«Разом переможемо зло та проженемо супостата з нашого життя та з української землі!» — владика Євген Попович на початок Великого посту

8 березня 2022

Як можу сьогодні втекти від світу та зосередитися тільки на своїх духовних переживаннях, коли Україна у вогні, коли бачу пригноблюючі апокаліптичні картини, на яких видно сльози дітей, плач матерів, зруйновані міста та села, сотні тисяч воєнних біженців, тіла вбитих від божевільних обстрілів російських загарбників? Відповідь на це запитання намагається дати архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський владика Євген Попович у своїй проповіді на Сиропусну неділю, 6 березня 2022 року.

«Разом переможемо зло та проженемо супостата з нашого життя та з української землі!» — владика Євген Попович на початок Великого посту

Сьогодні Східна Церква входить у час Великого посту, який офіційно починаємо завтра, тобто у понеділок, 7 березня. Час Великого посту є особливим в житті кожного християнина, але також людей, які не зовсім ототожнюють себе з Церквою.

Першим знаком Великого посту є обряд прощення, в якому кожний віруючий просить в Господа та своїх ближніх прощення провин, які вчинив свідомо чи несвідомо супроти своїх ближніх. Такі обряди сьогодні матимуть місце у наших парафіях, монастирях та родинах. Простити братові та просити прощення є знаком нашої зрілої віри. Це неначе апогей цілої нашої річної молитви, в якій щоденно просимо Отця Небесного, щоб простив нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

Відтак всі ми є запрошенні, щоб увійти за прикладом Ісуса Христа на пустиню свого життя, щоб протягом сорока днів та ночей стояти на молитві, вести духовну війну з «князем цього світу», який постійно буде нас спокушувати та говорити про недоречність наших духовних змагань.

Як постити посеред війни?

Коли сьогодні чуємо такі духовні настанови та поради на час Великого посту, відразу виринає у нас питання: Як можу сьогодні втекти від світу та зосередитися тільки на своїх духовних переживаннях, коли Україна у вогні, коли бачу пригноблюючі апокаліптичні картини, на яких видно сльози дітей, плач матерів, зруйновані міста та села, сотні тисяч воєнних біженців, тіла вбитих від божевільних обстрілів російських загарбників?

Так, всі ми щоденно бачимо ті картини, і біль розриває наші серця: мовляв, це вже кінець наших мрій, нашої свободи, нашого бажання жити як вільний народ, у родині вільних народів Європи та світу! Одначе український народ, як біблійний Давид, вкотре вже у своїй історії став проти Голіята, щоб своїм руками захищати себе перед новітньою вавилонською неволею. І ми віримо, що переможно вийдемо з цієї війни; що свобода, радість та життя повернуться у наші серця, у наші доми, що сонце правди і воскресіння засяє над Україною та цілим світом.

Перше: посилена молитва

У цій боротьбі добра зі злом, життя зі смертю, любові з ненавистю, вільного світу з «русским миром» кожний з нас має свою особисту місію та завдання для здійснення, яке також є притаманне часові та духові Великого посту.

У Великому пості всі ми є покликані до посиленої молитви. Дуже прошу всіх наших вірних не втомлюватися у молитві за припинення війни в Україні, за прогнання з української землі всіх демонів, бо кожний, хто з ненависті вбиває свого брата, є слугою диявола! Маємо перед очима багато образів демонської дії у Новому Завіті та пам’ятаємо питання апостолів до Ісуса про знаряддя боротьби з демонами та відповідь Ісуса: «Цей рід перемогти можна тільки постом та молитвою». Тому тепер краще розуміємо заклик Папи Франциска до Всесвітньої молитви та посту за мир в Україні, який мав місце в перший день Великого посту у Латинській Церкві. З таким самим закликом звертається до нас наша Церква, щоб завтра, у понеділок, у перший день Великого посту за юліанським календарем, також провести цей час у посиленій молитві та стриманості. І надалі нехай кожний по своїй спроможності продовжує цю духовну підтримку України протягом усіх днів святої Чотиридесятниці. Бо нашою молитвою ми будуємо невидиму та нерушиму стіну, яка захищатиме наших воїнів та всі міста й села України перед сіячами смерті.

Друге: посилене милосердя

Час Великого посту — це також посилений час чинення діл милосердя. Пам’ятаємо науку Ісуса Христа з М’ясопусної неділі про Останній суд, в якій прозвучали слова: «Прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було вам приготоване від створення світу, бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене папоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене (… бо все, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені це зробили» (Мт. 25, 34–40). Сьогодні на наших вулицях бачимо сотні тисяч біженців внаслідок війни в Україні! Чи можемо залишатися байдужими до їхньої долі? Сьогодні бачимо зруйновані доми, хворих і поранених в Україні! Чи можемо залишитися осторонь від цієї людської біди та трагедії? Ні!!!

Подяка усім, хто вже допомагає

У цьому місці хочу скласти щиру подяку всім, хто спонтанно, згідно з голосом свого серця відповів на цю трагедію! Дякую усім волонтерам, які вдень і вночі допомагають біженцям на кордонах Польщі, на вокзалах Перемишля та інших міст та в пунктах прийому. Дякую всім, хто відкрив свої монастирські обителі та двері своїх домівок, щоб прийняти під свій дах дітей і матерів, які в нас шукають безпечного місця від снарядів та ворожих куль. Дякую всім, хто організує гуманітарну поміч та день і ніч трудиться, щоб допомогти Україні! Цей величезний порив доброти по відношенню до брата і сестри в потребі є неймовірним; практично цілий світ поспішає з підтримкою та несе поміч нашій Україні.

Сьогодні з нашого катедрального собору прагну в особливий спосіб подякувати цілому польському суспільству, парафіям, гуманітарним організаціям, Карітасам поодиноких єпархії та Карітасу Польщі, окремим єпархіям за безпрецедентну поміч, яку ви надаєте всім потребуючим тут, на місцях, та в самій Україні. Окрему подяку бажаю скласти на руки всіх єпископів Католицької Церкви Польщі, які у своїх пастирських зверненнях заохочують своїх священників, монахів та вірних до помочі Україні.

Дорогі у Христі браття і сестри! Нехай цей особливий час Великого посту у часі війни буде для всіх нас часом духовної боротьби з демонами нашого життя та демонами, які задумали фізичне та духовне знищення України. Нехай кожний з нас згідно зі своїм покликанням та життєвою місією робить те, що йому належить. Разом переможемо зло та проженемо супостата з нашого життя та з української землі! Амінь.

† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський