на вирішальній ролі Патріарха у складний період історії Української Греко-Католицької Церкви.

Митрополит Борис підкреслив характер Любачівського, назвавши його «людиною миру та молитви», що говорила щиро і прямо та в бурхливий час своєю духовною поставою допомагала зберігати мир. Він наголосив на необхідності глибшого духовного аналізу життя та діяльності Любачівського, зазначивши: «Потрібен духовний аналіз того, як Господь діяв у його житті».

Попри всі виклики, Любачівський став об’єднавчою постаттю. «Мирослав Іван об’єднував різні групи людей», — наголосив митрополит Борис, підкреслюючи здатність патріарха долати розбіжності та вести Церкву через період трансформацій.

Конференція стала не лише нагодою вшанувати пам’ять кардинала Мирослава Івана Любачівського, а й поглибити розуміння його вкладу в історію УГКЦ. Особливо актуальним був контекст святкування 45-річчя призначення Мирослава Івана митрополитом Філадельфійським та його єпископської хіротонії, які припали на цей рік.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ