СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ставлення до себе, до ближнього і до Бога — три найважливіші стосунки, які нам слід переглянути», — Глава УГКЦ у неділю Митаря і фарисея
Не треба вивищуватися перед Богом, ближнім чи самими собою. Варто стояти в правді перед Богом, перед собою і перебувати в любові стосовно іншого. Тоді Бог дасть нам своє вивищення, своє милосердя й оправдання. Про це сказав Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, під час проповіді в неділю Митаря і фарисея.
«Крок за кроком наближаємося до часу Великого посту, часу оздоровлення і лікування. Великий піст — це час, коли Господь Бог дає нам шанс пізнати свої духовні немочі та рани, а відтак дає ліки, щоб їх оздоровити», — зазначив на початку проповіді Предстоятель УГКЦ.
Перевірка трьох найважливіших стосунків
За словами Блаженнішого Святослава, час Великого посту — це період, коли ми покликані перевірити три найважливіші стосунки, у яких живе кожна людина (незалежно від того, практикує вона якусь релігію чи ні), а саме: ставлення до себе, до ближнього і до Бога. Християни, як зауважив проповідник, аби зрозуміти стан своїх стосунків, чинять три великопісних практики: молитву, піст і милостиню.
Глава Церкви пояснив, що в молитві ми можемо перевірити, у якому стані перебувають наші стосунки з Богом. Бо молитва — це найважливіший його показник. Наше спілкування з Богом свідчить про наше ставлення до Нього. Другий напрямок — ставлення до самого себе — ми перевіряємо й оздоровлюємо через піст. Якщо ми правильно постимо і правильно сприймаємо самі себе, відповідно, ми тоді правильно себе дисциплінуємо. А якість наших стосунків з ближнім, як пояснив Блаженніший Святослав, ми можемо до кінця зрозуміти тоді, коли чинимо діла милосердя.
Людська святість — це віддзеркалення святості самого Бога
Євангеліє в неділю Митаря і фарисея, як зауважив проповідник, ставить нам перед очі найважливіше — молитву.
«По-перше, у цій притчі Бог себе об’являє як той, що є Істиною щодо людини і щодо її духовного життя. По-друге, уся людська святість не має жодної вартості, якщо вона не є віддзеркаленням святості самого Бога. Третя річ — цю історію Христос розповідає з точки зору Бога, адже ніхто, крім Нього, не знав, хто був у храмі, і як молився фарисей чи митар», — пояснив Блаженніший.
Фарисей і митар: два види молитви
У постатях митаря і фарисея, каже Глава Церкви, маємо приклад двох видів молитви і двох видів усвідомлення самого себе і свого ближнього. «З одного боку, фарисей робить добро, виконуючи Закон. Проте він не знає, ким є насправді, хоч думає, що є праведним і чекає від Бога визнання своєї праведності. У нього нема милосердя до ближнього. З усього переліку заслуг фарисея ми не бачимо діл милосердя для ближнього. У нього є тільки діла, яких вимагає Закон», — зазначив проповідник.
«З іншого боку, маємо митаря, який бачить свою гріховність і кається. Цікаво, що саме постава митаря, який кається сьогодні, ставиться нам у притчі як взірець для наслідування, — пояснив Отець і Глава УГКЦ, додавши: — Цей митар, який у храмі стоїть ззаду, не шукає оправдання перед Богом. Він розуміє, що не має чим Богові похвалитися. Митар не очікує якогось визнання своїх заслуг. Він просить милосердя, Божої милостині, кажучи: „Боже, милостивий будь мені, грішному“. Ця фраза є взірцем справжньої молитви».
Скинути власні маски у Великий піст
«Сьогоднішня культура піару часто подає фальшивий образ про нас. Ми хочемо, щоб люди нас не бачили такими, якими ми є насправді. Ми начебто носимо на обличчі маску, яка приховує нашу грішну гримасу. Іноді ми виставляємо себе такими перед Господом Богом. Ми часто в молитву приносимо свій фальшивий образ. Господь Бог бачить наше серце. Тому, як каже апостол Яків, „Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать“. Гординя — це нездатність людини сприйняти Божу любов. Натомість покора — здатність людини знати правду про себе і сприйняти Боже милосердя», — наголосив Блаженніший Святослав.
На завершення Глава УГКЦ додав, що вивищувати нас — це не наша справа. Ми не повинні вивищуватися перед Богом, ближнім чи собою. Стояти в правді перед Богом, перед собою і в любові стосовно іншого — це той момент, коли Бог дасть нам своє вивищення, своє милосердя й оправдання.
Фото з архівуЗа матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
