СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиРіздвяні привітання владик УГКЦ. Частина ІІ
Напередодні світлого празника Різдва Христового владики Української Греко-Католицької Церкви з усього світу звернулися до духовенства та вірних із словами підтримки та привітання. Як саме вони це зробили — у нашому огляді.
У другій частині нашого огляду звертаємо свою увагу на Різдвяні послання владик Української Греко-Католицької Церкви, які здійснюють своє служіння у єпархіях та екзархатах в Україні. Єпископи із Сокаля, Жовкви, Самбора, Дрогобича, Стрия, Бучача, Коломиї, Чернівців, Харкова, Донецька, Одеси діляться небесною радістю з приводу народження Божого Сина, розвіюючи темряву смутку, холоду та агресії, породжену обставинами війни у нашій Батьківщині. Війни, яка не здатна вкрасти нашої радості, заглушити нашої коляди, позбавити близькості із новонародженим Дитятком-Ісусом.
Владика Михаїл Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський:
«Людина є земним вінцем створіння,
Їй сотворіння говорить про Творця,
А в Різдві Син Божий промовляє,
Тепер Я з вами буду без кінця.
Признання Бога у світі і в житті є ключовим знаменням нашої віри, якою ми охоплюємо весь сотворений світ і в молитовному ставленні віддаємо хвалу, поклін і подяку Богові. Це ставлення має характер Доброї Новини: «Що ви найменшому з моїх братів зробили — це ви мені зробили» (Мт. 25, 45). А цими найменшими є ці, кого світ не сприймає, чи забуває, чи опущені. До них Церква звертає свою особливу увагу у своєму служінні у милосердних вчинках щодо тіла і душі.
Коли Господь кожного запевняє за виявлене милосердя до ближнього своєю сторицею, то Він тим заохочує нас, щоб ми так, як Різдво признаємо і святкуємо, так і Божі слова, які нас настановляють так жити, приймали і виконували. Богу дякувати, що наша Церква є такою, що ми її любимо, слухаємо і в більшій мірі відзиваємося добрими ділами, а зокрема ділами милосердя усім потребуючим, переселенцям, раненим, усиротілим, засмученим, ув’язненим, хворим. Це нас усіх ріднить, єднає, лікує, оновлює в Христі, навіть до такої міри, як не було що їсти, як бувало з апостолами — сам Господь дбає і робить чуда.
У нашому випадку, загальнонаціональному, коли йде війна і весь народ загрожений жорстокістю ворога, Церква і її вірні не втрачають довір’я до Бога. Церква, в якій ми усі об’єднані вірою в благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа, вчить і ми розуміємо, що не для того Бог сотворив світ, щоб його ворог знищив, але через віру нашу — спас нас і оновив Україну, а через неї ще й ворога нашого навернув на життя у мирі».
Владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький:
«Наші різдвяні святкування — це не просто данина традиції чи ще один період церковного й народного календаря. Різдво Христове — це свято безмежної Божественної Любови до людини; це свято сповнення Надії людства, яку нездатні знищити труднощі й випробування; це свято Віри в Бога, вірного Своїм обітницям. Ми маємо переживати цю подію як радість втіхи грішних людей, як радість від усвідомлення того, що ми не забуті й не покинуті Богом, як радість від зустрічі з Тим, Хто витре кожну сльозу з очей наших і втамує всяку скорботу, плач і біль (пор. Од. 21, 4).
Українців, зануренених у полумʼя оборонної війни від нападів підступного й жорстокого північного ворога— Московії, часами охоплюють сумніви: чому в тиху ніч Христового Різдва ангели співають про мир, якщо тишу українських ночей роздирають вибухи російських снарядів і ракет? Чому Різдвяну ніч просвітлила Вифлеємська зоря, а наші домівки й вулиці поглинула пітьма? Та ми знаємо, що мир на землі, мир в Україні залежить від миру в душі кожної людини, від чистоти серця, подвигу віри й жертовного служіння Правді. Війну й руйнування несе гріх, який є порушенням Божих Заповідей. Ангели співають про той мир, який ми випрошуємо під час наших богослужінь, молячись «за мир з висот і спасіння душ наших». Ми прагнемо миру, «вищого від усякого уявлення» (Флп. 4, 7). Цей мир приніс на землю Єдинородний Божий Син, Якого пророк Ісая називає «чудесним Порадником, сильним Богом, Отцем довічним, Князем миру» (Іс. 9, 5), тобто Джерелом і Подателем справжнього Божого миру. Наш народ став союзником цього Князя миру й сильного Бога, занурившись у купіль Свято-Володимирового Хрещення, 1035-у річницю якого споминаємо цього року. Тому християни-українці переконані, що цей Божий мир неодмінно запанує. Стоячи на боці Правди й Божих Заповідей, ми відповідаємо на всі біди й випробування словами пророка: «Задумуйте задуми — та вони не вдадуться, давайте накази — та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (Іс. 8, 10)». У цьому переконанні робімо все, що від нас залежить, щоб і на багатостраждальній українській землі запанував справедливий мир, та одночасно благаймо Всемогутнього Господа: «Перемоги благовірному народові на супротивників даруй і Хрестом Твоїм охорони люд Твій» (Тропар Хресту «Спаси, Боже, людей Твоїх»)».
Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський:
«Бог залишається завжди безконечною та незбагненною таємницею. Та від миті Різдва нам більше не потрібно шукати його в безмежжі небес, де наш дух і серце цілком безпорадні. Відтепер Господь уже не дивиться зі своєї вічності на постійні трагедії нашого вічно минущого життя, яке загубило свій сенс. Він сам перебуває на нашій землі, і тут йому не краще, ніж нам, бо зрікся усіх особливих привілеїв, а натомість освоїв долю людей: голод, втому, ворожість, страх смерті та розп’яття, щоб вкінці воскресінням ствердити останній, Пасхальний акт драми спасіння світу. Відкрилася приголомшлива істина, що Божа нескінченність обійняла людську скінченність, а життя обійняло смерть. Ця правда досі просвічує світлом віри наші ночі та перетворює їх на різдвяне таїнство.
Втіленням Бог з далекого став близьким, проголосив прощення вище за суд, наситив неспокійні запити людського духа та запевнив виправданість непохитної надії і безмежність потреби любити. Він скрився у тиші смирення, щоб бути присутнім у кожному куточку нашого єства, і промовляє лише тоді, коли ми щиро дозволяємо йому охопити нас своєю тайною, не намагаючись її контролювати. Новонароджений Ісус є тим, в кому Бог і людина єдині, не скасовуючи одне одного. З його приходом час та життя людства змінюються, бо Господь сам бере в ньому участь […].
У різдві свого Єдинородного Сина Бог висловив до світу своє найніжніше слово любові, неймовірне та абсолютно несподіване. Його неможливо скасувати, бо з ним Господь сам вступає у своє створіння, щоб між вічним Богом і нами започаткувати сопричастя лицем до лиця, але так лагідно, що ми навіть можемо цьому протистояти. Відтепер світ здобувається силою Божої ніжності і доброти. А увесь гамір, який гордо називає себе світовою історією чи приватним життям, лунає лише завдяки мовчазній Божій терпеливості, яка людству дає шанс вільно відповісти на його остаточне слово.
Впродовж цього моменту Божого мовчання, який називають історією «після Христа», кожна людина, ціпеніючи перед об’явленою з неба любов’ю, має у своєму серці дати відповідь Ісусові, який, як людина, стоїть поруч із нею. Або, замість слів, мовчки зануритися в обійми його ласкавості, бо задля цього він народився. Мить, коли це справді станеться з нами, буде тривати на віки віків, та оживлятиме різдвяну дійсність в наших думках і серцях».
Владика Дмитро Григорак, єпарх Бучацький:
«Але, попри все, хоч і триває війна, ми будемо святкувати Різдво Христове! І не лише тому, що це традиція. Традиція без розуміння змісту і причин свята є мертва, не оживляє і не дає сили. Ми будемо святкувати Різдво Спасителя, бо це глибинна потреба і порух душі до єднання з Богом. Нам дуже важливо є сьогодні знати, що Бог є з нами! А Різдво оживляє цю віру і пригадує нам, що 2 тисячі років тому відбувся винятковий по важливості і неповторності для всього Всесвіту факт: Бог-Творець Вселеної, став людиною — народився від земної жінки — Діви Марії […].
Так, Бог прийшов під час ночі — ночі людства, бо вірний Своїм творінням, яких створив на Свій образ і подобу. Бог не міг не прийти. Якою б холодною, темною і довгою не була би ніч, Він все одно прийшов, щоб стати одним із нас. Ми славимо Ісуса Христа — Сина Божого і Сина Людського, який став людиною, щоб здійснити Свою місію спасіння людського роду. Після перемоги на Хресті і Воскресіння Він продовжує перебувати з нами повсякчасно, але вже в духовний спосіб у Святому Дусі, і буде з нами «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20), аж до другого Свого Пришестя в славі в кінці віків. Його присутність серед нас не є символічною, а реальною і постійно триває. Він є з нами у важких хвилинах, в терпіннях і стражданнях, в боротьбі та в кожній миті, щоб дати нам силу вистояти та перемогти. Надзвичайно важливим для нас сьогодні є це усвідомити і повірити, бо Господь є джерелом безмежної сили, якої ми нині так потребуємо і яку через нашу віру можемо отримати. Це свято зміцнює надію і вселяє впевненість, що з нами є наш Бог, який дає нам всього Себе. Тому ми будемо славити Бога всюди, де б ми не знаходились: в наших оселях і в холодних підвалах, в бліндажах, в окопах, при світлі свічок, в холоді, без тепла, але ми будемо святкувати Різдво Христа! […].
Ми будемо святкувати прихід Спасителя, будемо святкувати та дякувати Йому, ми принесемо Йому як дар нашу єдність в Його великій християнській родині. Бо Різдво Христове є родинним святом, а сьогодні родиною стала вся Україна, яка об’єдналася перед лицем смертельної небезпеки. Різдво зміцнює цю єдність. Господь прагне обійняти і пригорнути нашими руками всіх, особливо тих, хто переживає біль втрати рідних і близьких, хто втратив своє житло, кому війна зруйнувала життєві плани і мотивацію до життя, всіх, хто терпить і страждає в цей тривожний час, щоб вони не були самотніми в ці різдвяні дні і відчули себе потрібними та огорнутими любов’ю, як члени великої української християнської родини. Найперше, не забудьмо про тих, чиї рідні і близькі віддали свої життя на вівтар свободи України. Так, ми будемо святкувати Різдво Христове, бо за це віддали свої життя наші герої, щоб життя продовжувалося, щоб прийшло Різдво!»
Владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський:
«Сьогодні ми потребуємо вдивлятися у це світло різдвяної зірки. І у цей нелегкий час ми маємо віднайти сенс свого буття, йдучи за цією зіркою віри та надії. Адже вона приведе наш народ до Божого світла і перемоги над темрявою.
Постараймося віднайти світло цієї різдвяної зірки віри й надії, навіть серед теперішньої темряви та болю, терпіннь та випробувань. Український народ терпить і за волю платить життям та здоров’ям своїх найкращих дочок та синів.
Дорогі мої, пам’ятаймо, що найтемнішою є ніч перед світанком. Настане час і пекло війни пройде, засяє перемогою наш край, а ми віддамо шану усім тим, кого від нас забрала ця війна, а потім усі разом, у дружбі та любові, натхненно обіймемося та відбудуємо нашу Україну.
Пророк Ісая згадує ім’я «Еммануїл» (Іс. 7, 14; Іс. 8, 8), що означає «З нами Бог». Вкінці Євангелія від Матея ми чуємо із уст Ісуса обіцянку бути із Своїм народом до кінця віку. Бог не приходить здалеку, а постійно перебуває з тими, хто в Нього вірить.
Сьогодні Новонароджений Ісус із воїном в окопі. Він перебуває із дружиною, котра оплакує свого чоловіка, із батьком-матір’ю, котрі оплакують дитину, котра не повернулась із фронту. Він — із усіма вами, котрі очікуєте на повернення своїх рідних із війни. Ісус — біля тих, хто опинився у безвихідних ситуаціях. Він поруч із тими, хто потребує Його втручання. Адже тільки Він здатен зробити те, що нам видається неможливим та неймовірним».
Владика Йосафат Мощич, єпарх Чернівецький:
«У цьогорічному Різдві тим убогим вертепом стає вся наша Україна, і Месія по-новому бажає нині народитися в тілі українського народу. Прийти, щоб його спасти і визволити; прийти, щоб він став оновленим народом, якого сам Господь підняв і поставив, як той світильник, для інших народів. Для нас рядки стишка „З нами Бог, зрозумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог“ набули нового звучання. Так, „з нами Бог…“ — для оновленої місії, яку ще прийдеться нам усім разом звершити, і то не тільки в себе в Україні, але й засвідчити іншим народам, щоб і вони знову УВІРУВАЛИ, відновили дар віри в Бога — Творця історії та оновилися на євангельських цінностях.
Світло вифлеємської зорі провадить мудреців, які приходять з визнанням і підтримкою, щедрими дарами мира, золота і ладану. І хоча електричного світла в нас є дуже мало, проте нині багато націй бачать те невидиме світло, що сяє в душах і серцях наших Героїв — захисників, волонтерів, медиків, енергетиків та кожної людини, яка солідарна у захисті країни — Богом даної землі. Колись Господь руками Мойсея вивів з рабства фараона ізраїльський народ; сьогодні ж Господь, той самий, що і вчора — Творець історії — продовжує новий ВИХІД і ПЕРЕХІД нашої нації з-під впливу «імперії темряви і злоби». Правда, ще не всі люди хочуть вийти на шлях свободи дітей Божих, бо їм до вподоби діла лихі, діла темряви, та іншої дороги в нас немає. Навіть Господь попровадив іншим шляхом мудреців, і вони повернули іншою дорогою і не пішли до Ірода розповісти про Дитя — Месію […].
Отож, спішімо й ми, кожен з нас особисто прийняти це Дитя, вкладаючи в Його руки усе своє життя. Бо ці руки, попри те, що малі і слабкі, але мають силу і владу обійняти кожного з нас та зійти навіть до темноти аду, нашого аду, котрий ми самі нездатні здолати».
Владика Степан Меньок, екзарх Донецький, та владика Максим Рябуха, єпископ-помічник:
«Кожного року ми надіємося на те, що новонароджене Дитя Ісус принесе нам радість в хату. І цього року ми не втрачаємо цієї надії. Разом з псальмопівцем промовимо: «Спаси мене, Господи, від ворогів моїх, бо до тебе прибігаю. Навчи мене творити волю твою, бо ти Бог мій, нехай твій Добрий Дух веде мене по рівній землі»(Пс. 142)
Не втрачаймо надії навіть в найскрутнішу хвилину нашого життя, Бог є Бог любові і не віддав би Він свого Сина на таку страшну смерть, якби нас не любив.
А цей час випробування пройдемо гідно і достойно, як належить синам і дочкам світла».
Владика Михайло Бубній, екзарх Одеський:
«[…] якщо ми поставимо собі запитання в чому суть великого празника Різдва Христового і яке значення воно має саме для мене, то відповідь звучатиме приблизно ось так: Єдинородний Син Божий прийшов у цей світ, щоби здійснити вповні план Небесного Отця щодо нашого спасіння. Тобто, Син Божий стає таким як я, щоб допомогти мені стати таким як Він. Тому, коли ми молимось: „З нами Бог, розумійте народи“ — це не просто слова молитви, а правда нашого життя і нашої історії. Ця історія, в яку входить Безначальний Бог, не є безхмарною, простою і суцільною радістю. Вже самі обставини народження Ісуса показують наскільки все у світі може бути несправедливим, наскільки люди можуть перестати бути людьми — однак Ісус не відмовляється від приходу саме до такого світу, більше того — він добровільно віддає себе на смерть, щоб цей світ врятувати, щоби відкрити в людині справжню її сутність […].
З нами Бог, який не напише нашої історії без нас; який не може в одну мить змінити серця усіх українців, щоб вони почали однаково сильно любити свою державу; який не зможе вкласти в кожну українську душу стільки патріотизму, скільки мали і мають наші Герої-захисники. Це поступовий процес дозрівання суспільства і будування своєї держави. Але з нами Бог, і тільки Він допомагає нам правильно долати найгірші і найтемніші сторінки нашого життя; тільки завдяки Йому, ми зможемо змінити своє серце, подолати страх і непевність щодо майбутнього; тільки завдяки Новонародженому ми здатні будемо укріпити свою віру і державність. Тому радіймо сьогодні, дорогі у Христі! Радіймо хто наскільки може, бо з нами Бог, який зламав усі плани ворога щодо здобуття нашої столиці за три дні».
Владика Василь Тучапець, екзарх Харківський:
«Скільки горя і нещастя принесла ця війна! Скільки наших співвітчизників святкуватимуть цьогорічне Різдво, втративши свою домівку через обстріли, в холоді і голоді, без світла і тепла, втративши своїх рідних: батька чи матір, сина чи дочку, що загинули під час війни. Але Бог на стороні правди і справедливості — з нами Бог! І це дає нам надію, що Господь нас не залишить. Він — Бог правди, миру і життя.
Тому з вірою в Христа Спасителя святкуймо це Різдво. Святкуймо духовно, перемагаючи зло, гріх і свої недоліки, здобуваючи добро, чесноти і Божу ласку, щоб Господь через свою благодать народився в нашому серці. Тоді Бог є з нами. Він — наша надія, він — наш Спаситель. Просімо новонародженого Ісуса, нашого Господа, щоб дав нам силу звільнити від загарбників нашу землю та дарував мир Україні.
Вітаю усіх вас зі світлим святом Різдва Христового!
Бажаю вам сильної віри і надії на Господа та Божого миру.
Христос народився! Славімо Його!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
