СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСьогодні минає 45-та річниця відходу до вічності владики Йосафата Федорика
Йосафат Федорик був духовним лідером, який залишив вагомий слід у часи переслідувань та гонінь Української Греко-Католицької Церкви. Його шлях від священника до підпільного єпископа пройшов через численні випробування, що свідчать про його відданість вірі та духовну стійкість.
У 1946 році радянська влада розпочала репресії проти Української Греко-Католицької Церкви, намагаючись її знищити. Саме у цих умовах о. Йосафат Федорик у 1964 році був висвячений на єпископа для служіння екзархом Центральної Азії. Як зазначає у своїй монографії «Керівництво Української Греко-Католицької Церкви під радянським режимом, 1946–1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля» ректор Українського католицького університету, доктор, єпископ Борис Ґудзяк, Йосафата Федорика екзархом на Центральну Азію призначив ще Йосиф Сліпий, тож можна зрозуміти, що хіротонія з рук єпископа Олександра Хіри була для о. Федорика лише фактичним довершенням інституційних формальностей.
У 1967 році, через сім років після звільнення, таємно висвячений єпископ УГКЦ Йосафат Федорик повернувся до України і оселився в місті Трускавці. Своє повернення на Батьківщину він пояснював тим, що його активна діяльність у Караганді, Фрунзе та інших населених пунктах Середньої Азії неодноразово переривалась органами радянської влади. Свій екзархат Йосафат Федорик залишив під опікою владики Олександра Хіри.
Отець Йосафат Федорик здійснює поховання у підпіллі
Після цього він разом із довіреними йому вірними здійснював служіння у підпіллі, ставши одним із ключових діячів катакомбної УГКЦ як єпископ-помічник Івано-Франківської єпархії. Його життя було сповнене багатьох викликів, таких як таємні свячення, небезпечні подорожі, постійний ризик арешту та переслідувань.
Попри постійну загрозу арешту, владика Йосафат продовжував виконувати свої єпископські обов’язки. Він таємно проводив богослужіння, викладав богослов’я, висвячував нових священників та єпископів. Його віра була підтримкою для багатьох у складні часи радянських переслідувань.
Єпископ Йосафат Федорик став важливим прикладом для греко-католиків в умовах підпілля. Завдяки його рішучості та вірі Церква продовжувала своє існування, а віруючі отримували духовну підтримку. Він допомагав зберігати віру та гідність навіть у найтяжчі часи.
Тіло владики Йосафата Федорика під час похорону
КГБ стежило за непокірним єпископом, вичікуючи слушного моменту. І такий момент настав, коли одна з задавнених хвороб пастиря загострилася. Помер єпископ Йосафат Федорик в лікарні у Стрию 28 грудня 1979 року. Є велика підозра, що старенького пастиря отруїли.
Поховання владики Йосафата Федорика відбулося через три дні, 31 грудня, із скромної хатини п. Я. Цегелик.
