«Три приходи Господа як знак надії»: Різдвяне послання ієрархів УГКЦ у Західній Європі

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

ієрархів Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі

«Ще бо трохи, дуже мало часу,

(Євр. 10, 37)

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ

Всесвітліші і Всечесніші Отці,
Преподобні Брати і Сестри в монашестві,
Дорогі в Христі Брати і Сестри!

Один із образів присутности Бога між людьми — це його прихід. Господь приходить, щоб бути зі своїм народом. «Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом» (Левіт 26, 12; див. Єремія 30, 22). Бути Божим народом означає мати особливе місце в Божому серці. Ідея приходу Господа допомагає скріпити нас у надії, що ми ніколи не самі! Можемо завжди покладатись на Бога! «Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (до Римлян 5, 5).

У часі підготовки і святкувань Христового Різдва роздумуймо про три приходи Господа до нас: прихід у тілі, прихід до наших сердець, прихід при кінці світу.

«Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки» (до Галатів 4,4). «Їде, їде Бог на санях, Роздає дари усім, … Бо сьогодні народився Божий Син» (колядка). Це перший прихід Сина Божого на землю. Він «воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став людиною», як визнаємо у Символі віри. Ісус Христос взяв на себе людську природу, щоб бути подібним до нас у всьому, крім гріха (пор. до Євреїв 4,15). Своїм прикладом Ісус виявив нам Божу любов до нас; своїм словом навчив нас жити як свобідні діти Божі; своєю жертвою на хресті примирив нас із Богом Отцем та здійснив пророцтва про те, що будемо Його народом.

«Христос вірою оселивсь у серцях ваших» (до Ефесян 3,17). Другий прихід Ісуса Христа започатковується у святому таїнстві Хрещення і відбувається в наших серцях. Господь єднається з нами, щоб бути з нами в наших радощах і смутках. Прихід Ісуса довершується в нашому житті повсякчасно, а втім Ісус шанує нашу свободу і очікує на відкритість нашого серця: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (Одкровення 3,20). Вознісшися на небо, Христос не покинув світ, а залишився в ньому через Святого Духа. Дух запрошує нас почути голос Божий, відкрити Йому двері нашого серця і дозволити керувати нашим життям. А Ісус як Добрий Пастир «веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого» (Псалом 23,2–3). Христос вірний, Він поведе нас праведним шляхом, допоможе нам бути досконалими, «як Отець ваш небесний досконалий» (Матея 5,48). А коли ми падаємо у гріх, Ісус перший, із ніжністю, з розумінням приходить нам на допомогу, щоб нас піднести, кликати до покаяння. «Він очеретини надломаної не доломить і ґнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги» (Матея 12,20). Просфора, яку вживаємо до Літургії, має печатку з грецькими словами: «ІС ХС НІ КА» — Ісус Христос перемагає. Адже Він «смертю смерть подолав» — то й нас залучає до своєї перемоги.

«І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця» (Символ віри). Третій прихід Ісуса Христа «у своїй славі, і ангели всі з ним» (Матея 25,31) — при кінці світу. Хоч ми це популярно називаємо страшним судом, проте, це буде радісною зустріччю з воскреслим Спасителем! Сильно надіємося на цю зустріч, це ж бо завершення нашого життя та історії світу. Усе, що Господь обіцяв від створення світу, усе, що Святе Писання каже, сповниться для всіх нас. Нам треба з нетерпінням очікувати й бажати цієї зустрічі з Богом!

Дорогі Брати і Сестри, так як ми готувалися до свята Христового Різдва передріздвяним постом, сповіддю, Святим Причастям, вивченням коляд, прибиранням хати, приготуванням подарунків, так слід підготуватись до щоденного приходу Ісуса Христа в наші серця, а поготів — до остаточного його приходу при кінці світу. Ми запрошені жити надією, бо «любов Бога влита в серця наші» (до Римлян 5,5). Надія не дасть нам падати у відчай — навіть посеред страшних обставин кровавої і святотатської російської війни проти нашого народу і Української держави. «З нами Бог! Розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!» (Велике повечір’я). Не дозвольмо, щоб що-небудь затьмарювало нам радість співпричастя з воскреслим Христом!

Щоб підтримати нашу надію, Церква оголосила 2025 рік ювілейним, Святим роком. Святий рік припадає що 25 років (перший такий Ювілейний рік проголосив папа Боніфатій VІІІ у 1300 році). Відкриття Святого року відбудеться в Римі 24 грудня, а в наших єпархіях та екзархатах — у неділю, 29 грудня (Неділя по Різдві).

Метою Святого року є оживити Божий народ у надії. Папа Франциск тому вибрав гаслом на цей Ювілейний рік слова: «Надія ж не засоромить» (до Римлян 5,5), а вірних, які користатимуть із ласк Святого року, назвав паломниками надії. Під час цього року заохочуємо вірних брати участь у прощах до святих місць: насамперед, до чотирьох базилік Риму та інших церков Вічного Міста, у тому ж числі — собору Святої Софії та катедри святих мучеників Сергія й Вакха та Жировицької Богоматері; а у країнах наших поселень — до катедральних соборів та інших духовних центрів, визначених Єпископом. А понад усе, нехай цей Ювілейний рік стане для всіх нас нагодою до покаяння, поглиблення нашої віри, лікування душевних ран і травм, спричинених війною, а особливо — усильної молитви за припинення війни та за справедливий і тривалий мир у нашій Батьківщині. Жертвуймо отриману в цьому році благодать (повний відпуст) за відпущення своїх гріхів, або за наших спочилих рідних, зокрема — за полеглих захисників і захисниць України.

Під час наших прощ молімось про Боже милосердя та відпущення гріхів для нас і наших ближніх, огортаймо молитвою наших захисників і захисниць на фронті, усіх поранених і травмованих душевно і тілесно, родини, які втратили своїх рідних та близьких, пам’ятаймо про полонених і насильно депортованих, про шукачів притулку за кордоном і внутрішньо переміщених осіб на рідних землях, а також про наших братів і сестер, які перебувають на тимчасово окупованих теренах України.

Нехай новонароджений Спаситель, який прийшов на землю понад дві тисячі років тому, ввійде в наші серця! Нехай наповнить їх вірою, надією й любов’ю та оживить нас! Нехай уже тут, щоденно, буде з нами, щоб ми колись змогли зустріти Його обличчям в обличчя та в радості і повноті життя перебувати з Ним навіки!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІТЕ ЙОГО!

З молитвою та архиєрейським благословенням,

† Кеннет Новаківський,

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх для українців візантійського обряду
у Німеччині та Скандинавії

† Діонісій Ляхович,
апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Італії

† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор Єпархії
святого Володимира Великого в Парижі
для українців візантійського обряду
Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Швейцарії

† Степан Сус,
Голова Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ в Києві

Дано в Лондоні, Мюнхені, Римі, Парижі та Києві