СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповідь Блаженнішого Святослава у Неділю самарянки під час Літургії в соборі Воскресіння Христового
В сьогоднішньому Євангелії ми бачимо Ісуса Христа біля криниці. І вся розмова, яку Він веде з жінкою самарянкою, це розмова про джерело, про спрагу, про здатність цю спрагу затамувати, про те, звідки взяти цю живу воду, яким чином мати доступ до цієї води.
ПРОПОВІДЬ
Блаженнішого Святослава,
Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви,
«Вода, що я дам, стане джерелом води, що б’є у життя вічне»
У книгах Священного Писання ми часто бачимо образ Бога як джерела. У різних частинах Писання ми чуємо благовіст про те, що наш Бог є вічним джерелом життя. Увесь світ, усе сотворіння, ми з вами, живемо, існуємо саме через те, що з того джерела випливає нам життя. Коли людина перестає мати доступ до цього джерела, вона починає завмирати, задихатися, а коли неможливо з того джерела черпати, людина вмирає.
І в сьогоднішньому Євангелії ми бачимо Ісуса Христа біля криниці. І вся розмова, яку Він веде з жінкою самарянкою, це є розмова про джерело, про спрагу, про здатність цю спрагу втамувати, про те, звідки взяти цю живу воду, яким чином мати доступ до цієї води.
Біля криниці Якова
Цікаво, що Христос приходить і сідає біля криниці Якова. Ми добре знаємо, що стародавні криниці були плодом певної особистої зустрічі патріархів з живим Богом. Будуючи криниці, вони будували певні пам’ятники особистого духовного досвіду, тієї можливості доступу до того вічного джерела життя, яке на обітованій землі Господь Бог відкрив своєму народові.
Біля цієї криниці Якова Христос сьогодні об’являється нам як та справжня єдина криниця. Він є Син Божий, який у собі носить оце вічне джерело життя, яким є особа Бога Отця. А живою водою, яка б’є, дає нам життя вічне, животворить усе і за якою ми всі маємо таку спрагу, — це Дух Святий, життя Податель.
Спрага людини і криниця, якою є Христос
У сьогоднішньому Євангелії ми чуємо, що людина є спрагла, тому що вона є сотворінням. Вона не є джерелом самої себе, не є самодостатньою, не має в собі джерела свого власного буття, але черпає його з криниці, якою є Христос. Але цікаво, до цієї спраглої людини та криниця, те джерело само прийшло. Бог робить перший крок назустріч людині.
Видається, що жінка шукає джерела, тому що опівдні, о шостій годині, за тодішнім обрахунком часу, коли сонце стоїть у зеніті, коли найбільша спрага є в людини, вона приходить до криниці шукати води. І там зустрічає, знаходить самого Христа-Господа. Знаходить джерело життя, яке вічно плине, знаходить воду, що тамує найглибшу спрагу людини, — спрагу за Богом.
Бог шукає людину, щоби втамувати її спрагу за вічним життям
Христос, першим починаючи розмову з нею, начебто переборює всі можливі перепони, кордони, які історично постали між людиною і Богом. Він ламає перепони, які існують як поділ між юдеями і самарянами. Навіть більше, він перший починає розмову, ламаючи певні стереотипи поведінки тогочасного Близького Сходу, коли жінка не могла заговорити з незнайомим чоловіком.
Але Бог шукає людину, щоби втамувати її спрагу за вічним життям. У тій розмові ми відчуваємо, як зміщується акцент із нашої тілесної спраги до спраги за змістом життя. Христос починає говорити з нею про її історії, про її подружню ситуацію, торкає її минуле, сучасне і навіть торкає все те, що стосується її мрій про майбутнє.
І в певний момент вона починає розуміти, що перед нею є той Єдиний, який може затамувати не лише її фізичну спрагу, а затамувати її спрагу за життям вічним.
Носії води живої
Вона прийшла до криниці як кожна добра господиня з глечиком, аби набрати води. Але після розмови з Ісусом Христом лишає той збанок. Біжить назад до свого міста і сама перетворюється на носія цієї води, якої вона зачерпнула в самого Христа. Вона шукає інших людей і починає ділитися з ними досвідом ковтка живої води.
Що далі стається? Усе місто приходить. Бо замало лише почути про джерело, замало лише знати, що воно існує. Потрібно самому з нього напитися. Як каже псалмопівець Давид, «як олень прагне до джерел водяних, так душа прагне живого Бога». Поки я сам не нап’юся, жодні гарні свідчення, розповіді, не можуть затамувати цієї спраги. Її може затамувати лише сам Господь, Той, хто прийшов як джерело життя вічного до мене, до мого життя, до моєї життєвої ситуації.
Навіть онлайн-трансляції збуджують у кожної віруючої людини величезну спрагу
Слово про живу воду, про джерело, про нашу спрагу, гадаю, особливо звучить у наших вухах у той час, коли ми переживаємо карантин, коли не маємо можливості, як звичайно, збиратися у храмі, коли сьогодні сотні тисяч людей у всьому світі мають єдину можливість в неділю молитися лише за допомогою онлайн-трансляцій Божественної Літургії.
Спілкуючись з нашими людьми на карантині, зі священниками в різних країнах світу, слухаючи наших людей, ми відчуваємо, що навіть онлайн-трансляції збуджують у кожної віруючої людини величезну спрагу. Збуджують отой духовний голод, бо замало лише показати джерело життя через онлайн-трансляцію. Можна пережити у спразі певний період свого життя. Навіть є дуже важливим часом усвідомити ту духовну спрагу за Богом як фундаментальну потребу кожної людини, щоб потім мати можливість прийти, наблизитися, зачерпнути, напитися з джерела життя, яке б’є зі святого престолу в кожному нашому храмі.
За старовинною традицією Церкви, посвячений престол у храмі є джерелом живої води, яке настановляє Христос між нами, щоби дати нам можливість через причастя Святих Таїн, отримати доступ до джерела життя, до тої води, яка б’є, струменить у життя вічне.
Духовні потреби людини є фундаментальними потребами людської істоти
Ми знаємо, що сьогодні в різних країнах світу, у тому числі і в Україні, говорять про поетапний вихід з карантину. Не кінець карантину, а лише послаблення цього болючого досвіду, яке переживає усе людство. Але на тому етапі різні державні мужі намагаються розрізнити, що є справді життєво необхідним для людини, а що, можливо, для неї не є конче потрібним. У послабленні карантину вони стараються найперше задовольнити життєво важливі потреби людей, без яких суспільство не може жити. У цьому новому етапі боротьби з пандемією важливо зрозуміти всім, що духовна спрага, духовний голод, духовні потреби людини є фундаментальними потребами людської істоти.
І ті фундаментальні потреби, та спрага за Богом є основою фундаментального права люди на релігійну свободу. Тому ми звертаємося до державних мужів, зважайте на ту фундаментальну потребу людини, на ту спрагу людини за Богом, яку може втамувати лише момент її особистої зустрічі і особистого причастя Святих Тайн. Це той момент, коли джерело життя дає нам можливість усвідомити в нових обставинах, віднайти зміст нового життя в посткоронавірусному світі. Христос і сьогодні хоче торкнути наші життєво важливі питання, фундаментальні життєві потреби і прагнення, щоб ми зрозуміли, як нам пережити ці труднощі і проблеми, з якими сьогодні зустрічається людство.
І тому добра новина, яку сьогодні голосить Церква, — світлом надії є те, що Господь Бог і сьогодні першим приходить до нас, долає всі перешкоди, які можливо, людина, людська хвороба, людські правила, виставляють, ділять, дистанціюють. Він є той, що сьогодні нам хоче дати живу воду, яка у нашому нутрі стане джерелом води, яка б’є у життя вічне.
Змістом служіння християнина є стати посередником зустрічі із джерелом живої води
Змістом служіння священника, диякона, а навіть змістом свідчення кожного християнина є стати посередником зустрічі, подібно як жінка самарянка привела до зустрічі з Христом усе своє місто Сихар. Якщо я знаю, де є джерело життя, якщо я знаю, де є ця криниця, з якої б’є жива вода, я повинен до тої криниці привести і інших. Це є серцем місійного діла Церкви.
Сьогодні ми висвятимо чотирьох нових дияконів. Нехай це буде свідченням, що навіть під час картину, пандемії Церква живе, життя продовжується, Господь Бог дбає про свій народ, посилає йому служителів та кличе до зустрічі зі Собою.
Нехай допоможе нам перебороти страх перед іншою людиною, бо одним з побічних ефектів карантину є те, що люди починають боятися одне одного. Бачачи іншу людину, підсвідомо вважаємо її носієм вірусу і такою, що несе небезпеку для нашого життя.
Нехай милостивий Господь втамує нашу спрагу, усуне страх і кожному з нас дарує радість зустрічі з Богом, з іншою людиною. Нехай Господь допоможе нам відкрити іншу особу як носія Його живої води.
† СВЯТОСЛАВ
