Слово Блаженнішого Святослава до французьких єпископів: «Україна не сама у цій боротьбі. Не сама!»

СЛОВО

Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава
до Конференції католицьких єпископів Франції

Ваша Ексцеленціє, архиєпископе Еріку де Мулен-Бофор!
Достойні співбрати у єпископському служінні,
Дорогі друзі!

Для мене це особлива, Богом дана можливість бути сьогодні тут, разом із вами, у Люрді — святому місці для французьких католиків та цілого світу, освяченому присутністю Пречистої Діви Марії.

Цим словом я завершую свій офіційний візит до Франції, здійснений на ваше запрошення, завдяки вашим зусиллям та приготуванням. Я дякую Богові та всім вам за можливість цим візитом вдячності відповісти взаємністю на візит Президента вашої єпископської конференції та його співпрацівників. Дякую, що ви були одними з перших серед єпископатів Європи, хто після початку цієї святотатської війни не лише прибув до нас у Київ, але й відкрив свої серця, домівки, храми, парафії та монастирі для десятків тисяч українців, які рятувалися від війни у вашій країні.

Я вдячний за надзвичайний вияв солідарності з нашим народом, яка продовжується та зростає з кожним днем. Це солідарність людська та християнська, суспільна та гуманітарна, дипломатична та інформаційна. Від імені нашої Церкви висловлюю глибоку вдячність усім співробітникам та добродіям організації «L’Œuvre d’Orient», а особливо монсеньйорові Паскалю Ґольнішу за численні відвідини України, віддану працю та величезну допомогу нашій країні.

Під час нашої зустрічі з Президентом Еммануелом Макроном він запитав мене: «Чому ви чините спротив? У чому секрет стійкості, мужності і незламності українців?» Я передав йому послання від української молоді, на плечі якої лягає увесь тягар цієї війни, молоді, яка сьогодні більше буває на похоронах своїх ровесників, ніж на їх весіллях. Це молодь України доручила мені передати вам таке послання: «Ми маємо силу чинити спротив, тому що існують цінності, без яких життя втрачає сенс. Для нас це — гідність і свобода! Без них життя не варте того, щоб його проживати!»

Дорогі владики, я є свідком надії серед вас! Україна зранена, але не скорена. Втомлена, але стійка і резилієнтна! Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!

Ми можемо чинити спротив злу і ненависті, ми маємо надію, тому що віримо в Бога! Ми віримо, що Він «пригнобленому чинить правосуддя, дає хліб голодним. Господь визволяє в’язнів, … захищає захожих, підтримує сироту й вдову» (Пс. 146, 7.9). Бог завжди на боці невинної жертви. Отже, Він з нами, Він стоїть поруч. Ми стоїмо, адже мільйони людей з усього світу моляться за нас і підтримують нас. Ми боремося, тому що добро й істина мають власну Божу силу, а зло, брехня та смерть ніколи не матимуть останнього слова. Ми живемо, бо не самотні!

Це так нагадує безсмертні слова Шарля де Голя, звернені до французів на початку Другої світової війни: «Так, ми захоплені ворожими силами: механічними, сухопутними, повітряними… Однак чи означає це, що останні слова вже сказані? Невже надія повинна зникнути? Невже ця поразка остаточна? Ні! Повірте, я кажу це, знаючи факти, і я кажу вам, що для Франції ще нічого не втрачено! Ті засоби, які нас перемогли, можуть допомогти наблизити день перемоги! Тому що Франція не сама! Вона не сама! Вона не сама!» (Заклик генерала Шарля де Голля «До всіх французів!» 18 червня 1940 року).

Україна не сама у цій боротьбі. Не сама! Не сама!

Дякую, що ви всі є з нами!

† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви