СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЦерква поряд із звільненими з полону: 9 родин військовослужбовців пройшли психологічну реабілітацію та духовне відновлення
З 1 по 10 квітня 2024 року команда Патріаршого паломницького центру УГКЦ провела духовно-реабілітаційний відпочинок для сімей звільнених з полону військовослужбовців. Це — новий соціальний проєкт Патріаршої фундації «Мудра справа», спрямований на подолання наслідків російської війни проти України та зцілення завданих нею духовних, психологічних та фізичних зранень.
«Мене вразила одна родина, яких я підтвердила як учасників. Однак, потім дружина мені написала: «Ми не приїдемо. Вибачте, та ми взагалі, напевно, розлучаємось. Я більше так не можу…» І я їй кажу «Тим паче, що вам потрібно на проєкт!» Подивимось, чи наважаться приїхати на наступний заїзд. Хотілось би допомогти звільненим з полону та їхнім родинам у найбільш кризових ситуаціях». Про це розповідає Альбіна Бріліантова, заступниця керівника Патріаршого паломницького центру УГКЦ та координаторка нового проєкту для реабілітації звільнених з полону військовослужбовців та їхніх родин.
З 1 по 10 квітня 2024 року команда Патріаршого паломницького центру УГКЦ провела духовно-реабілітаційний відпочинок для сімей звільнених з полону військовослужбовців. Це — новий соціальний проєкт Патріаршої фундації «Мудра справа», спрямований на подолання наслідків російської війни проти України та зцілення завданих нею духовних, психологічних та фізичних зранень. Про це розповідає пресслужба Патріаршої фундації «Мудра справа».
Загалом участь у реабілітації взяли 9 сімей військовослужбовців. Місцем проведення табору стала мальовнича місцевість на заході країни у Сокальсько-Жовківській єпархії УГКЦ — село Майдан, поблизу Крехова. Духовний супровід постраждалим від війни забезпечував о. Василь Кінах разом із командою аніматорів «Віха», а психологічну допомогу надавали кваліфіковані психологи та психотерапевти з Хмельницького, які спеціалізуються на роботі з звільненими з полону.
«В одному просторі зустрілися звільнені з полону, які представляють Хмельниччину, Херсонщину, Харківщину, Дніпропетровщину та інші регіони. Велика частина із цих учасників потрапила у полон під час стійкої та відчайдушної оборони „Азовсталі“ в українському Маріуполі», — розповідає о. Любомир Яворський, Патріарший економ УГКЦ та директор Патріаршої фундації «Мудра справа».
Психологічна реабілітація та відновлення ментального здоров’я
Один із військовослужбовців розповів, що пройшло вже 18 місяців від моменту його звільнення. Проте, він продовжив служіння у лавах Збройних сил України, тому не мав нагоди пройти повноцінну реабілітацію. Сюди ж він прибув разом із своїми дружиною та донькою. І вони разом прямують шляхом зцілення.
Упродовж реабілітації учасники разом із психологами мали нагоду здобути нові знання і навички, серед яких:
- Закріплення навичок самопрезентації та позитивного сприйняття себе;
- Розвиток психологічних аспектів особистісного зростання;
- Збагачення творчого потенціалу;
- Формування навичок взаємодії, співпраці та комунікації в команді;
- Розвиток навичок ефективного управління стресом та подолання кризових ситуацій;
- Аналіз та регуляція емоційного стану;
- Вміння відновлювати та вибудовувати стосунки в родині;
- Розвиток навичок управління власними емоціями та емоційною рівновагою;
- Формування вміння пошуку ресурсу та мотивації, тощо.
У цей же час дітям було запропоновано ігрову програму, вміло організовану аніматорами духовної школи «Віха». Впродовж перебування на відпочинку вони мали нагоду не лише взяти участь у різних іграх, але й проявити власні знання у вікторинах, власні таланти — у конкурсах і власні навички — у майстер-класах.
У колі сім’ї
«Найбільше з екскурсій учасникам сподобалася поїздка у ведмежий притулок у Домажирі, – розповідає психологиня Тетяна Кріль, голова Хмельницького осередку Міжнародної асоціації психологів та тренерів-експертів. – У цьому притулку ведмеді знаходяться на реабілітації після перебування і жорстокого поводження у цирках чи приватних маєтках. Звільнені з полону відразу ототожнили себе із цими тваринами: «Як і вони перебувають на реабілітації, так і ми; як і вони побували у клітках та неволі, так і ми побували у ворожому полоні…» Дехто поділився тим, що після цієї поїздки врешті розпочав бачити сни».
«Ми зробили замах на реабілітацію всієї родини і не прогадали. По-перше, дійсно задіяні всі. Бо найчастіше проблема не в самому військовому, а в оточенні, які чекають ту ж саму людину, тож після повернення починаються непорозуміння. По-друге, терапевтичний процес, в якому беруть участь особисті емоції і найближчі рідні, рухається значно швидше. По-третє, ціла сім’я налаштовується „на одну хвилю“, на позитивне самосприйняття і підтримку, відкриття нових творчих здібностей, духовну опору, і відтак виробляє для себе нові традиції, правила, хобі. По-четверте, ми почули думку психологів про те, що родинну реабілітацію ще ніхто не робив, хоча потреба назріла давно. Тож це нас додатково змотивувало», — розповідає координаторка проєкту Альбіна Бріліантова.
Зазвичай, у другій половині дня команда організаторів задіювала всю родину до заходів у тренінговому центрі чи за його межами. Упродовж ретриту учасники здійснили паломництво в Крехівський монастир та відвідали м. Жовкву, оздоровились в басейні, піднімалися на підйомнику на гору, спускались на зіп-лайні, їздили у ведмежий притулок, проводили турнір з риболовлі. «Програма була доволі насиченою та часто адаптованою під учасників вже у процесі», — підкреслює Альбіна.
Зустріч із владикою Михаїлом Колтуном
У вівторок, 9 квітня, родини звільнених з полону військовослужбовців мали нагоду зустрітися особисто з владикою Михаїлом Колтуном, єпископом Сокальсько-Жовківським, о. Любомиром Яворським, та о. Романом Семенюком, протопресвітером Жовківським.
Під час знайомства владика Михаїл розповів про своє служіння у морських військах, а також про власне покликання до теперішнього священничого служіння. Єпископ поділився досвідом капеланського служіння.
«Ваша внутрішня, незламна і нескорена сила налаштована на перемогу. Дякую, що ви дали себе знайти в нашому середовищі і хочете використати почуте у своєму житті, щоб йти далі», — мовив архиєрей у зверненні до родин військовослужбовців.
У свою чергу, о. Любомир Яворський коротко розповів про історію УГКЦ та про Божу силу, яка допомагає Церкві вистояти. Він поділився цікавими фактами із життя Праведного митрополита Андрея Шептицького та підкреслив його непересічний внесок в розвиток не лише Церкви, а й українського народу. Наприкінці священник розповів про незламність патріарха Йосипа Сліпого. Не оминув своєю увагою промовець і терпіння та випробування Церкви, духовенство якої також нерідко потрапляло у ворожий полон.
«Сьогодні Україна зранена у людській душі. Ми бачимо, як люди вміють перемінити біль на силу, а рани — на стійкість. Ми чекаємо перемоги. І це пункт, до якого треба постійно йти, бо в пасивному очікуванні ми тратимо час. Війна має два лиця — біль і солідарність. Ми ж завжди маємо шукати у собі сили, щоб дивитись в очі один одного», — наголосив о. Любомир на завершення свого слова.
Після знайомства і коротких розважань всі присутні помолилися Господню молитву.
Окрім особистих розмов, вони разом взяли участь у майстер-класі із виготовлення Великодньої свічки. Після майстер-класу організатори реабілітації запропонували учасникам передавати свічку, що символізує світло Воскресіння, і розповісти власну історію. Для когось це світло є світлом надії, для інших — світлом перемоги, а ще для когось — світло внутрішньої краси.
Один із воїнів подарував свою свічку владиці Михаїлу.
Що далі?
«Вже тепер можна стверджувати про позитивний вплив реабілітації на учасників, які розпочали відкриватися. У своїх відгуках вони поділилися, що Церква сьогодні є там і робить те, що найбільше потрібно. На сьогодні у наших планах є проведення трьох таких заїздів», — ділиться своїми спостереженнями після візиту звільнених з полону військовослужбовців о. Любомир Яворський.
Одна із учасниць зазначила про те, що тут працюють з кожним. «Тут працюють не з усіма, але з кожним особисто. Упродовж цього проєкту я відчула, що працюють саме зі мною».
Натомість інша учасниця, яка прибула на ретрит разом із своєю дитиною, відзначила аспект піклування про дітей: «Для родин єдиною компенсацією за покладене здоров’я, за відібраний у неволі ворогом час може бути можливість. І насамперед це можливість, яка полягає у тому, що про них потурбуються і подбають про їхню сім’ю. Тут ми відчули турботу і дбання. Окрема вдячність за те, що моя дитини тут почуває себе щасливою. Це, мабуть, вперше із початку повномасштабного вторгнення. Увесь цей час він був понурий і не усміхався. Тут він щасливий. І це вдалося досягти спільною роботою аніматорів, священника, психологів. Я відчула, наскільки моя дитина тут відновилася. І плюс також у тому, що ми були поряд, у зоні його доступу».
Координаторка проєкту Альбіна Бріліантова стверджує про інші позитивні відгуки від родин на проєкті. «Але найкращою нагородою є те, як вони почали дивитись один на одного, обійматись, триматись за руки», — зазначає вона.
Наприкінці лиш варто пригадати, що досі триває набір на наступний заїзд цієї родинної реабілітації. Він розпочнеться 29 квітня у Тернопільській області. Доїзд, проживання, харчування, фаховий супровід психотерапевтів та священника, виїзні екскурсії включені у програму. Проєкт спрямований на зміцнення родинних зв’язків, відновлення взаєморозуміння, довіри, близькості та духовних цінностей.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
