СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Роль капелана — допомогти воїнові лишитися людиною в нелюдських обставинах», — Глава УГКЦ
У час повномасштабної війни служіння військових капеланів стало невід’ємною частиною життя українського війська. Перебуваючи поруч із захисниками у щоденній реальності фронту, вони знову переживають Воскресіння Христове в окопах та бліндажах. Цей нерозривний зв’язок між духовенством та армією має давню понад столітню історію, про яку під час інтервʼю для телеканалу «Україна» розповів Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
«Пригадую, як ще будучи ректором семінарії у Львові, ми розвивали капеланське служіння у співпраці з військовим інститутом у Львові — сьогодні це Академія Сухопутних військ. Тоді наші семінаристи своїми руками перебирали храм колишніх австрійських казарм, де відновлювали богослужіння. Сьогодні ті семінаристи є військовими капеланами, які супроводжують наших хлопців під час служби. Богу дякувати, що ті наші зусилля і перші кроки співпраці стали основою для прийняття державного закону про військове капеланство», — сказав Блаженніший. Про це пише Департамент інформації УГКЦ.
Предстоятель також згадав, як свого часу хрестив курсантів, які нині є офіцерами Збройних сил України. Декого з них, за його словами, вже немає серед живих, бо віддали своє життя в боротьбі за Батьківщину.
Окрему увагу Предстоятель приділив тому, як спільно із семінаристами працював над перекладом молитовників українських вояків в австрійської армії.
«Нам було цікаво дізнатися, про що молився український воїн під час Першої світової війни. Вивчаючи досвід наших військових капеланів, зокрема блаженного священномученика отця Омеляна Ковча, який загинув у концтаборі Майданек і якого поляки називають „парохом“ Майданека, ми намагалися зрозуміти, якою була його мета як духовного батька для війська. І з усього цього досвіду бачимо, що роль капелана полягає в тому, щоб допомогти воїнові залишитися людиною в нелюдських обставинах».
Блаженніший додав, що йдеться не про звершення додаткових релігійних обрядів, а передусім про збереження людяності.
«Нам треба вберегти українське військо від розлюднення. Це велика небезпека. Бо ворог розлюднює українців. Ми чуємо так званих військових священників, які кажуть, що українці — не люди. Тоді зникають усі моральні правила стосунків між людьми. Ми також відчуваємо, що в українському війську є небезпека, коли особовий склад починає сприйматися як людський ресурс. І це є великим болем нашої армії».
За його словами, завдання військового капелана сьогодні — допомогти і командуванню, і військовим залишитися людьми.
«Доблесть воїна в історії завжди описувалася як „Virtus militaris“, тобто чесноти. А чеснота — це гідність людини, а не втрата людяності. Тож військовий капелан сьогодні є справжнім оберегом людини в нелюдських, часом пекельних обставинах. Дякую всім капеланам, незалежно від конфесії, за те, що вони поруч з українським воїном, що проливають Боже світло на ці жахливі обставини війни. Саме ця духовна опіка часто є джерелом стійкості українського воїна».
Наостанок він поділився результатами опитування, яке капелани провели серед військовослужбовців, досліджуючи феномен стійкості.
«Коли у військових запитували, що становить їхню стійкість, то на перше місце вони поставили віру в Бога, потім — родину, а далі — патріотизм, тобто любов до Батьківщини. Ми дуже хочемо, щоб за допомогою духовної опіки ці три стовпи стійкості нашого воїна ніколи не були втрачені», — зазначив Глава УГКЦ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
