«Що у християнстві найважливіше?» — відповідає владика Венедикт Алексійчук

2 жовтня 2020

У чергових духовних роздумах, якими владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, ділиться зі своїми читачами через власну сторінку у Фейсбук, єпископ піднімає надзвичайно актуальне та водночас глибоке запитання: «Що у християнстві є найважливіше?» Саме відповідь на це запитання допоможе кожному християнину будувати правильні відносини із Богом та ближніми.

«Що у християнстві найважливіше?» — відповідає владика Венедикт Алексійчук

Для нас, які живемо християнським життям, постійно постає питання найбільш важливих речей у християнстві. Дуже часто буває, що християнство асоціюють з обмеженнями. Це так лише певною мірою, але обмеження — не основне, не головне у перемозі Божій, у Його любові. По-іншому можна було б сказати, що сутність християнства у тому, аби був не ти, а тільки Бог у тобі і щоб Він міг через тебе діяти. І щоб від тебе не залишилося нічого, тобто щоби ти став «прозорим» для Господа і цілковито віддав себе Йому. А для цього маємо відсікати своє «я» і постійно очищувати серце, щоби могти стати місцем зустрічі з Господом, Його перебування в нас, Його «кивотом».

Це можливо лише тоді, коли християнин стає свобідний від прив’язання та має волю йти за повелінням Святого Духа, як це було за часів апостолів (див. Ді. 13, 2–4; 15,28; 16,6–7). І тоді розуміє, що належить уже не собі, а Богові. Ми мали б усе більше посвячуватися Господеві, шукаючи в усьому Його волі, і встановити це для себе як незмінний закон. Бо немає нічого гіршого для християнина, як влаштовувати життя за своєю волею. Пошук Божої волі і зустріч із Господом — підстава християнського життя.

Тут добре було б також пригадати собі слова апостола Павла, який, знаючи себе, просив про допомогу, а Господь дав йому відповідь: моєї благодати для тебе досить, моя сила проявляється в немочі.

Що це за неміч для нас? Це не розслабленість, не лінь, не безтурботність, ні. Це довірливість дитини, яка віддає себе в руки матері. Це піддатливість тому, що може прийняти силу зі зовні — подібно як вітрило наповнюється силою вітру і несе тяжкий корабель через бурхливе море. Ось саме такої піддатливости і немочі очікує від нас Господь, щоб у ній показати свою силу. Якщо зуміємо стати немічними і дозволимо Богові «діяти» в нашому житті, тоді багато чого для нас стане реальним і можливим. Чи ми часто готові зустріти Господа та чи дозволяємо діяти Йому, чи готові зробити все, що Господь скаже нам?

† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький