«Перший русин у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». До річниці від Дня народження Маркіяна Шашкевича

19 листопада 2021

Кілька днів тому відзначали День народження «Будителя» українського духу, видатного письменника та поета, перекладача, громадського і культурного діяча, священнослужителя, перш за все, Маркіяна Шашкевича. За той короткий період життя, відведений йому поміж людьми, він зумів зробити досить багато, а тому — стійко вписав своє ім’я до історії української ідеї.

«Перший русин у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». До річниці від Дня народження Маркіяна Шашкевича

Відтак і персона його досі користується заслуженою увагою та шанобливістю. Щоправда, прийшло це все до Маркіяна Шашкевича уже після смерті. Також не одразу, а лише з нагоди 50-річчя від дня смерті, 1 листопада 1893 року, Маркіяна Шашкевича перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові. Отож, початок листопада є особливо значимим часом в контексті персони Маркіяна Шашкевича. Користуючись нагодою, а цьогоріч минає 210 років від народження згаданого діяча, пригадаємо декілька штрихів із біографії цієї непересічної особистості.

Династія священників, багатодітна родина

Дід Маркіяна Шашкевича, Роман Авдиковський, був священником — мав парафію у селі Підлисся Золочівського повіту на Львівщині. Священником був і батько Маркіяна Шашкевича — він правив у селі Княже Золочівського району, де часто бував у молоді роки і сам Маркіян Шашкевич. Останній, як відомо, також став священником. Врешті, не він один! Маркіян Шашкевич виростав у багатодітній родині — був найстаршим із дітей. Після нього у сім’ї Шашкевичів з’явилося ще шестеро немовлят. Декотрі з них також стали священниками. До прикладу, брат Микола.

Видається, що Маркіян Шашкевич мав дуже непрості взаємини з батьком. Так, коли в лютому 1830 року Шашкевича виключили із духовної семінарії за «порушення режиму», батько відвернувся від нього. Відтак Маркіян Шашкевич був змушений шукати підтримку у Захара Авдиковського, маминого брата, який був управителем будинку убогих при костелі Св. Лазаря у Львові.

«Українська» трійця

Одразу декілька важливих подій із приставкою «вперше» асоціюються із Маркіяном Шашкевичем. Скажімо, саме він вперше переклав українською мовою повний текст «Слова о полку Ігоревім» (щоправда, до сьогодні зберігся лише фрагмент — «Плач Ярославни»). Поміж такими подіями є й ініціатива Маркіяна Шашкевича, яку підтримали інші семінаристи — перші проповіді народною мовою у львівських храмах.

Це трапилося у жовтні 1836 року, на свято Покрови. Тоді такі проповіді виголосили Маркіян Шашкевич у церкві святого Юра, Юліян Величковський в Успенській церкві і Микола Устиянович у храмі св. Параскеви. Знаково, що тексти проповідей, які вони подали керівництву семінарії на затвердження, були укладені польською мовою. Однак, коли семінаристи піднімалися на амвон, з їхніх уст лунала проповідь українською.

Автор «читанки»

Маркіян Шашкевич — це релігійний діяч, знаний літератор та перекладач. Водночас, він був ще й етнографом та просвітником. Між іншим, серед його заслуг і перший в Галичині шкільний підручник для дітей українською мовою. Його «Читанка для діточок в народних школах руських» містила відомості про рідну землю, місто, пори року, родину. Відтак діти могли познайомитись із народними казками та поезією і це все рідною мовою. Важливо, що згадана праця Маркіяна Шашкевича — це не просто початок нової сторінки в історії української освіти. Це, також, введення до широкого вжитку милозвучного поняття, відомого сьогодні кожному — «читанка». Саме Маркіяна Шашкевича вважають автором цього слова.

Водночас, як і у випадку із більшістю творів автора, його «Читанка» побачила світ уже після смерті Маркіяна Шашкевича. Її готували до друку ще в другій половині 30-х років ХІХ століття, але з’явилася вона аж у 1850 році. Це відбулося завдяки Якову Головацькому. У 1853 році «Читанку» перевидали.

200/1000, 15

Маркіян Шашкевич був і залишається, дійсно, непересічної особистістю в українській історії. До вітчизняного «пантеону» видатних персонажів він увійшов, перш за все, як член угрупування «Руська Трійця». Відтак і як один із головних ідеологів та «винуватців» появи альманаху «Русалка Дністрова», що містив багато народних пісень, переказів й легенд, був першою книгою, яку було видано народною українською мовою на Галичині. Ця «русалка», щоправда, випливла на поверхню літературного публічного життя свого часу щойно у 1837 році і в міста Буда. Так тому, що у рідному Львові її просто не пропускали й друкувати не дозволяли. Врешті, навіть із реалізованого видання (було заплановано видати 1000 примірників), повноцінно побачили світ лише 200 одиниць — все інше конфіскували.

Дещо кращою була ситуація із творами самого Маркіяна Шашкевича. З одного боку, для пересічного українця буде вкрай непростим завданням назвати хоча б три титули праць Шашкевича. З іншого боку, його твір «Веснівка» було перекладено різними мовами: німецькою, англійською, французькою, угорською, китайською, вірменською, литовською, білоруською, грецькою — загалом це понад п’ятнадцять мов.

На «ти» зі Святим Письмом

Для більшості зацікавлених та небайдужих українців персона Маркіяна Шашкевича є знаною через етнографічну, видавничу, громадську, релігійну та творчу діяльність «Будителя». Водночас, запам’ятався Шашкевич і досить активною та різноплановою перекладацькою діяльністю. Між іншим, він працював і над перекладами Святого Письма, що зовсім не дивує — Маркіян Шашкевич був випускником духовної семінарії, парафіяльним священником, людиною, яка постійно націлена на культурно-освітню і просвітницьку роботу.

Щодо перекладацького доробку у царині сакральних текстів, то мова про його роботу із Євангелієм від Матея та Євангелієм від Йоана. Маркіян Шашкевич працював із цими текстами уже в останні роки життя і перекладав їх із церковнослов’янської мови на українську. Щоправда, якщо смисли благої вісті від Йоана (21 главу) він встиг передати українською повністю, то роботу із перекладом Євангелія від Матея перервала передчасна смерть — Маркіян Шашкевич переклав лише 5 глав. Друком обидва переклади з’явилися, але — уже посмертно. Вперше це відбулося у 1884 році, у першому томі «Руської бібліотеки» Гната Онишкевича. По тому у 1911 році, у збірці Михайла Возняка «Писання Маркіяна Шашкевича». Врешті, на сам кінець — у публікаціях товариства «Просвіта». Варто додати, що зусилля Шашкевича у перекладі Святого Письма отримали різну «пресу». Зокрема, перекладам закидали, що вони «з домішкою певних говіркових і локальних явищ».

Шлях до Львова

Маркіян Шашкевич помер у 1843 році від туберкульозу. Це трапилося у селі Новосілки (сьогодні Буський район), там його і поховали. Через 50 років, у 1893 році, було створено комітет, який опікувався перепохованням Маркіяна Шашкевича у Львові, на Личаківському цвинтарі. Комітет очолював видатний вчений та громадський активіст Омелян Огоновський. Церемонія перепоховання відбувалась із великими почестями, стала справжньою демонстрацією українців.

Ще пізніше, тепер на початку ХХ століття, на могилі Маркіяна Шашкевича було відкрито пам’ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле. Тоді саме святкували 100-річчя від Дня народження Шашкевича. Розмах святкувань був чималий — існувала програма заходів, приурочених до цієї події у Львові. Окремі дійства організовували у населених пунктах Львівщини. Скажімо, у Бродах відбувався концерт, який відвідало дуже багато людей. У газеті «Діло» про це написали так: «Се було перше на більшу скалю уряджене українське національне свято в тім місті».

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

Грицак Я. Руслан, Богдан і Мирон: три приклади конструювання ідентичності серед галицьких русино-українців // Україна Модерна, 2003. — Число 8.
Маркіян Семенович Шашкевич // Ізборник [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://litopys.org.ua/zahpysm/zah02.htm
Мельник Р. Львівський літературний некрополь. Маркіян Шашкевич // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/lvivskyj-literaturnyj-nekropol-markiyan-shashkevych/
Стеблій Ф. Шашкевич Маркіян // Енциклопедія історії України, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
Терещук Г. За Австрії Шашкевича вшановували більш гідно, аніж сьогодні // Радіо Свобода, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/24287581.html