СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«У Божому Слові ми отримуємо дороговказ, в Таїнствах — силу, щоб нести це відповідальне покликання», — митрополит Борис Ґудзяк
В інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News митрополит Філадельфійський УГКЦ поділився думками про суть та особливості єпископського служіння в Церкві та про те, якими повинні бути взаємостосунки між ієрархією та вірними. Він також розповів про ініціативи, започатковані в їхній архиєпархії останніми місяцями.
«Ми всі є людьми, Папа сам про себе каже: „Я грішний“, але ми маємо покликання і обов’язок старатися жити у Христі. І ключем до всього є те, що Бог дає благодать. Господь дає силу і розуміння, що робити і як робити, слухаючи голос Церкви, слухаючи один одного, вчитуючись в Боже cлово. В ньому ми отримуємо дороговказ, в Таїнствах — силу, щоби нести це відповідальне покликання», — зазначив в інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News владика Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський УГКЦ, ділячись думками про суть та особливості єпископського служіння в Церкві. Владика Борис завітав до нашої редакції, перебуваючи в Римі з нагоди консисторії, під час якої владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський УГКЦ, разом з іншими двадцятьма кандидатами, отримав кардинальський сан.
«Бути єпископом в теперішній час — не легко»
«Постать і постава єпископа дуже важливі в житті Церкви, — підкреслив наш співрозмовник. — Ще в ранньому християнстві, за часів святого Ігнатія, говорилось, що „там, де єпископ, там є Церква“. Але ми, єпископи, як і Церква, маємо бути Христовими. Церква — це тіло Христове, і єпископ — це член цього тіла, і ми маємо служити так, як Христос служив. Христос є для нас критерієм і зразком». Владика Борис зауважив, що бути єпископом в теперішній час нелегко, і про це свідчить також і те, що в католицькому світі від 30 % до 40 % священників, яких просять бути єпископами, відмовляються. Він уточнив, що інформація про те, кого просили і хто відмовився, не оприлюднюється, але статистика є такою.
«Отож, це служіння не просте, — вів він далі. — В нашій історії в ХХ столітті багато наших єпископів були арештовані, катовані, загинули мучениками. Сьогодні наші єпископи на чолі з Блаженнішим Святославом є на духовному блокпості війни. Вони перебувають на місцях, вони є під обстрілами кожної ночі. І це не просто. Єпископ не має права сховатися, він має бути з людьми, з народом і ми маємо бути разом».
Злагодженість Синоду УГКЦ
Митрополит Філадельфійський зазначив, що тепер під керівництвом Блаженнішого Святослава Синод УГКЦ є об’єднаним, але це не завжди було так: були періоди непорозумінь та внутрішнього напруження. «Ми всі люди, — підкреслив він, — ми можемо мати якісь свої бачення, свої людські амбіції. Але зараз ми маємо мирний, злагоджений Синод, на якому загалом, можна сказати, приємно бути. Він довго триває, і засідання часом є виснажливими, бо десять чи дванадцять днів бути на синодальних засіданнях це не є просто. Але чи просто є нашим хлопцям, які в окопах сьогодні? Тобто, я вважаю, що ми маємо єпископат, який зберігає Христове навчання. Сьогодні ми маємо свідків віри, які чи в Харкові, чи в Одесі, чи на Донеччині перебувають в дуже складних обставинах. Вони підтримують людей, і вони є зразком для нас всіх. Блаженніший Святослав у Києві практично щодня в якійсь формі промовляє до світу і відвідує різні країни світу, пояснює, що відбувається в Україні, і новий кардинал буде це робити також».
Шлях до злагоди — взаємне слухання, Боже слово і Таїнства
Архиєпископ додав, що представникам ієрархії, як і всім людям, потрібно завжди над собою працювати. «Ні Папа, ні патріарх, ні кардинал, ні єпископ не є Богом. Ми є людьми. Папа сам про себе каже: „Я грішний“, але ми маємо покликання і обов’язок старатися жити у Христі. І ключем всього є те, що Бог дає благодать, Бог дає ласку. Господь дає силу і розуміння, що робити і як робити, слухаючи голос Церкви, слухаючи один одного, вчитуючись в Боже Слово, яке є живим словом. Для мене Святе Письмо — це як особистий лист: щодня воно промовляє в новий, свіжий спосіб. У слові ми отримуємо дороговказ, в Таїнствах — силу, щоби нести це відповідальне покликання. Нехай Господь нам в цьому помагає.
Взаємини між ієрархією і вірними
Від часу, коли УГКЦ вийшла з підпілля, відбулося багато змін як в ній самій, так і в українському суспільстві загалом. Змін зазнає також ставлення до духовенства і до церковної ієрархії. Відповідаючи на запитання про те, яким повинно бути це ставлення, Митрополит Філадельфійський сказав: «Я не знаю, чи нам, духовенству, слід визначати, яке до нас має бути ставлення. Нам важливо, щоб наше ставлення було відповідне. І воно повинно бути природнім, людським. Патріарх Любомир Гузар говорив: „Будьмо людьми!“. Я хочу бути людиною. Мій досвід є таким: якщо ми по-людськи, з євангельським натхненням ставимося одні до одних, тоді розвивається взаємна пошана. Очевидно, існують упередження, є можливо, цинізм. І часом є причини, чому люди критично ставляться до тої чи іншої особи, що є представником духовенства. А можливо, виробляються якісь стереотипи. Я вважаю, що ми не повинні очікувати того, що не мав Христос. Ми повинні бути свідомі того, що Він казав: „Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене — переслідуватимуть і вас“ (Ів 15, 20)».
Владика Борис зауважив, що ставлення до ієрархії повинно бути таким, як до всіх людей, і зазвичай, воно і є таким. «Бувають якісь відхилення в один чи другий бік: є занадто шанобливе, „єлейне“, або, скажімо, цинічне ставлення, — додав він. — Але це не найбільша наша проблема. Загалом, таке трошки критичне ставлення повинно допомогти нам відшліфувати свій власний характер, стиль нашого служіння, нашу візію для Церкви. Бо якщо людину занадто хвалять, то вона стає самозадоволеною, і це не те, чого чекає від нас Господь, це не те, чого потребують від нас люди».
Динамічне життя архиєпархії
Ділячись новинами з життя Філадельфійської архиєпархії, її очільник підкреслив, що вони стараються говорити про УГКЦ в американському суспільстві і, зокрема, у Вашингтоні. Він пригадав, що в листопаді цього року, на засіданні Єпископської Конференції США, де були присутні понад 250 єпископів, виступив владика Степан Сус, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. «Його стоячи вітали, — додав владика Борис. — А це рідко буває. Він говорив про ситуацію в Україні».
Архиєпископ розповів, що вони стараються майже щодня подавати якусь інформацію до преси, давати інтерв’ю, пропонують розповіді. Нещодавно в архиєпархії відбулася презентацій документального фільму під назвою «Стійкість у єдності: про історію та служіння українських католицьких парафій у Нью-Джерсі». «Це історична ретроспектива — 140 років присутності і служіння, — пояснив він. — Дуже складна історія, але наші молоді комунікатори зорганізували добрих істориків — професора Франка Сисина, професора Марту Богачевську-Хом’як і доктора Анатолія Бабинського — і виготовили дуже добрий фільм».
Владика Борис зазначив, що нещодавно в них відбулися свячення нового священника. «За сорок п’ять місяців у Філадельфійській архиєпархії на 30 % змінився наш пресвітеріат, бо ми маємо п’ятдесят двох священників», — зауважив він. Серед основних напрямків діяльності — допомога біженцям, до якої долучаються як священники, так і миряни.
Вчитися комунікувати зі світом
Ще одна важлива і цікава ініціатива — це Школа комунікації, яка раніше відбувалася онлайн, а тепер буде відбуватися очно у Вашингтоні. «Було тридцять дев’ять учасників, визначені їхніми владиками, які брали участь в онлайн форматі, — пояснив ієрарх. — Одинадцять будуть тепер вчитися п’ять місяців у Вашингтоні. Ми дуже готуємося до їхнього приїзду. Вони будуть разом жити, молитися і вчитися гарно співати, бо ми хочемо комунікувати не, так би мовити, „в рукавичках“, але своєю вірою, своєю поставою, своїм миром і радістю в Христі. Вони будуть мати два семінари на тиждень і бібліографію — сто сторінок до кожної лекції. Будуть слухати два курси в двох католицьких університетах: в Католицькому університеті Америки курс церковної історії американської, а в Джорджтаунському університеті, який провадять єзуїти, — курс дипломатії, бо там є найкраща дипломатична школа в Америці. І будуть разом організовувати конференцію про нашу Церкву, пресконференцію, концерт, виставку сакрального мистецтва і одну подію для фандрейзингу. Один день на тиждень вони відвідуватимуть Конгрес, Сенат, президентську адміністрацію. У Вашингтоні є двісті аналітичних центрів, сто сімдесят посольств і вони будуть вчитися, як комунікувати. Тобто програма подає як зміст, так і методологію комунікації і дипломатії. Сьогодні, коли часто наша тема відходить на другий план, ми потребуємо ефективних, переконаних, світлих комунікаторів і дипломатів УГКЦ. Комунікація — це також певна внутрішня дисципліна, це певне духовно-психологічне наставлення: треба позбуватися всякого почуття меншовартості, відчувати Богом дану гідність і знати, що гідність моя, наша гідність, гідність тих людей, яких я представляю, гідність, яка є під великою загрозою, під обстрілами, заслуговує захисту, пояснення і адвокації. І це є ціль цієї програми».
Готуючись зустріти новонародженого Ісуса
У контексті періоду приготування до Різдва владика Борис Ґудзяк висловив побажання нашим читачам і слухачам: «Нехай Дитятко Христос приносить кожному справедливість, справедливий мир і радість у душі. Бережім свої серця від страху, від ненависті, від всього того, що хотів би там поселити нечистий. До нас приходить Господь. Нехай Він заповнює наші серця».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
