СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Білому Борі (Польща) за участі владик Володимира Ющака та Аркадія Трохановського відбулася традиційна проща греко-католиків
18 вересня 2022 року у м. Білому Борі (Польща) відбулася традиційна проща греко-католиків у Польщі до тамтешнього храму Різдва Пресвятої Богородиці та ікони Пресвятої Богородиці «Матір скитальців». Цьогорічна проща та храмовий празник співпали з відзначенням 75-их роковин акції «Вісла», з відзначенням ювілею 65-ліття існування греко-католицької парафії у Білому Борі та з 25-літтям від дня посвячення Білобірського храму. Молитовні урочистості очолили владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, та владика Аркадій Трохановський, єпарх Ольштинсько-Ґданський разом із чисельно зібраним духовенством.
Субота, 17 вересня
У суботу ввечері, 17 вересня 2022 року, в Білобірському парафіяльному храмі розпочались святкування храмового празника Різдва Пресвятої Богородиці. Традиційно, це святування було об’єднане з прощею вірних до цієї Марійської святині та до богородичної ікони «Матір скитальців». Моління розпочались о 18:45 год. Панахидою за покійних єпископів, священників, монашество, переселенців акції «Вісла» та за жертви війни в Україні. Моління за померлих очолив владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, у співслужінні владики Аркадія Трохановського, єпископа Ольштинсько-Ґданського, та місцевого пароха о. Маріуша Дмитерко.
Відразу після Панахиди розпочалась Велика Вечірня з Литією, яку очолив владика Аркадій у співслужінні з о. Маріушом Дмитерком. Під час Вечірні владика Аркадій звернувся також до присутніх зі Словом Божим. До Литії також приєднався владика Володимир. Суботні моління у Білобірському храмі завершились мированням, тобто уділенням благословення посвяченою в часі Литії оливою. Вірних поблагословив владика Аркадій.
Протягом усієї Вечірні у сповідальницях служили четверо священників. Таким чином, вірні мали можливість приступити до Таїнства Покаяння.
Неділя, 18 вересня
Цьогорічна проща та храмовий празник співпали з відзначенням 75-их роковин акції «Вісла», з відзначенням ювілею 65-ліття існування греко-католицької парафії у Білому Борі та з 25-літтям від дня посвячення Білобірського храму.
Недільні святкування розпочались вже о сьомій годині ранку Утренею. Опісля, служилась перша Божественна Літургія, Акафіст та Молебен до Пресвятої Богородиці. Це була наче духовна підготовка до головної частини святкувань, тобто до Архиєрейської Божественної Літургії, яка розпочалась об 11 год.
Цьогорічну Божественну Архиєрейську Літургію очолив владика Володимир Ющак, єпископ Вроцлавсько-Кошалінський, який теж виголосив проповідь. Разом з владикою Володимиром співслужили: владика Аркадій Трохановський, єпископ Ольштинсько-Ґданський, о. протосинкел мітрат Богдан Галушка, о. мітрат Стефан Батрух, о. декан Слупський Ярослав Роман, о. декан Вроцлавський Андрій Михалишин, о. парох Роман Ференц та місцевий парох Маріуш Дмитерко. Водночас 13 священників служило вірним у Таїнстві Покаяння: о. мітрат Богдан Піпка зі Слупська, о. Марко Сосницький з Колобжеґу, о. Руслан Марцішак зі Старґарду, о. Степан Прихожденко з Битова, о. Михайло Плець з Тшеб’ятова, о. Іван Ядловський з Ґожова, о. Ернест Секульський з М’єндзижеча, о. Павло Почекайло з Валча, о. Василь Мельникович з М’ястка, о. Володимир Куцай з Сопоту, о. Олег Гриців з Лємборка, о. Роман Наритник з Бидґощи та о. Володимир Шуба з Ченстохови. Разом з духовенством на Білобірські святкування прибули також вірні з їхніх парафій. Під час торжеств при престолі прислуговував о. диякон Павло Лапічак з Кошаліна. Церемонімейстром став білобірський сотрудник о. Богдан Ільницький. Крім місцевої вівтарної прислуги, під час Архиєрейської Божественної Літургії служили два люблінські семінаристи Вроцлавсько-Кошалінської єпархії: Олег Дреслер та Василь Барбуляк.
Традиційно у білобірських святкування бере участь не тільки духовенство і вірні Вроцлавсько-Кошалінської єпархії, але також вірні з Ольштинсько-Ґданської єпархії, особливо з парафій, які до 2020 року приналежали до тодішньої Вроцлавсько-Ґданської єпархії. У цьому році, подібно як і минулого, до Білого Бору прибула також група прочан з Ольштина та з катедральної парафії у Вроцлаві, що приїхала разом зі своїм парохом о. Андрієм Михалишином. Перемисько-Варшавську архиєпархію представляв о. мітрат Стефан Батрух та вірні, які індивідуально приїхали аж з далекої Лодзі.
Свою проповідь до вірних владика Володимир Ющак розпочав із спогаду про відродження молитовного життя українців на теренах Польщі: «Коли у 1957 році з’явилася можливість служіння нашої Божественної Літургії, наші вірні були переповнені радістю та ейфорією. Це було наче часткове повернення утраченого десять років до цього рідного світу. Для наших предків іти або їхати, навіть до віддалених місцевостей, на недільну Службу Божу чи на прощу до Білого Бору, не було тоді ані тягарем, ані проблемою. Була радість та щастя, що вони могли молитись згідно зі своєю церковною традицією, слухати проповіді рідною мовою, співати і спілкуватись з близькими та знайомими. Нашим батькам, нашим дідам чи навіть прадідам могло бодай на короткий час видаватись, що акції „Вісла“ не було, що вони дальше є собою, у себе та на рідній землі».
Натомість сьогодні у нас, їхніх нащадків, за словами владики, ентузіазму менше. «Щодо нашої вірності Богові, Церкві, народові, то місце ентузіазму наших попередників щораз частіше займають байдужість, знеохота, а часами лінивство та легковаження», — мовив проповідник.
«Ми повинні також пам’ятати, що з Богом кожного і кожну з нас зв’язує особливий союз, який випливає з Таїнства Святого Хрещення. Ми з’єднані з Богом через воду Святого Хрещення. Це наше „обрізання“, якого не можна позбутись. Подібно як ізраїльському народові, також і нам Бог обіцяв свою опіку взамін за вірність, за зберігання Божих Заповідей та за зберігання у житті євангельського навчання. Якщо би ми впали на дорозі земної мандрівки, то Бог прийме наше каяття та навернення у Святому Таїнстві Покаяння», — підкреслив єпископ далі.
Продовжуючи свою проповідь, владика наголосив, що для того, щоб не пропасти в цьому світі та не асимілюватись, потрібно шанувати і зберігати свою відмінність, тобто те, чим відрізнємось від інших людей. За його словами, це мова, культура, церковна і обрядова приналежність. «Цієї відмінності ми не повинні скривати, не повинні її соромитися, не повинні мати комплексів меншовартості. Навпаки, нею ми повинні хвалитись та ділитись з іншими, бо вона збагачує не тільки нас, але також інших. Нашою відмінністю ми повинні гордитись. Тоді і нас будуть шанувати наші сусіди. Бачимо це тепер, коли в Україні ведеться кривава війна, спричинена сусідом зі Сходу. Українці по-геройськи захищають себе, і це спостерігає і оцінює цілий світ. Ми повинні бути гордими з цього, що ми греко-католики, що ми українці. Варто нам цього вчитись від інших: католиків, православних, протестантів, але також поляків, німців та інших націй».
Також владика пригадав усім присутнім про важливість християнського та національного виховання своїх дітей. «Нам також не можна сподіватись на світле майбутнє, якщо у його творенні не буде задіяне молоде покоління, коли не буде воно виховуване у дусі віри та любови до свого. При нагоді сьогоднішнього празника варто запитати, скільки батьків взяло сьогодні своїх дітей на нашу прощу? Де є сьогодні наші діти? Скільки наших батьків записало в цьому році своїх дітей на навчання свого катехизму? Скільки батьків дало своїх дітей до рідної школи? Якщо б не діти з України, мабуть, потрібно було б закривати наші школи у Польщі. Скільки батьків іде щонеділі зі своїми дітьми до церкви? Скільки з ними молиться кожного дня? Скільки батьків розмовляє зі своїми дітьми рідною мовою? Подібних питань можна було б ставити ще багато. Попробуйте самі щиро відповісти собі на них у своєму серці», — сказав архиєрей.
«Щоб майбутнє нашої Церкви, нашого народу і нас самих було світле, потрібно бути терпеливими, але також вірними. Тоді Бог поведе нас і наших нащадків своїми стежками, як повів долею Пресвятої Богородиці, щоб остаточно вона могла стати Матір'ю Спасителя-Месії та щоб на ній могло сповнитися пророцтво, дане Богом ще у раю. Не забуваймо, що від всіх нас, від кожного і кожної з нас, від наших дітей, від теперішніх та від майбутніх поколінь залежить, яким буде майбутнє нашого народу і нашої Церкви, як в Україні, так і у Польщі. Не скидаймо цієї відповідальності на інших, на сусідів. Берім відповідальність за неї у свої руки», — закликав на завершення свого слова владика Володимир Ющак.
Білобірські святкування храмового празника Різдва Пресвятої Богородиці мають вже свої традиції, які були збережені й під час цьогорічних святкувань. Відразу після закінчення Архиєрейської Божественної Літургії єпископи, духовенство та вірні тричі процесійно обійшли білобірський храм з іконою Пресвятої Богородиці «Матір скитальців». На завершення процесії владики разом з духовенством поблагословили іконою зібраний народ.
Завершальною частиною білобірських святкувань було освячення води при місійному хресті.
Варто зазначити, що під час цьогорічних святкувань було висловлено багато привітань і подяк. Під час проповіді владика Володимир привітав присутніх переселенців акції «Вісла», тих які прибули до Білого Бору, а також тих, кому здоров’я цього вже не дозволяє. Молодші і старші представники місцевих парафіян привітали на початку Божественної Літургії присутніх владик та духовенство. Отець парох Маріуш Дмитерко привітав всіх присутніх учасників прощі, у тому числі й представників латинського духовенства, Почесного Консула України у Щеціні з дружиною, представників місцевої влади та всіх гостей. На закінчення владика Володимир подякував ще о. пароху Маріушу Дмитерку, його сотрудникові та парафіянам за приготування цьогорічного празника, що вимагає великого фізичного зусилля та логістичної співпраці. Владика Володимир передав також учасникам прощі привітання від митрополита Євгена Поповича, який з огляду на фестиваль «Вітер на-Дії» у Кракові, не зміг в цьому році прибути до Білого Бору. Владика Володимир передав також поздоровлення всім учасникам прощі від владики-емерита Івана Мартиняка, який два дні тому відзначав 33-річчя від прийняття єпископської хіротонії.
Довідка
Для українців у Польщі Білий Бір — один з важливих знакових осередків життя громади. Тут сиділо за партами не одне покоління нащадків переселенців акції «Вісла», саме тут вони вчили рідну мову, історію, традиції та зберегли національну ідентичність. Початкова школа в цьому місті стала першою українською школою в Польщі або точніше, школою з українською мовою викладання. Відкрила вона двері для школярів 2 вересня 1958 року — лиш після 11 років виселення українців на понімецькі землі. Щоправда, два роки раніше, у 1956-му, почали працювати українські класи в Педагогічному ліцеї № 2 в Бартошицях, де виховувалися педагоги, які пізніше викладали і в школі в Білому Борі. Педліцей проіснував 14 років, школа у Білому Борі розвивається дотепер.
Сьогодні у Білому Борі можна віднайти унікальну греко-католицьку церкву за проєктом Юрія Новосільського та відомою іконою Пресвятої Богородиці «Матір скитальців», сквер Тараса Шевченка, пам’ятник Кобзареві та школу з українською мовою навчання. Як для містечка з населенням трохи більшим за 2 тисячі мешканців, звідки рукою подати до Балтійського моря, вражає таке скупчення українських символів та місць.
Фото: Михайло СтахЗа матеріалами Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
