СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиРіно Фізікелла на Ювілей місіонерів милосердя: прощення змінює життя
У проповіді під час Святої Меси з нагоди Ювілею місіонерів милосердя Пропрефект Дикастерії у справах вангелізації коментуючи притчу про блудного сина, наголосив на тому, що ніхто не повинен «залишатися поза домом Отця», це було б відкиданням Його любові, що призводити до втрати сенсу життя.
Ісус розказав притчу про сина, який повертається додому, щоб кожен з нас відкрив для себе, наскільки безмежною є Божа любов, наскільки вона відрізняється від нашої і наскільки ми потребуємо прийняти її в собі, щоб заглибитися в Його таїнство, коли Він має намір обдарувати нас благодаттю повернення і примирення. Думками про це поділився архиєпископ Ріно Фізікелла, Пропрефект Дикастерії у справах євангелізації, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди Ювілею місіонерів милосердя. Євхаристійним богослужінням в римській базиліці Сант-Андреа-делла-Валле, відслуженим в неділю, 30 березня 2025 року, завершилися триденні заходи в Римі, присвячені душпастирям, особливою місією яких є якраз свідчити милосердя Небесного Отця, Який завжди чекає на наше повернення до Нього. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Сини, в яких розпізнаємо себе
Проповідник зауважив, що ми можемо знайти в собі спільні риси з обома братами з притчі. Подібно до першого сина, «рано чи пізно ми всі просимо свого спадку», тобто хочемо «бути вільними, автономними», що призводить до поразки. Бо перебуваючи «далеко від Бога і Його дому, Церкви», ми стаємо на «шлях, який веде нас до марних справ, до марних думок і до того, що ми віддаляємося від джерела любові». Інший син переживає повернення брата «з гнівом і обуренням». Як і він, ми за роки вірного служіння просимо «козеня на вечірку з друзями», тобто отримати щось взамін, «забуваючи про безкорисливість служіння і перетворюючи його на знаряддя бунту проти Бога». За словами проповідника, відповідь батька: «Сину, ти завжди зі Мною, і все, що Моє, — твоє», допомагає зрозуміти, в чому полягає цей гріх: ми не розуміємо «цінності близькості з Богом».
Покликані наслідувати Отця
Звертаючись до священників, архиєпископ Фізікелла підкреслив, що «коли ми звикаємо до свого служіння, все стає буденним, повторюваним», і ми не насолоджуємося «відчуттям сопричастя з Богом». Якби ми натомість «усвідомлювали благодать, яка дана нам бути з Ним кожного дня», то наше священниче життя було б «прозорим вираженням любові Отця». Пропрефект Дикастерії євангелізації закликав душпастирів «наслідувати почуття батьківства Отця», про які йдеться в притчі, і «дивитися вдалину, щоб одразу вловлювати присутність тих, хто бувши далеко, наближається». Як батько біжить назустріч синові, так і священник не сидить у сповідальниці, «а знає, як вийти назустріч синові, коли він ще далеко, бо він розпізнав його повернення додому».
Далі Отець виявляє свою терпеливість до другого сина, не докоряючи йому, а просячи його про щось набагато складніше: «Визнати, що любов змінює життя; що прощення повертає нове життя; що ділитися — це плід дарованої нам великодушності». Насамкінець проповідник підкреслив, що обидва сини повинні визнати, що вони брати» і разом увійти до дому Отця, бо тільки разом «можемо виразити велич любові Отця».
Нагадаємо, що у паломництві також взяли участь представники Української Греко-Католицької Церкви з цілого світу. У програмі ювілейного паломництва були передбачені зустрічі, науки і дружнє спілкування, де українські священники мали нагоду свідчити правду про війну в Україні перед співбратами з цілого світу.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
