СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЩо треба знати про Великий піст та правила щодо його проведення в УГКЦ?
Сьогодні, 18 березня 2024 року, в Українській Греко-Католицькій Церкві в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.
Чим є Великий піст і яке його значення?
Відповідь на це запитання ми спробували сформувати із висловів єпископів Української Греко-Католицької Церкви про Великий піст, сказаних під час проповідей у Сиропусну неділю, 17 березня 2024 року.
«Ми часом собі уявляємо піст із знаком „мінус“… А Церква запрошує нас почати піст зі знаком „плюс“. Рух до чогось, чи радше, до Когось! У покаянні ми покликані не втрачати, але здобувати — відкрити Таїнственного, присутнього у глибині моєї істоти […]. Важливо почати Великий піст зі Святої Тайни Сповіді, щоби виставити за допомогою духовного отця всі духовні координати нашого руху, мандрівки до святого великого дня Пасхи Господньої. Бо справді, мусимо побороти наше особисте зло, яке є в нас. А тоді будемо здатними побороти все те зло, яке нас оточує і на нас чигає» (Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви);
«Способом руху додому під час посту є три конкретні діла. Це — піст, тобто рух від зовнішнього до внутрішнього, молитва, тобто простір спілкування з таїнственно присутнім у нашому внутрішньому житті Богом, і добрі діла» (Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви);
«Господь закликає нас до простоти в часі посту, а коли постимо, чинімо це для Господа й на його славу! Хоч, можливо, й люди довідаються про наш піст, не переймаймося тим, коли виконуємо Господню волю. Виключаймо акт посту як уподобання людям чи собі, — простуймо дорогою виконання волі Бога. Ісус, коли пригадує про піст, на першому місці ставить прощення ближнім їхніх прогріхів проти нас» (владика Ігор Возьняк, митрополит Львівський);
«Розпочинаючи піст, ми розуміємо, що це не тільки відмова від страв. Це не тільки вияв зовнішнього, але вияв внутрішнього, який послужить для мого серця і моїх думок. Піст означає, що ми не ставимо на перше місце свої потреби, а ставимо Бога. Наскільки ми відкриті, щоб дати Богові можливість керувати нашими думками? Піст заради посту немає значення, так як і піст заради дієти не має значення» (владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ);
«Господь на порозі початку Великого посту 2024 року дає нам кілька цінних порад. Перш за все каже, що кожен новий крок для того, щоб він був легкий, сильний, відважний, добрий має починатися з прощення. Бо коли на твоєму серці тяжіють речі, які не можеш прийняти, які не можеш відпустити, ти не можеш іти вперед. І сьогодні Христос пригадує нам, що відпустити, простити не означає, сказати, що життя не має ніякого сенсу, і всі ті помилки, провини, падіння, гріхи нічого не варті. Зовсім ні. Христос сьогодні пригадує нам, що прощення має у Бозі своє звершення. Простити означає пригадати собі, що не ми є господарями цього життя, на щастя. Але Бог всевишній, всемогутній, милосердний і справедливий, і лише Йому належить суд того, що є правильно і неправильно, добре і зле. І, власне, у Його руках звершується усе до повноти» (владика Максим Рябуха, єпископ-помічник Донецького екзархату УГКЦ);
«Ми відмовляємось від чогось, щоб проявляти діла милосердя у прощенні. Ми всі в пережиттях, і кожен потребує нашого слова присутності і милосердя. Нашим християнським покликанням є відкривати для себе таємницю, яку гріх закриває у нашому житті. Гріх також не дає можливості щиро відкритися перед Богом. Ми хочемо пропустити через наше серце прощення, щоб приступити до Божої щедрості. Піст не тільки обмежує нас щодо себе, але він має вселенське значення. Нашими діями ми можемо припинити війну […]. Війна є наслідком гріха, і ми бачимо, як гріх може стати загрозою для цілого суспільства. Гріх війни закриває очі на власні гріхи, яких ми не зауважуємо. Ми мусимо долати гріх і його наслідки. Можливо, нам важко зрозуміти ціну свого маленького внеску боротьби з гріхом, але в такий спосіб ми долучаємося до лікування ран потерпілим від гріха» (владика Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський);
«Душі різних людей окуповані ворогом. Тому зміст посту полягає в тому, щоби відвоювати у ворога частину нашої душі. Для цього потрібно очистити душу від гріха і всякої нечистоти, тому що через них диявол отримує владу над душею. У час посту треба постаратися за Божою допомогою звільнитися від зависті, жадібності і злопам’ятності, від гніву, дратівливості, лихослів’я, обжерливості, п’янства, похоті, зарозумілості і марнославства […]. Пробачте ближніх і на ворогів образи не тримайте. Прощення — це сила спасіння. Не будьте рабами гріха. Богу служіть і живіть по закону любові. Зберігайте мир будь-якою ціною. Зла нікому не бажайте. Злом зла ніколи не знищиш. Воно боїться тільки любові і перемагається добром. Першим повинен миритися той, хто більше любить. Першим повинен миритися той, хто досконаліший. Першим повинен миритися той, хто вище в духовному розвитку» (владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський);
«Ми розпочинаємо геройський час ходи до Божого Отчого дому, який ми через Адама і через власні гріхи покинули. Тому нехай Господь додає нам сили пережити цей піст відповідно і героїчно. Я навіть не хочу сьогодні торкатися питання про те, що їсти або ж не їсти […]. Ми як народ Божий почуваймо себе вільними. Не у їжі справа, справа у нашому серці, у дусі, у примиренні. Тож сьогоднішню неділю я би охарактеризував як Неділю миру, миру між усіма нами. Як буде у нас мир, у нас буде Бог. Як буде у нас мир, він станеться і в окопах. Якщо буде у нас мир, він перейде через кордони до кровожерливої Росії, і там прищепиться за землю. Може, не завтра, але наш мир, який ми культивуємо у серці поміж нас і в цілій Україні, проросте і дасть свої плоди. У тому пості зичу усім Божого миру і відваги змінити себе в ім’я Бога!» (владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ);
«За допомогою молитви стараймося налагодити стосунки з Богом. Через діла милосердя — впорядкуймо відносини з нашими ближніми. Обмеживши тілесні приємності, опануймо свою людську природу […]. Нехай молитва, піст і милосердя будуть для нас гаслом на цей святий час, щоб ми провели його якнайкраще, поклоняючись Небесному Отцеві, поважаючи своїх ближніх і самих себе. Нехай милосердний Господь обдарує нас ласкою — протягом цього Великого посту належно підготуватися до приходу Ісуса Христа у Воскресінні» (владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ).
Правила посту в УГКЦ
Правила посту в УГКЦ регулює зокрема кан. 115 партикулярного права.
Метою покутної практики посту, покаяння і стримання, йдеться в документі, є надолуження за вчинені гріхи та осягнення більшої досконалості задля особистого освячення. Така практика є найдавнішою традицією Української Греко-Католицької Церкви.
Під час Великого посту постити зобов’язані усі вірні, за винятком кількох категорій людей, про які розповімо нижче.
Коли і як треба постити?
- у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю — суворий піст, тобто слід утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти;
- у перший тиждень Великого посту і впродовж усіх днів Страсного тижня потрібно утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв;
- у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів Великого посту слід утриматися від споживання м’ясних продуктів і страв; у вівторок та четвер дозволено всі види їжі.
Протягом усього часу Великого посту вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.
Хто звільнений від обов’язку посту?
Є певні категорії людей, які звільнені від обов’язку посту. Це:
- діти до 14 років;
- особи, яким виповнилося 60 років;
- важкохворі;
- вагітні;
- матері після пологів і ті, що годують груддю;
- ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує вісім годин);
- ті, що важко працюють;
- ті, що харчуються зі столу інших;
- убогі, котрі живуть з милостині.
В окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх, заохочуючи в цьому разі вірних до здійснення діл побожності та милосердя.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
