СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Празник материнської допомоги на дорозі до осягнення Царства Божого»: владика Тарас Сеньків у день свята Матері Божої Неустанної Помочі
Під час проповіді у 3-тю Неділю по Зісланні Святого Духа, в свято Матері Божої Неустанної Помочі, 3 липня 2022 року, виголошеній під час Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию, владика Тарас Сеньків застановився над довірою до Божого Провидіння. За його словами, Господь часто очікує на нашу згоду на Його присутність у нашому житті, адже не чинить нічого насильно. Ми ж часто утікаємо в ілюзії самодостатності та матеріальних речей.
Ключові слова звернені до нас як підсумок Євангелія: «Шукайте передусім Царства Божого і його справедливості, а все інше вам додасться». Протягом двох тисячоліть людство робить прямо протилежне тому, що йому пропонує Господь.
Заклик до свободи від речей
Більша частина людських сил і здібностей поглинається насиченням, утвердженням самодостатності та досягненням розкоші життя. І зродився з цього небезпечний світ, котрий стоїть на межі вибуху: одна частина лікується від ожиріння, інша — страдає від нестатків та голоду. Скількома непотрібними, заплаченими кров’ю речами, люди досі захоплені. Це не Царство Боже і його справедливість.
Через тотальну окупацію людської свідомості ідеологією насичення та розкоші, цих ідолів, яким сьогодні поклоняється світ, нам тяжко зрозуміти Христові слова про дикі лілії та небесне птаство, бо вони запрошують нас до свобідної довіри у доброту Божого Провидіння. У них є нагадування про дану нам Богом первозданну гідність життя, яку можемо зберегти лиш рішучим протистоянням старим спокусам хліба, слави та влади. Тому, це є заклик до свободи від речей, здобуттю яких посвячуємо стільки життєвих сил, а вкінці пізнаємо, що це ми їм служимо, а не є їхніми власниками.
Побудова нової Вавилонської вежі
«Шукайте спершу Царство Боже та його справедливість»… Сьогодні дуже часто цей заклик підмінюється людською інтерпретацією. Тому, мов погани, ми спочатку шукаємо те, що самі вважаємо для себе корисне, сподіваючись, що на цьому «матеріальному чудовиську» виникне царство Боже та його праведність, але в наші режисурі… . При всій своїй повазі до віри ми стараємося інтерпретувати Боже слово в межах свого «хочу».
Ми не в змозі вирішити усі соціальні та економічні проблеми світу, навіть якщо маємо в руках Євангеліє. А ті, хто покликаний це зробити, не мають Євангелія ні в руках, ні в серці. І тому сучасне суспільство так мало схоже на Боже царство. Воно радше подібне до дуже поспішного спорудження Вавилонської вежі. І за всім стоїть одна турбота: що будемо їсти, що будемо пити, у що будемо одягатися, а одночасно поруч зростає кількість голодуючих, страждаючих і безправних… У світі множаться стосунки без любові, благополуччя без радості, будується парадоксальне суспільство щастя, від якого багато людей втікають через самогубство. Таким є «царство світу та його справедливість».
Царство Боже і царство мамони
Ісус заявляє, що людина мусить зробити вибір у своєму житті між Богом та матеріальними благами, бо об’єднати ці дві протилежності неможливо. Для сучасної людини Бог є часто маловідомою та надто складною реальністю, щоб у ньому шукати свою безпеку. Коли вона чує про Бога, найчастіше чує про свої обов’язки перед ним, та про вимогу безмежно довіряти йому. Натомість матеріальні блага є їй ближчими та більш зрозумілими. У них бачить засіб, який дає почуття безпеки, впевненість, що зможе подолати труднощі та власні обмеження, а тому старається їх нагромадити, навіть на шкоду іншим.
Та говорячи про Боже провидіння, Ісус показує на безупинну турботу Бога про все різноманіття життя на землі. Від нього походить кожне земне добро, тому надавати якомусь створінню властивість самодостатності — це ілюзія, яка веде до катастрофи. Справжню допомогу людині може запропонувати тільки Бог і його благодать.
Дивно, але люди, проживаючи стільки історичних трагедій, не хочуть змінити свою поведінку та заперечують розумність Божих упімнень. Радше знову і знову віддають перевагу трагічному шляху, переживаючи нещастя за нещастям. І зовсім не хочуть признати, що вибрали неправильний напрямок. А від запрошення шукати «Божого Царства та його справедливість», очікують лише більше подальших труднощів.
Бог очікує нашої згоди на Його присутність
Сьогодні бракує розуміння, що Божий прихід — це завжди добро і любов. Бог тільки очікує нашої згоди на Його присутність. Якщо ми дамо Богу право робити його справи в нашому житті, то все, що б з нами не сталося, піде нам на користь. Наша турбота про хліб щоденний більше не буде мотивована страхом з того, що чогось забракне, але стане спокійною, чесною працею, опертою на довірі у доброту Бога, який знає що нам потрібно для життя тут, щоб вкінці осягнути вічне життя на небі. І не буде тоді в суспільстві розмов про корупцію, про обман, про злодійство. Тоді чесність стане чеснотою, а не образою.
Шукайте перше Царство Боже та його справедливість. Перед цією першою і найважливішою турботою, всі інші турботи повинні вщухати. Це, однак, не означає, що ми у наївному оптимізмі не повинні виконувати своїх обов’язків у суспільстві, в якому живемо і яке ми покликані будувати. Навпаки, ми повинні говорити це сьогодні дуже голосно, що турбота про спасіння душ повинна бути основою для всіх турбот про дочасний добробут. Що турботі про виконання Божої волі та побудови його Царства повинні підпорядковуватися всі зусилля зі збереження гідності особи кожної людини та будівництва дочасного благополуччя нашого суспільства.
Прострілена кулею під час Другої світової війни ікона Матері Божої Неустанної Помочі, що сьогодні зберігається у храмі Свщмч. Йосафата у Львові
Празник материнської помочі для нас
Сьогодні ми маємо празник Матері Божої Неустанної помочі. Два роки тому, Синод Єпископів, за старанням отців-редемптористів, які мають у своєму осідку в Римі оригінал ікони Матері Божої Неустанної Помочі, установив цей празник, який відзначаємо в першу неділю липня. Але чи празник Матері Божої Неустанної Помочі, чи празник Покрови Пресвятої Богородиці — це не свято, яким ми досить оригінально очікуємо від Пречистої Діви Марії заступництва та рятунку в усіх наших потребах. Це передусім празник материнської помочі для нас у житті на дорозі до осягнення Царства Божого. Тому що рятувати людину від чогось або давати їй щось, що не служить оцій цілі, буде суперечити Божій волі спасти всіх людей.
Тому, сьогодні на цій Літургії, та й кожного дня, звертаючись по заступництво Матері Божої Неустанної Помочі, випрошуймо в неї, щоб у нашому серці, а потім через ціле наше життя, оце прагнення шукати і здобувати Царство Боже, було основою, навколо якої крутилося б наше життя, а через нас і життя цілого українського суспільства. Бо коли сьогодні говоримо, що страждаємо, то передусім усвідомімо, що страждаємо подекуди і заслужено, і це завжди є страждання, котре очищує, а не є карою. Але це є тоді, коли прагнемо осягнути свободу дітей Божих, внутрішню свободу для побудови суспільства, яке б своїм існуванням служило кожному і всім задля спасіння. Це те покликання, котре проживаємо проходячи через поріг війни, для того, щоб мир котрого прагнемо, був здобутий нашим прагненням миру Божого і був плодом нашого прагнення будувати, творити тут на землі, простір, в якому зерна Божого Царства сходили б і давали плід на славу Божу і на спасіння всіх. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
