СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиРапорт про католиків, задіяних у душпастирство, що бути вбиті 2021 року
У щорічному рапорті інформагентства «Fides», що діє при Папських Місійних Організаціях, про місіонерів, що були вбиті протягом 2021 року, зазначається, що мова йде про католиків, які своїм щоденним життям свідчили віру серед насильства й деградації.
У четвер, 30 грудня 2021 року, інформагентство Fides, що діє при Папських Місійних Організаціях, опублікувала рапорт про місіонерів, що були вбиті протягом року. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
У передмові до статистичних даних упорядники зазначають, що останніми роками вони включають до цього щорічного списку не лише місіонерів ad gentes у вузькому значенні цього слова, тобто тих, які вирушили на місійні терени, щоб звіщати Христа тим, які Його ще не пізнали, але й усіх християн-католиків, які займаються певною душпастирською діяльністю, і яких було вбито, хоча й не безпосередньо «з ненависті до віри». Тому це інформагентство не використовує термін «мученики», щоб дати можливість Церкві розглянути ці випадки і дати своє судження.
Сумна статистика
Згідно з даними, зібраними інформагентством Fides, у 2021 році у світі було вбито 22 особи, задіяні в душпастирстві: 13 священиків, 1 ченця, 2 черниці та 6 мирян. Що стосується континентального поділу, то найбільша кількість зафіксована в Африці, де було вбито 11 місіонерів (7 священиків, 2 черниці та 2 мирян), далі йде Америка, де вбито 7 місіонерів (4 священиків, 1 ченця, 2 мирян), а потім — Азія, де було вбито 3 місіонерів (1 священика та 2 мирян) та Європа, де було вбито 1 священика. Останніми роками Африка та Америка чергувалися на першому місці в цьому трагічному рейтингу. Від 2000 до 2020 рік, за підрахунками агенства Fides, у всьому світі було вбито 536 місіонерів.
«Просте» свідчення
Упорядники рапорту зазначають, що ґрунтуючись на достатньо малому обсязі інформації, яку їм вдалося отримати про біографії та обставини смерті вбитих місіонерів, вони дійшли до висновку, що мова йде не про християн, що перебували в центрі уваги задля своєї діяльності чи посади, а про тих, які «просто» свідчили свою віру в контексті насильства, соціальної нерівності, визискування, моральної та екологічної деградації, де існує правило панування сильнішого над слабшим, без жодної пошани до людського життя і до прав.
Ці нестерпні для людей умови життя усвідомлювали священики, богопосвячені особи та миряни. У багатьох випадках вони походили з цих місцевостей, де і були вбиті, тому вони не були наївними чи неуважними, але не могли мовчати і не свідчити свою віру, коли все навколо спонукало мовчати. Від Африки до Америки, від Азії до Європи, ці місіонери розділяли зі своїми ближніми буденне життя, з усіма його небезпеками, страхами та насильством, даючи щодня, через маленькі жести, християнське свідчення як зерно надії.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
