СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповідь Блаженнішого Святослава у дев’яту неділю після Зіслання Святого Духа
Лише тоді, коли Україна будуватиме своє державне життя на тривкому фундаменті Божих заповідей, керуватиметься Божим законом у мандрівці сучасним розбурханим світом, ми матимемо тверду основу перед лицем хитких примар дочасності, шанс і надію на успіх. Тому ми молимося сьогодні за нашу Державу, за провідників нашого народу, за нас самих… Про це мовив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у IX Неділю по Зісланні Святого Духа, 22 серпня 2021 року.
«Чого ти засумнівався, маловіре?»
(Мт. 14, 31).
Преподобні та всечесні отці!
Дорогі сестри і брати в монашестві, браття-семінаристи!
Дорогі вірні, діти нашої Церкви в Україні та в різних куточках світу, які зараз об’єднані в молитві в Патріаршому соборі за допомогою живої трансляції тут, у Києві!
Любі наші гості, які цими днями прибувають до столиці нашої держави з різних куточків світу!
Дорогі наші парафіяни, діти!
Слава Ісусу Христу!
Слухаючи читання Євангелія в храмі, ми щоразу чуємо голос живого Бога, який до нас промовляє. І ось щойно Господь промовив. Ми чули в євангельському читанні опис однієї незвичної, навіть дивної історії, яка за своїм біблійним змістом і символізмом надзвичайно глибока та багата. Властиво, вона є іконою життя Церкви, світу, кожної людини в сучасних обставинах.
Смертельна небезпека на морі
Євангелист Матей описує дивний наказ, який дає Христос своїм учням, і начебто підкреслює силу цього наказу: «Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як відпускав народ» (Мт. 14, 22). Галилейське море вночі було дуже небезпечним. Якщо хтось із вас подорожуватиме Галилеєю, то, мабуть, почує від рибалок розповідь про нічні загрози цього моря. Христос начебто покидає своїх учнів і після того, як вони відпливли, іде на самоту молитися.
І ось, як, мабуть, Він очікував, учні потрапляють у бурю серед ночі, перебуваючи майже на середині моря. Їм загрожує смертельна небезпека. У біблійних символах море означає первинний хаос, із якого Господь Бог виводить увесь світ під час творіння. Серед обставин, у яких сьогодні чуємо опис цієї події, море означає образ смерті та небезпеки, які чигають на кожну людину. Матей немовби підкреслює цю небезпеку, кажучи, що Христові учні мусили боротися із супротивним вітром і хвилями.
Господь — джерело життя і сила серед безсилля
У четвертій сторожі, майже над ранком, коли сили учнів вичерпувалися, Христос починає йти до них по морю. Іти по морю — це величний образ Бога, який панує над хаосом; це явлення особи Христа, котрий представляється учням як Бог, у руках якого лежить доля всесвіту і який є джерелом життя серед смерті та сили серед безсилля.
Коли учні побачили Христа, то не повірили, що це Він, казали, що це привид. Вони не могли усвідомити того, що Христос серед небезпеки смерті, з одного боку, хоче їх чогось навчити, а з іншого — іде до них. Сила і божество Христа не є плодом людської уяви, не є якоюсь фантазією. Він, воплочений Син Божий, спішить на порятунок людини навіть тоді, коли її надія починає завмирати.
Петро, щоб перевірити, чи випробувати, Христа, каже: «Господи, коли це Ти, вели мені прийти по воді до Тебе!» (Мт. 14, 28). «Іди!» — сказав Ісус (там само 14, 29). Божественний Учитель кличе його ступити на смертоносні хвилі. Апостол виходить з човна, що в тих обставинах слугував символом останньої певності, межі комфорту, за якою людина почувалася в небезпеці серед обставин, що склалися. Петро йде стільки, скільки бачить Христа і фіксує на Ньому свій погляд, доки не сумнівається в Ньому. Але в певний момент, відвернувши очі від Ісуса і побачивши розбурхане море, можливо, подумав, що йти по воді неможливо. Коли сумнів закрався в його серце, він відвів погляд від Христа і перевів на себе. Тож від упевненості в Богові він звернувся до самопевності, певності у власних силах, і почав потопати. Самовпевнена людина, яка надіється тільки на власні сили і думає, що самотужки може уникнути зла й смерті і пройти по воді над злом цього світу, приречена на досвід потопати. Проте Петро навертається, знову звертає очі до Христа і волає: «Господи, рятуй мене!» (Мт. 14, 30). Господь простягає йому руку, підіймає його, дає йому можливість робити неможливе — тримаючи за руку живого Бога, разом із Ним крокувати морем. Коли вони ступають до човна, вітер вщухає, настає тиша і учні визнають божество Ісуса Христа та вклоняються Йому.
Бачити перед собою живого Бога
Дорогі в Христі брати і сестри! Це історія не тільки про Петра і учнів, а й про нас, про кожну людину, яка шукає точку опори у своєму житті. Кожного з нас Христос кличе до себе. Ми питаємо себе: чи можливо бути християнином у сучасному світі? Чи можливо жити серед гріха і не стати грішником? Чи можливо не втопитися в розбурханому житейському морі наших часів?
На ці запитання сьогоднішнє Боже слово дає нам відповідь. Для того щоб пройти морем, треба ставити перед собою високу і вічну мету. Можна все в житті пережити і подолати, якщо бачити перед собою живого Бога, який є остаточною і вічною метою людського життя.
Христос приходить до нас, щоб подати нам руку своєї допомоги. Він хоче, щоб ми крокували хвилями житейського моря, тримаючись за Нього. Йдучи з Ним, ми здатні чинити неможливе. Христос дає нам, здавалося б, непосильні завдання, але Він є гарантом нашого успіху!
Описуючи ці правила духовного, християнського життя, святий Августин каже так: «Господи, віддалятися від Тебе означає падати; звертатися до Тебе — це воскресати; перебувати в Тобі — це стояти твердо; повертатися до Тебе — це відроджуватися; мешкати в Тобі — це жити!» (Soliloqui 1, 3). Можна сказати, що навіть серед хвиль розбурханого нічного моря, перебувати в Господі означає жити життям вічним!
Дар вільної України — це Божий дар для нас
Цими днями ми готуємося святкувати 30-ту річницю відновлення Незалежності Української Держави. Мимохіть перед нашими очима постають усі бурхливі хвилі історичних періодів змагання українців за свою Державу, за свою Незалежність. Ми розуміємо, що дар вільної України — це Божий дар для нас, українців у сучасному світі; це запрошення разом із Ним іти по воді, крокувати розбурханими хвилями сучасного житейського моря.
Ми здатні до державотворення лише тоді, коли бачимо перед собою спільну, високу мету, задля якої жертвували своїм життям кращі сини і доньки українського народу, починаючи з княжих часів і аж до сьогодення, до цієї неоголошеної і незакінченої війни на Донбасі.
Христос наче кличе нас, український новозавітний Божий люд, до свободи і державотворення нинішніми євангельськими словами: «Вийди і не бійся»! Народна мудрість каже: коли Бог з тобою, то чому ти боїшся, а коли ти покинув Бога, то на що можеш надіятися? Щоразу, коли українці вірять в Бога, який їх кличе, вони здатні звершувати неможливе. Господь рятує нас не від розбурханого моря, а серед нього; не від бід і негараздів, але серед них! Ми здатні перемагати в боротьбі навіть тоді, коли Господь Бог нас кличе повстати проти зла та набагато сильнішого від нас супротивника, як Давид піднявся проти Голіафа і переміг силою Божою. Втрачаючи вічну спільну благородну мету свободи і незалежності нашого народу, ми щоразу, як Петро, починаємо потопати. Але і тоді Христос є поруч. Тому всім нам потрібне духовне навернення і відродження, метою якого є здатність знову обійняти спасенну десницю нашого Господа.
Будувати свою державу на фундаменті Божих заповідей
Лише тоді, коли Україна будуватиме своє державне життя на тривкому фундаменті Божих заповідей, керуватиметься Божим законом у мандрівці сучасним розбурханим світом, ми матимемо тверду основу перед лицем хитких примар дочасності, шанс і надію на успіх. Тому ми молимося сьогодні за нашу Державу, за провідників нашого народу, за нас самих. Бо це до нас сьогодні звертається Христос: «Чому ви сумніваєтеся в тому, що здатні не тільки захистити свою країну, а й зробити її однією з найуспішніших у сучасному світі?». Проте крокувати розбурханим морем сучасної цивілізації ми зможемо лише тоді, коли триматимемо за руку самого Бога.
Нехай сьогоднішнє Боже слово буде для нас надією, запорукою нашого успіху, пророцтвом про нашу перемогу. Бо лише в Бозі є наша сила, надія, радість, наш шанс на успіх. Лише в Ньому — наше життя і спасіння. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
