СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Перемагає не смерть, а перемагає Воскресіння і життя»: проповідь Блаженнішого Святослава на Божественній Літургії за жертв війни і пандемії
2 квітня в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві в межах молитви єпископатів Європи за невинних жертв війни і пандемії Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав звершив Божественну Літургію. Публікуємо текст проповіді Предстоятеля, яку він виголосив під час Літургії.
«Шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене»
(Мр. 7, 30)
Всечесні і преподобні отці!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, відповідно до духовних ритмів Великого посту, ми звершуємо третю, останню у цьому пості, заупокійну суботу.
Наша мандрівка до Пасхи, відповідно до традиції Церкви, пов’язана з молитвою за усопших. В українського народу є різні звичаї цієї молитви. Але в чому є її зміст? Чому, ідучи до Пасхи, ми молимося за наших покійних?
Чому ми молимося за наших померлих?
У цьому відкривається дуже глибокий зміст Великого посту і християнської віри як такої. Бо бути християнином — це означає вірити не в смерть, а у Воскресіння.
Коли ми приготовляємося до Пасхи, ми рухаємося не окремішньо, а йдемо до цього великого свята як Божий народ. Ми не самотужки, але разом постимо, боремося з гріхом, поборюємо диявола і його слуг. Це паломництво Церкви включає рух усієї спільноти, не тільки тих, які живуть на землі.
Ми знаємо, що до спільноти Христової Церкви належать також святі у небі, які моляться за нас, беручи участь у Небесній Літургії Воскреслого Христа, супроводжують нас у життєвій мандрівці, та наші покійні, які проходять дорогу очищення.
Прояв нашої віри у Воскресіння
Отож, молитва за наших покійних є молитвою єдності Божого народу, який висловлює свою віру у Воскресіння, позаяк ми віримо, що всі покійні воскреснуть.
Про це нам сьогодні чітко і ясно говорить апостол Павло в апостольському читанні: треба, щоб тлінне зодягнулося у нетлінність.
Саме у таїнстві переміни людини полягає таїнство Пасхи, у здатності побачити в теперішньому майбутнє, у смерті Вокресіння. У вмінні віднайти в теперішніх болях і стражданнях майбутню радість, яка приходить від Воскреслого Христа.
Єднання із усією Католицькою Церквою
Ця Божественна Літургія є для нас особливою. Ми сьогодні єднаємося з усіма католицькими єпископами Церкви у Європі. Єпископат Європи ще минулого року, коли людство спіткала біда пандемії, встановив для кожної єпископської конференції, кожного Синоду окремий день моління за жертв пандемії.
Сьогодні до цієї спільної молитви усіх єпископів Європи додається ще один намір: за мир в Україні і за жертв несправедливої війни росії проти України. З нами єднаються не тільки єпископи у Європі, адже молиться увесь Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в цілому світі. Сьогодні безкровну жертву у Божественній Літургії будуть приносити наші владики у Канаді і Америці, у Бразилії, Аргентині та Австралії. Також наші священники в Об’єднаних Арабських Еміратах, Південній Африці та інших країнах, кругом, де б’ється українське серце.
Тож наша молитва за припинення війни, за жертв несправедливої російської агресії, єднає нас як великий Божий народ, поза межами приналежності до однієї національності. Ми єднаємося як Вселенська Церква Христова, яка є таїнством єдності усього людського роду.
Молитовно обіймаємо наших свідків віри
Сьогодні, звершуючи свою молитву за Україну і за жертв війни, благаймо в Господа Бога припинення гріха Каїна на наших землях.
На жаль, війна продовжує приносити свої смертоносні покоси. Молячись за жертв цієї війни, зокрема за невинно убієнних, ми не можемо навіть сказати, скільки людей загинуло минулої ночі. Вістки, які ми отримали сьогодні вранці, нас вражають. Лише за кілька годин з території Білорусії по Україні було випущено близько тридцяти ракет. Цієї ночі ракетними ударами були уражені мешканці Дніпра, Кременчука, Полтави. Жорстокі бої ведуться тут, довкола Києва, Чернігова, Харкова. Палає український Донбас і Причорномор’я.
Молячись за жертв війни, ми особливо хочемо обійняти усіх тих, які боряться. Особливо хочу в цій молитві подякувати за свідоцтво нашим монахам редемптористам у Чернігові, які стоять разом з мешканцями цього древнього руського міста і пригортають до серця своєї Церкви людей, які втратили все. Молімося сьогодні за нашого владику Василя Тучапця у Харкові, за мешканців харківської Салтівки. Це ім’я знають тепер мешканці всієї України, бо саме там знаходиться наш катедральний собор. У ньому в нижньому храмі звершується богослужіння, а у верхньому щодня харчуються сотні людей, які в цей час лише з рук матері Церкви можуть отримати навіть цю земну їжу. Ми сьогодні молимося за монастир отців василіан у Покотилівці, що розташований за кілька кілометрів від Харкова та за василіан, які біля Краматорська моляться і служать своєму народу. Цими днями я розмовляв з нашими монахами василіанами в окупованому Херсоні, їхній монастир знаходиться за 7 кілометрів від знаменитої Чорнобаївки. Ми сьогодні обіймаємо молитвою наших отців у Мелітополі, в Бердянську, усіх тих, які дивляться в очі смерті.
Перемагає не смерть, а перемагає Воскресіння і життя
Ми сьогодні взиваємо до сумління людей в цілому світі: почуйте голос крові, яка лунає з української землі до небес! Сьогодні Господь промовляє до вбивців українського народу тими словами, якими колись сказав до Каїна: «Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі» (Бут. 4, 10).
Той, хто приходить з війною на українську землю, думає, що при помочі вбивства і смерті здобуде перемогу. Але таку думку висміює Святе Письмо. Вбивство невинних мирних людей робить не переможцем, а злочинцем і вбивцею! Ми чули слова апостола Павла, який сміється над смертю і каже: «Смерте-смерте, де твоє жало? Аде, де твоя перемога?» (пор. 1 Кор. 15, 55).
Перемагає не смерть, а перемагає Воскресіння і життя, яке людина отримує від Воскреслого Христа. Тому ми молимося за перемогу, яку подає нам Воскреслий Христос, даючи нам у цій Божественній Літургії причастя свого Тіла і Крові. Ми причащаємося Тілом і Кров’ю Воскреслого Спасителя.
Передаємо у руки Небесного Отця усіх загиблих
Ми сьогодні передаємо у руки Небесного Отця усіх загиблих. Хочемо обійняти кожну матір, дружину, сестру і брата, кожну дитину, які втратили свого сина, чоловіка, батька, брата чи сестру на цій війні.
Сьогодні ми навіть не знаємо, скільки жертв приніс цей смерч війни, але Господь знає. І ми просимо в цій Літургії, щоб Він пом’янув поіменно кожного, кого не поховали в Маріуполі, чиї тіла щедро засівають чорноземи України.
Ми молимося: «Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душі невинно убієнних слуг твоїх у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, де немає болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне. Амінь».
Слава Ісусу Христу!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
