СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиРозпочалася спільна проща українців та поляків з Белза до Ченствохови
31 липня 2019 року з каплиці св. Валентина у м. Белз розпочалося чергове паломництво українців та поляків до чудотворного образу Матері Божої на Ясній Горі в Ченстохові (Польща). Ця спільна проща народів-сусідів має стати знаком братерства, єдності у вірі та примирення.
На початку прощі паломники взяли участь у Божественній Літургії, яку очолив владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, у співслужінні із єпископом-помічником Замойсько-Любачівської дієцезії Маріушом Лещинським (Mariusz Leszczyński) та духовенством Української Греко-Католицької Церкви та Римо-Католицької Церкви в Україні та Польщі. Літургію відслужили на тому місці, де колись перебувала чудотворна ікона Божої Матері, нині звана Ченстоховською.
До паломництва долучились також прочани з Польщі, які приїхали разом зі своїм єпископом. Піша проща, маршрут якої сягає понад 400 км., триватиме до 15 серпня.
«Розпочинаючи цю прощу ми просимо в Бога благословення для нас, для наших родин, для нашої держави, для миру у світі. Дуже радію з цього, що ми, як одна Церква, але в різних обрядах, разом стоїмо, разом молимося і разом прославляємо і просимо в Бога тих ласк для наших народів, щоби у цьому, зраненому різними конфліктами та війною світі запанував мир…
В часі цієї прощі, прошу Вас молитися за цілу Церкву Христову, молитися за єдність християн, а особливо мир у цьому зраненому світі та в нашій державі. Ми дуже близько це переживаємо та відчуваємо, що діти нашого народу гинуть на сході України…
Господь говорить: «по вірі вашій станеться вам», тому приступаймо до Господа з вірою і покладаймо своє життя у руки Пресвятої Богородиці, бо Вона є тою доброю вчителькою, доброю провідницею в нашому житті. Коли Ісус каже: «блаженні ті, що слухають Слово Боже і зберігають його» (Лк. 11, 28), то Він найперше підкреслює величніть і святість своєї матері, бо годі знайти когось такого, хто так, як вона вміє слухати і зберігати в своєму серці», — наголосив у своїй проповіді владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківський.
Перейшовши українсько-польський кордон, паломники з Белза долучаються до пішого паломництва Замойсько-Любачівської дієцезії — польської сусідки Львівської архидієцезії. Прочани мають дістатися мети на урочистість Внебовзяття Пресвятої Богородиці, 15 серпня.
Проща з Белза на Ясну Гору має єднати на паломницькому шляху поляків та українців, католиків римського та візантійського обрядів, а також православних. У ній беруть участь прочани з Польщі, які рано вранці 31 липня прибувають до Белза автобусом із Томашова Любельського. Як підкреслив єпископ Петро Лоза, спільне паломництво римо- і греко-католиків провадить до будування єдності, бо «хоч ми різні народи, та почуваємося дітьми однієї Церкви, дітьми одного Бога й дітьми однієї Діви Богородиці». Свого зворушення від присутності в Белзі не приховував єпископ Маріуш Лещинський, який із великою радістю говорив про культ Богоматері, відроджений після перерви радянських часів. Зображення Ченстоховської Богородиці, яку тут називають Белзькою, є не тільки в Белзі, але і в римо-католицькій парафії Червонограда, неподалік, яка продовжує традиції давньої римо-католицької парафії в Белзі, якої вже нема.
Довідка
Із Белза до Ченстохови прочани йдуть уже вдев’яте. Щороку паломництва виходять із цього невеликого містечка, розташованого заледве за кілька кілометрів від кордону з Польщею. Це тут протягом майже 500 років перебувала вшановувана нині на Ясній Горі та знана в усьому світі ікона «Чорної Мадонни». Її автором, за переказами, був св. Лука, який намалював її на дошках зі столу того дому, де в Єрусалимі мешкала Діва Марія. До Белза ікона потрапила з Константинополя, а на руські землі її привіз князь Лев, син Данила Галицького. Згідно з історичним переказом, присутність ікони в Белзькому замку захистила його мешканців від нападу татар.
1384 року сілезький князь Владислав Опольчик хотів перевезти ікону до свого маєтку в Ополі. Йому це не вдалося — за легендою, коні стали й не хотіли тягнути віз із чудотворною іконою. Рушили вони лише тоді, коли князь прирік, що пожертвує чудотворне зображення монастирю.
За матеріалами Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ та католицького суспільно-релігійного інтернет-часопису «CREDO»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
