СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЦентр гідності дитини УКУ підсумував 5-ліття діяльності
Центр гідності дитини Українського католицького університету відзначив своє 5-ліття з часу заснування. З цієї нагоди 6 лютого в Українському католицькому університеті відбулася зустріч у колі друзів, партнерів та колег.
Центр гідності дитини УКУ зібрав понад півсотні представників церковного, освітнього, громадського та медичного секторів, а також державних інституцій, аби обговорити питання попередження насильства над дітьми і розвиток механізмів безпеки. Участь у зустрічі взяв владика Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківський та керівник Бюро у справах захисту неповнолітніх і вразливих осіб. Про це повідомляє пресслужба Українського католицького університету.
«П’ять років тому фраза „превенція насильства над дітьми“ для багатьох звучала незрозуміло. Тривалий час система захисту дітей працювала переважно через втручання після проблеми, і в багатьох випадках залишається такою досі. Наша мета — щоб система підтримувала дітей превентивно та формувала культуру безпеки, і цим шляхом уже 5 років іде Центр гідності дитини», — зазначила Христина Шабат, керівниця Центру.
Вона розповіла про ключові результати роботи команди за п’ять років. Зокрема, Центрові вдалося залучити понад 250 тисяч людей до проєктів та ініціатив із попередження насильства над дітьми, провести чотири дослідження у сфері безпеки дітей, розробити понад 70 безпекових продуктів, а також реалізувати вісім академічних курсів і сертифікатних програм. «Наш досвід сьогодні виходить далеко за межі України — ми ділимося ним у співпраці з партнерами із 13 країн», — додала Христина Шабат.
У межах відзначення 5-річчя відбулася панельна дискусія «Безпека дитини: щоденна дія дорослих» за участі експертів: дитячої психіатрині, керівниці центру психологічної реабілітації Superhumans, Наталії Масяк та психіатра, психотерапевта, завідувача кафедри психології і психотерапії УКУ Романа Кечура.
«Не зважаючи на розвиток технологій, ми люди залишаємося доволі консервативними творіннями. Люди змінюються повільно, а спільноти — ще повільніше. Відповідно ми виховуємо наших дітей так само як виховували нас, тому травма передається з покоління в покоління. Ми погано опрацьовуємо травму і ми не можемо її перервати, бо нам завжди не до того — то революція, то криза, то пандемія, то війна. Крок перший — зрозуміти механізм, як травма працює, відкриваючи приховані смисли своєї поведінки. Бо той, хто бʼє свою дитину — покалічений своїм вихованням. Відтак нам треба працювати зі всіма: і з батьками, і з дітьми, але перш за все зі собою», — зазначив під час дискусії Роман Кечур.
Говорячи про наслідки запізнілого реагування шкільної системи на насильство над дітьми, Наталія Масяк поділилася власним клінічним досвідом роботи з дітьми, які переживають самоушкодження та суїцидальні стани. За її словами, майже у 100 % таких випадків у її практиці були пов’язані з пережитим булінгом у школі.
«Будь-який стосунок з дитиною у громаді, садочку, школі має починатися зі слова безпека. Безпеку не можна передозувати. Безпечне спілкування — наш тест на зріле суспільство. Чи ми можемо в моменті кризи вдосконалюватися? — Так, це постійний процес, над яким маємо працювати заважди, адже це наш обовʼязок як дорослих. Чи складно давати любов у час великої кризи? Насправді — ні. Це життєздатно. Любов дає життя: ти віддаєш її і бачиш, як вона поширюється. Саме тому систему безпеки потрібно будувати — і робити це разом, навіть у такий складний час», — додала Наталія Масяк.
Учасники дискусії також наголосили, що безпека дитини починається зі стосунку — з атмосфери довіри, підтримки й любові, без якої неможливі ані навчання, ані виховання. Окремо також йшлося про те, що агресія та насильство в суспільстві не виникають у вакуумі, а є наслідком тривалого дефіциту безпеки, який дорослі часто несвідомо відтворюють у взаємодії з дітьми.
Завершальною частиною заходу стала робота в групах у форматі «світового кафе», де учасники обговорювали, чого сьогодні бракує дорослим, аби реагувати на насильство чутливо й в інтересах дитини; чим Центр гідності дитини УКУ може бути корисним партнерам у розвитку культури гідності та превенції насильства; що дає дітям відчуття безпеки і яких тем нам усе ще не вистачає для чесного публічного діалогу.
«Центр гідності дитини приносить плід не лише для УКУ, а й для цілої Церкви та суспільства. Ми хочемо бачити наших дітей здоровими, щасливими, без травм, відповідальними. Аби вони виростали і несли ці цінності наступним поколінням. Тому дуже важливо, аби цінності захисту дитини не були просто словами, а приносили результат. Дякую команді, яка щодня працює та жертвує себе для плекання цінностей та дієвих механізмів для захисту дітей», — наголосив віцепрезидент УКУ отець Богдан Прах, вітаючи команду Центру із пʼятиліттям з часу заснування.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
