#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Відкрити власне покликання і вірно йти за ним

7 липня 2026

Роздумуючи над постаттю чесного пророка Єлисея у день його літургійного спогаду, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, запрошує і нас застановитися над власним покликанням та відповіддю на Божий поклик.

#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Відкрити власне покликання і вірно йти за ним

«Пішов Ілля звідти й знайшов Єлисея, сина Сафата, що орав дванадцятьма парами волів; сам він був при дванадцятій. Ілля пройшов попри нього й кинув на нього свій плащ. Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею й сказав: „Дозволь мені поцілувати батька й матір, тоді піду за тобою“. Той відповів йому: „Іди і повертайся назад, бо що належало до мене, те я зробив тобі“. Єлисей лишив його, взяв пару волів і зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому» (1 Цар. 19, 19–21).

У покликанні св. пророка Єлисея є чимало важливих моментів, які можуть допомогти й нам краще розуміти й реалізовувати наше власне християнське покликання.

Перше, що кидається у вічі, — це те, що Ілля йде на пошуки Єлисея не з власної ініціативи, а на Господній наказ. Так діється завжди: Господь робить перший крок назустріч людині; це Він виявляє нам Свою благодать, це Він нас кличе, а ми покликані відповісти на цей заклик Божої любові до нас: «Любов’ю вічною полюбив Я тебе, тому й зберіг для тебе Мою ласку» (Єр. 31, 3).

Далі варто зауважити, що покликання відбувається у дуже звичайних, буденних обставинах. Єлисей разом із батьком та слугами займається щоденною працею хлібороба, орючи родинну ниву. Саме посеред цих рутинних занять Бог виявляє Своє діяння і відкриває Свої задуми. Нам треба вчитися уважності до Божого діяння не тільки в храмі чи на молитві, а й у цілком звичайних обставинах нашого щоденного життя, через людей, яких Він ніби випадково ставить на нашій дорозі.

По-третє, вражає готовність Єлисея негайно відповісти на Боже покликання: «Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею». Він радо все залишає і біжить за Іллею. Не просто йде — біжить! Як часто люди дають себе паралізувати страхові, як часто не наважуються покинути власну зону комфорту, коли чують Боже запрошення до глибшого духовного життя! Так вони втрачають шанс на власне освячення і на здійснення Божого задуму у своєму житті.

І останнє, на що варто звернути увагу: Єлисей прощається з батьками, а відтак приносить у жертву своїх волів, якими щойно орав батьківське поле, спалює дерев’яний плуг, яким працював, і на цьому вогні готує бенкет для слуг, що були в домі його батька. Ця дія сповнена глибокого символізму і значення: вона позначає радикальну зміну в житті Божого обранця, який, відкривши своє справжнє покликання, не вагається залишити все й усіх і, образно кажучи, «спалити всі мости за собою».

Ми можемо запитати самих себе: чи я готовий спалити певні мости, щоб більш радикально й автентично жити своїм християнським покликанням? Чим є ці мости, цей «плуг», ці «воли», ці дотеперішні заняття, ці прив’язання, цей стиль життя, які Господь кличе мене залишити або «спалити», щоб я міг чи могла в свободі серця йти за Ним дорогою мого єдиного й неповторного покликання.

Нехай приклад св. пророка Єлисея допоможе нам відкрити Божу присутність і Боже діяння у нашому житті, почути Божий голос, що нас кличе, та щедро й великодушно відповісти на дар Божої благодаті й заклик Його любові.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії