СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСім речей, які потрібно знати про другу, заключну сесію Синоду про синодальність
Друга зустріч 16-ї Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів розпочинається 2 жовтня у Ватикані. Як і минулорічна зустріч, це чотиритижнева зустріч 368 делегатів, які мають право голосу, та ще більшої кількості учасників без права голосу, з шести континентів, які обговорюватимуть тему «Задля синодальної Церкви: Сопричастя, участь, місія» та досвідчити синодальність, позицію слухання, супроводу та сопричастя в Церкві.
На відміну від минулорічної зустрічі, очікується, що актуальні теми не змагатимуться за увагу учасників. Натомість очікується, що основна увага буде зосереджена на самій синодальності.
Ось сім речей, які варто знати про другу і останню цьогорічну зустріч Синоду на тему синодальності:
1. Ця зустріч є результатом трирічного процесу, який розпочався у 2021 році з консультацій на єпархіальному рівні щодо синодальності в Церкві. Ці консультації перейшли на рівень єпископських конференцій, а потім включали в себе континентальний етап. Інформація, зібрана на цих етапах, вплинула на рамки 16-ї чергової Генеральної асамблеї Синоду Єпископів, яка вирізнялася тим, що вперше включала делегатів-мирян з правом голосу, а також тим, що відбувалася впродовж двох засідань. Перша зустріч відбулася у Ватикані 4–28 жовтня 2023 року. Після цієї зустрічі єпископи та делегати провели подальші консультації про те, як зростати як синодальна Церква, які були узагальнені та передані Святому Престолу та громадськості. Очікується, що учасники Синоду, який відбудеться у жовтні 2024 року, підготують узагальнюючий звіт. У минулому синоди єпископів зазвичай завершувалися виданням Папою Римським документу на обговорювану тему.
2. «Дорожня карта» для роботи делегатів у жовтні викладена в опублікованому в липні «Instrumentum laboris». Цей документ є другим «робочим документом» цього Синоду, оскільки перед першою зустріччю Синоду в жовтні 2023 року було видано інший «instrumentum laboris». Документ 2024 року ґрунтується на широкому узагальнюючому звіті делегатів Синоду, прийнятому наприкінці минулорічної зустрічі, який визначив сфери, що заслуговують на подальшу увагу перед цьогорічною зустріччю, а також на додаткових консультаціях, проведених у період між зустрічами. У робочому документі, присвяченому загальній темі «Як бути місіонерською синодальною Церквою», акцентується увага на питаннях християнської формації, спільнотного розпізнавання, а також прозорості та підзвітності.
3. Синод офіційно відкриється 2 жовтня папською месою, але покаянна Літургія відбудеться ввечері 1 жовтня в базиліці Святого Петра. Під час покаянної Літургії, яку очолив Папа Франциск, прозвучали три свідчення, в тому числі свідчення жертви, яка пережила сексуальне насильство з боку священнослужителів. Вона також включаала сповідь у «низці гріхів», як йшлося у документі Святого Престолу: «Мета полягає не в тому, щоб засудити гріх інших, але в тому, щоб визнати себе членом тих, хто своєю бездіяльністю або дією стає причиною страждань і відповідальним за зло, заподіяне невинним і беззахисним». Серед гріхів є і гріхи проти соборності. Покаянною Літургією завершилися дводенні реколекції для делегатів Синоду.
Минулорічному засіданню Синоду передувало спеціальне екуменічне молитовне чування на площі Святого Петра, в якому взяли участь лідери інших християнських конфесій, в тому числі Вселенський Патріарх Константинопольський Варфоломій I з Православної Церкви та англіканський архиєпископ Кентерберійський Джастін Уелбі. Цього року екуменічний Молебень запланований на вечір 11 жовтня, у 62-гу річницю відкриття Другого Ватиканського Собору.
4. Очікується, що структура другого засідання Синоду буде дзеркальним відображенням першої зустрічі: делегати сидітимуть за круглими столами, слухатимуть презентації та братимуть участь у «розмовах у дусі» — підході до слухання Святого Духа та один одного, який включає періоди тиші та можливість для кожного поділитися і відповісти.
5. Широко дискусійні теми — такі як дияконські свячення жінок, одружене духовенство та служіння людям, які ідентифікують себе як спільнота ЛГБТ — перейшли з дискусій за круглим столом Синоду до спеціальних богословських дослідницьких груп. Очікується, що учасники Синоду зможуть більше зосередитися на значенні та досвіді самої синодальності, оскільки ці дослідницькі групи виконують основну роботу над цими темами. Однак делегати очікують отримати звіт про хід роботи від дослідницьких груп, а остаточні звіти про свою роботу вони мають представити в червні.
Однією з тем, яка, як очікується, буде обговорюватися — офіційно чи неофіційно — є грудневе видання «Fiducia Supplicans», пастирської інструкції, виданої Дикастерією доктрини віри, яка окреслила «можливість благословення пар, які перебувають у нелегальному шлюбі, та одностатевих пар без офіційного підтвердження їхнього статусу і жодним чином не змінює одвічного вчення Церкви про шлюб». Документ викликав суперечки в усьому світі, як щодо його змісту, так і щодо його оприлюднення, причому деякі критики припускають, що спосіб створення документа не включав належних консультацій, або що єпископи були недостатньо підготовлені до його оприлюднення. Єпископи в Африці та інших країнах офіційно відкинули пастирські настанови, запропоновані в документі, і, хоча документ не був прив’язаний до Синоду, деякі африканські лідери повідомили, що, на їхню думку, «Fiducia» заплямувала синодальний процес.
6. З 368 делегатів з правом голосу — 272 єпископи і 96 не єпископів — переважна більшість повертається з першої зустрічі. Від Української Греко-Католицької Церкви представниками стали Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, та владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії.
7. Для багатьох «синодальність» залишається поняттям, яке важко визначити. У синтетичному звіті визнається ця проблема, зазначаючи, що «терміни „синодальний“ і „синодальність“ потребують більш точного пояснення рівнів їхнього значення в різних культурах». У документі також дається таке пояснення синодальності: «У найширшому сенсі синодальність можна розуміти як християн, які йдуть у сопричасті з Христом до Царства Божого разом з усім людством. Вона спрямована на місію, а її практика передбачає зібрання на кожному рівні церковного життя. Вона передбачає взаємне слухання, діалог, розпізнавання спільноти та створення консенсусу як вираження, що робить Христа присутнім у Святому Дусі, коли кожен приймає рішення відповідно до своїх обов’язків».
У минулорічному узагальнюючому звіті також зазначено, що члени Асамблеї загалом погоджуються з тим, що «з необхідними уточненнями синодальність представляє майбутнє Церкви».
За матеріалами Марії Верінг для інтернет-видання «OSV News»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
