«Той виграє, хто Бога тримається», — дванадцять думок отця Климентія Шептицького

17 листопада 2020

Як ми вже згадували, сьогодні, 17 листопада 2020 року, минає 151-а річниця від Дня народження блаженного священномученика Климентія Шептицького. Пропонуємо вашій увазі 12 маловідомих, проте неймовірно сильних думок багатолітнього ігумена студитів. Запрошуємо пізнавати мудрість о. Климентія разом!

«Той виграє, хто Бога тримається», — дванадцять думок отця Климентія Шептицького

Про чистоту душі

Лиш «чисті серцем» оглядатимуть Бога. Тож перебуваймо в чистоті! Хто ж є між нами, що не бридився б бруду, який бачимо і мали б діткнутися? Уникаймо проте гіршого бруду, що занечищує наші серця.
Лиш в чистому серці мешкає Бог. Нема жадного звіряти, яке любило б бруд. Кажуть звичайно, що безрога любить болото. Неправда! Вона йде в болото, бо в часі спеки хоче прохолодитися. І певно, коли не має чистої калабані — вона лізе в болото. Але дайте їй чисту воду і болото — то певно, що вона болота не вибере. що ж доперва цар сотворіння — чоловік. Коли мерзиться брудом тіла — о много більше повинен мерзитися брудом душі, якого бруд тіла є лиш слабим образом. Тож уникаймо всякої нечистоти, бо лиш в чистому серці мешкає Бог.
В чистій душі блистить Божа Мудрість, Сила, Доброта і Велич Милосердя. А краса чистоти! Бачимо вже її в природі. Вийдім, коли то в лучах сходящого сонця, на травах ще гойдається ранішна, чиста роса. Як гарно дивитися, що в тих малесеньких крапельках, і то в кожній, зокрема, відбивається цілий блеск сонця і то в усіх красках веселки. Так само і в чистій душі промінює відблеск сяєва Божої краси і то в ріжних його видах безконечних досконалостей в такій душі блестить і Божа Мудрість і Сила і Доброта і Велич Милосердя…

Про Божу волю

»Воля Божа — це святість ваша». Не уступаймо супроти змагань людського духа, біжім в перед, по словам апостола який каже: «Браття, я не думаю про себе, що я дійшов до ціли: Але лиш одно: забуваючи про те, що вже за мною, спішусь до того, що перед мною — біжу до мети по нагороду високого покликання Божого в Христі Ісусі (до Фил. 3.13). Наше змагання — є змаганням найвищим, бо є змаганням до святости, як каже апостол: „Воля Божа — це святість ваша“.
Святість — це для мене зависока мета? По монастирях стрінути можна одно невідрадне лихо, яке я назву прямо моральною єрессю. Між братами часто чуємо такі слова: «Святість, це не для мене, для мене слабого — це зависока мета». Господь Бог до всіх сказав: «Будьте святими як і я є святий». Ті слова відносяться до всіх людей, а тим більше до монахів, що становимо собою найближче оточення Ісуса Христа.
Про тайні Божі дороги… Не один грішник перед смертю навертається, бо за нього молиться, терпить, жертвується друга душа — може йому цілком незнана. Це тайні Божі дороги, Який хоче, щоб всі люди спаслися.

Про переслідування

Здайся насліпо на Бога. Не даймо себе опанувати тій думці: ах, що то буде! Ісус відповідає: вистарчить тобі цей тягар, що маєш, від рана до вечора перенести, а завтрашній день сам про себе буде журитися. Старайся нині добре пережити, то має бути головним кормом Твоєї душі, Бог є Вседержитель, Провидіння всім кремує, волос тобі з голови не злитить без Божої Волі, бо котрий любить Господа Бога то тому вийде все те на користь… Провидіння Боже всім кермує, кермує речима найменшими, то і найбільшими тим більше піклується… Здайся насліпо на Бога: Боже, я все приймаю, іду зі замкненими очима за Тобою, Боже! Той вийде побідником!
Бог знає, що буде. Не треба датися опанувати: що буде? Що буде — то буде, Бог знає, що буде, і тому не біймося, а буревій промене!
Той виграє, хто Бога тримається. Наразі небезпеки нема, але будемо переслідувані. Тому всім говорю, хто лишається, то покликання має чисте, і хай буде увірений, що задля Господа бога терпить. Що Бог хоче, то буде, бо він є Вседержитель і той виграє, хто Бога тримається.

Про любов

Любов до Бога має бути понад усе. Ми повинні бути готові скорше все втратити: і майно, і здоровя, а навіть життя, як згодитись на смертний гріх і через це стратити ласку і любов Божу.
Про великість любові. Мірою правдивої духовної величі чоловіка є, головним чином, великість любові, що живе в його серці.
В нашому серці живе любов. Ми є образом «іконою Божою» настільки, наскільки і в нашому серці живе Любов, якщо в серці людськім Любові нема, то Божа подібність затрачується, а всі інші можливі прикмети не мають жодної вартості, бо брак їм того, що є самим життя Духа.

За матеріалами Христини Кутнів для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ