«Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво». Пояснення молитви від владики Богдана Дзюраха

14 липня 2020

Впродовж 5–13 липня 2020 року в архикатедральному соборі Святого Юрія у м. Львові відбувалося дев’ятиденне моління до Пресвятої Богородиці перед Її іконою Неустанної Помочі. Закінчуючи духовну мандрівку, присвячену святові Матері Божої Неустанної помочі, Секретар Священного Синоду УГКЦ закликав паломників застановитися, спільно пороздумувати над глибиною і красою молитви «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво»… Адже Дух Святий і Богородиця, коли ми до них звертаємося у молитві, вони несуть нашу молитву перед Престіл Всевишнього, щоб звідти вилити на нас потоки Божої благодаті і дати нам саме те, чого ми найбільше потребуємо…

Як правило, богослужіння, присвячені Богородиці Діві, а також Вервицю ми закінчуємо прадавньою молитвою, слова якої добре нам відомі: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная!» Ця молитва знана вже з середини ІІІ-го століття і була укладена, правдоподібно, в ситуації жорстоких переслідувань християн з боку римських імператорів. Християни перебувають в смертельній загрозі і шукають прибіжища, захисту, порятунку. Вдаються до Тієї, Котра єдина здатна врятувати і спасти… То ж і ми, на закінчення цієї духовної мандрівки з нагоди Свята Матері Божої Неустанної Помочі, роздумаймо над глибиною і красою цієї марійської молитви.

Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво!

«Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво!» Чуючи ці слова, ми уявляємо собі образ Богородиці, такий близький для нашої української християнської традиції, а саме — образ Її Покрову, під яким знаходять прихисток і порятунок усі, хто з вірою до Неї прибігає. В сучасному світі, який, за висловом Святішого Отця Франциска, «виглядає сиротою», чути голос нашого Спасителя, Який запевняє: «Я не залишу вас сиротами, я дам вам матір» (Папа Франциск, Проповідь в Домі св. Марти, 15 вересня 2015 року). Свою обітницю Господь здійснив на Голгофі, коли в особі улюбленого учня подарував усьому людству Свою Матір словами, що їх скерував до Івана Богослова: «Ось Матір твоя» (Йо. 19, 27). Мати Божа стала нашою Матір’ю! То ж ми, посеред численних загроз, випробувань, проблем і буревіїв, вдаємося до Неї, будучи впевненими, що Вона хоче нам допомогти, бо Вона — наша Матір. Кожна мама прагне добра для своїх дітей, бо любить їх і піклується про них. І може нам допомогти, бо Вона — Богородиця, Матір Божа, а в Бога нічого неможливого немає, як про це пригадав архангел Гавриїл у Благовіщенні. Які ми щасливі, що в Богородиці поєднується ніжність і чуйність матері та сила і всемогутність Бога, Якого Вона породила! То ж прибігаймо і надалі до Неї в хвилинах труднощів, випробувань і криз, з дитячою довірою, що будемо вислухані, бо «ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла, чи у горю чи в недолі цього земного життя» (Пісня до Матері Божої Неустанної Помочі).

Молитвами нашими в скорботах не погорди

«Молитвами нашими в скорботах не погорди». Богородиця нам допомагає і спасає нас своєю молитвою. Вона розуміє, що не є першопричиною спасіння. Вона, зауваживши як в Кані Галилейській, потребу, яку переживають Її улюблені діти, скеровує свій материнський погляд і свою молитву до Ісуса і далі з повним упованням очікує спасенного втручання свого Сина і Господа. Перше, що робить Богородиця, це — звертання до Бога, молитва. І ми також, якщо бажаємо допомогти собі і ближнім, перше, що маємо робити, — підносити з довірою і упованням наші молитви до Господа, так як це робила Богородиця. Вона є Вчителькою нашої молитви. Вона, будучи повна благодаті, Вона, на яку у Благовіщенні зійшов Дух Святий і яку сила Вишнього отінила, сама стає знаряддям Духа Святого, Який вчить нас як і про що молитися: «Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8, 26). Будьмо впевнені, що, коли ми молимося до Богородиці, то Вона приймає наші молитви, не погорджує ними, але на крилах Духа несе перед престіл Господній, щоб звідтам вилити на нас потоки благодаті.

Але від бід ізбави нас!

«Але від бід ізбави нас!» Від яких бід просимо Богородицю ізбавити нас? Тих бід у нашому житті є так багато! Біди і скорботи супроводжують усе наше земне життя: особисті, родинні, національні, планетарні стосунки! Ми стоїмо у храмі в захисних медичних масках, і так само у багатьох куточках нашої планети поводяться мільйони людей, бо до людства навідалася біда планетарного масштабу… Проте, у світлі Божого Об’явлення, найбільшим нещастям, яке тільки може трапитися людині на цьому світі, і найбільшою бідою є не природні катаклізми, не війни, пандемії чи втрата здоров’я, навіть не смерть. Найбільшим лихом і нещастям для людини є віддалення від Бога, духовна смерть, яку ми називаємо гріхом. Це — найбільше лихо, яке є причиною усіх інших бід, зол і страждань. Усі нещастя, біди і проблеми, які тривожать нас на цій землі, рано чи пізно закінчаться. Проте, смертельні і руйнівні наслідки гріха, якщо його не очистити відпущенням і покаянням, триватимуть на віки віків! Яка любляча мати може стерпіти, щоб її діти страждали безконечно? Тому Вона бажає врятувати нас від цього найбільшого лиха, яке безнастанно загрожує нам, Її дітям. Властиво, це закінчення нашої молитви перегукується з закінченням молитви «Отче наш», в якій ми просимо Отця нашого Небесного: «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але ізбави нас від лукавого».

Два роки тому Святіший Отець Франциск закликав усіх католиків світу молитися у місяці жовтні щоденно вервицю і закінчувати її молитвою «Під Твою милість», щоб таким чином захистити світ від згубного впливу диявола, який намагається відділити нас від Бога і розділити нас одні від одних. «Папа Франциск просить усіх вірних світу, — читаємо в повідомленні Апостольської Столиці від 29 вересня 2018 року, — молитися словами цього прохання, щоб Пречиста Діва Марія взяла Церкву під Свій покров, щоб захистила її від напастей лукавого, великого обвинувача, і, одночасно, допомагала їй дедалі більше усвідомлювати провини, помилки й зловживання, вчинені в теперішньому і в минулому, та без жодного вагання боротися, аби зло не перемогло». Ми всі щоденно відчуваємо ці напосідання злого духа на нашу Церкву, на наш народ (війна на Сході України — це змагання між силами добра і світла та адептами диявола, який є душогубцем і батьком лжі від самого початку (Йо. 8,44)), на наші сім’ї і родини (це видно по розлученнях, напруженнях, конфліктах, які роздирають і знекровлюють наші сім’ї і їх членів). То ж нашою єдиною відповіддю на усі ці підступи лукавого, нехай стане витривала і неустанна молитва до Богородиці, яка разом зі своїм Сином покликана, щоб розчавити голову цьому змієві-душогубцю, яка єдина може допомогти і захистити нас і наших близьких. Бо Вона — …

Єдина чиста і благословенна!

… Єдина чиста і благословенна! Ці слова є неначе перегуком закінчення молитви Отче наш: «Бо Твоє є царство і сила, і слава на віки вічні». Ми звертаємося до Неї і через Неї, бо Вона — єдина у своєму роді, Вона — єдина чиста і благословенна! У грецькому оригіналі слово «чиста» означає також — «свята». Ми усвідомлюємо свою гріховність і негідність, то ж часом не наважуємося закликати безпосередньо Бога, але у Ній, єдиній чистій і благословенній, віримо, що будемо почуті і вислухані Господом, так як це сталося у Кані Галилейській і як це ставалося безліч разів впродовж усієї історії нашої Церкви і народу.

Закінчуємо цю Дев’ятницю до Матері Божої Неустанної Помочі. Але продовжується наша життєва мандрівка. Образом цієї нашої мандрівки буде процесія, яка за хвилю вирушить від храму до ікони на подвір’ї. Рушаймо в цю мандрівку, повні довір’я до Божої Матері і нашої Матері Неустанної Помочі, пам’ятаючи, що Вона як любляча Мати, провадить нас за руку дорогами життя. А ми, за прикладом Ісуса на цій славній іконі, вкладімо наші руки і все наше життя у ніжні долоні Богородиці, а з нашого серця і з наших уст нехай полине до небес прадавня християнська богородична молитва: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная!» Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ