У Берліні відбулася панахида-реквієм у пам’ять про жертв Голодомору

30 листопада 2021

Вперше в історії поминальна молитва за упокій безневинних душ мільйонів українців, які стали жертвами Голодомору 1932–1933 років, організованого радянським режимом, а також концерт-реквієм пролунали у стінах одного з найвеличніших соборів Німеччини — Berliner Dom.

У Берліні відбулася панахида-реквієм у пам’ять про жертв Голодомору

Акція організована посольством України в Німеччині, щоб нагадати широкій німецькій громадськості, що Голодомор залишається одним із найжахливіших масових злочинів в історії людства.

Захід відвідали українці з багатьох німецьких міст, депутати Бундестагу, представники Відомства федерального канцлера, МЗС та інших міністерств, посли і дипломати багатьох країн, представники провідних німецьких ЗМІ, церковні предстоятелі, культурні діячі.

Панахиду провели апостольський екзарх Української Греко-Католицької Церкви у Німеччині єпископ Богдан Дзюрах, вікарний єпископ Берлінської архиєпархії Римо-Католицької Церкви Матіас Гайнріх та настоятель берлінського храму Православної Церкви України Олег Полянко.

«До неба линула молитва, переплетена органною музикою, хоровим співом і творами у виконанні скрипаля. Слова з хорового твору Макса Яновського „Awenu Malkeinu“ — „Наш Отче, наш Царю“, перегукуються з голосом стражденних усіх народів і часів, передаючи і біль та сльози нашого народу: „Наш Отче, наш Царю, змилосердись над нами, над нашими немовлятами і нашими дітьми! Наш Отче, наш Царю, поклади край чумі, мечеві і голоду, які тяжіють над нами! Наш Отче, наш Царю, зупини гніт і руїну, що нависли над нами! Наш Отче, наш Царю, запиши нас до Книги благого життя!“. Неочікувано, на самому кінці церемонії, неповторну „Мелодію“ Мирослава Скорика підхопили дзвони на вежах Берлінського собору (хтось зауважив, що о цій порі вони, зазвичай, не дзвонять), — неначе душі мільйонів невинно убієнних відгукнулися із неба вдячним голосом за память і молитву… Усі присутні завмерли на своїх місцях, поглинуті дійством, а, можливо, — власними роздумами про долю і недолю українського народу. Диригентка хору, якій дякую за надзвичайне виконання музичних творів, відповідає коротко: „Це — для українського народу!“. Щиро дякую п. Послові Андрієві Мельникові та всім, хто спричинився до організації цього вечора пам’яті! Вічная память жертвам Голодоморів в Україні!» — зазначив владика Богдан Дзюрах, ділячись своїми враження від цієї історичної події.

Під час концерту-реквієму прозвучали твори Баха, Моцарта, Верді та Франка у виконанні відомого органіста Берлінського собору Андреса Зілінга.

Особлива атмосфера панувала під час процесії запалювання свічок у пам’ять про закатованих голодом українців під супровід твору всесвітньо відомого українського композитора Мирослава Скорика.

До реквієму долучився також Дипломатичний хор Берліна, до складу якого входять представники понад 20 національностей, зокрема й українці.

Питання визнання Голодомору геноцидом українського народу перебуває на розгляді німецького Бундестагу.

Це стало можливим завдяки петиції, яка зібрала понад 73 тис. підписів із 50 тис. необхідних. Наразі вже 15 іноземних держав ухвалили аналогічні рішення на парламентському рівні, дев’ять — на регіональному.

«Українці закликають новообраний Бундестаг визнати Голодомор тим, чим він і був насправді — а саме геноцидом українського народу. Вже два роки відповідна петиція перебуває на розгляді німецького парламенту. Прийшов час діяти. Годі прикриватися юридичною казуїстикою та несерйозними відмовками. Саме Берлін має особливе моральне зобов’язання визнати Голодомор», — заявив посол України у Німеччині Андрій Мельник з нагоди реквієму у Берлінському кафедральному соборі».

За його словами, у той час, коли сталінський режим насильно вилучав зерно в українських селян, саме СРСР на початку 1932 року став головним торговельним партнером Німеччини щодо імпорту промислової продукції.

«Для активного просування бізнесу зі Сталіним Берлін у період з 1925-го до 1931 року надав Кремлю три кредитні лінії на загальну суму в 700 млн рейхсмарок. У рамках цих величезних кредитних ресурсів, а також за отриману від продажу зерна за кордон готівку, саме протягом 1931–1932 років Сталін розмістив у Німеччині колосальні замовлення на виробництво промислової продукції на суму 760 млн рейхсмарок», — пояснив дипломат.

Він наголосив, що у Німеччині тоді добре знали про страшні факти Голодомору в Україні, бо про масове вимирання українських селян активно писали місцеві газети, доповідали німецькі дипломати.

«Відтак саме Німеччина несе особливу історичну відповідальність перед Україною не лише за злочини нацизму під час окупації, але повинна нарешті чесно і відкрито опрацювати також і ці темні сторінки німецько-радянського партнерства у 1932–1933 роках», — підсумував Мельник.