СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПатріарх Йосиф Сліпий: спогади від особистого секретаря о. Івана Дацька
17 лютого минає 130 років від народження патріарха Йосипа Сліпого — великої постаті Української Греко-Католицької Церкви та історії України ХХ століття. Сьогодні, коли публікуються праці патріарха та відкривають закриті архіви, ми лише починаємо усвідомлювати масштаб того, що він зробив і що заклав на майбутнє. Про це та інше — у програмі «Відкрита Церква», присвяченій річниці народження Йосифа Сліпого.
Життя Йосифа Сліпого — наступника і послідовника митрополита Андрея Шептицького, є свідченням служіння і віри. Під його проводом УГКЦ пережила найтяжчі часи переслідувань і заборони, але зберегла свою ідентичність і в умовах підпілля в Україні, і в країнах, де була українська діаспора, яка гуртувалася навколо своєї Церкви. За віру і переконання Йосиф Сліпий відбув 18 років у радянських таборах в Сибіру. Про це зазначає Департамент інформації УГКЦ.
«Може, нам було б легше любити Україну, якби вона була багатою, самостійною і могутньою, але сьогодні треба і варто любити Україну, щоб вона такою стала», — писав Йосиф Сліпий уже в Римі, після звільнення із заслання.
Служіння патріарха було дуже діяльним і торкнулося багатьох сфер, — і до цих майже 20 років у Сибіру, і потім, у Римі, як Глави Церкви — Верховного Архиєпископа УГКЦ. Окрім діяльності церковної — як патріарха, це була наукова робота та богословські дослідження, викладацька діяльність і створення Українського католицького університету святого Климентія у Римі, і багато іншого.
«Після молитви для патріарха Йосифа була наука — він був догматиком, а це найскладніший напрямок у богослов’ї, — розповідає о. Іван Дацько, особистий секретар Патріарха Йосифа у Римі. — І тому виховання і навчання майбутніх діячів Церкви були для нього пріоритетом: він казав, що мусимо виховувати духівників на високому рівні».
Ще одним вагомим напрямком, зерна якого засіяв Йосиф Сліпий, є праця над помісністю Церкви, її синодальним устроєм. Питання патріархату УГКЦ Йосиф Сліпий озвучив ще у 1937 році, на Унійному з’їзді у Львові. Патріарх Йосиф говорив: створення українського патріархату — це частина самостійності і незалежності України.
Що давало патріархові Йосифу силу пройти всі випробування так гідно, з такою мужністю, і виконати те, до чого був покликаний — для Бога, України і Церкви? Отець Іван Дацько каже: на це запитання якось у Римі Йосиф Сліпий лише підняв палець угору і подивися в небо — мовляв, там ця сила…
«Наша Церква була благословенна, що мала у ХХ столітті великих предстоятелів, — каже о. Іван. — Митрополит Андрей, патріарх Йосиф, Мирослав Іван Любачівський, Любомир Гузар… Кожен навчив свого наступника, передав йому щось. І тепер бачимо, що Блаженніший Святослав іде тим самим шляхом. Цей шлях прокладено, його можна удосконалювати і розширювати, але незмінною є ця послідовність і апостольська неперервність, наступництво».
На початку лютого цього року єпископи Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні закликали вірних молитися за беатифікацію і проголошення блаженними мучеників віри ХХ століття і, зокрема, патріарха Йосифа Сліпого. Але щоб ця прослава відбулася, потрібне усвідомлення ваги того, що звершив і патріарх, і інші церковні діячі в часи випробувань, яке це має значення і для всієї Католицької Церкви та християнської віри. І це — не лише праця істориків, про що каже директор Інституту історії Церкви УКУ Олег Турій, не лише відкривання і впорядкування документів, а й популяризація, відкривання цих постатей і їх чину для ширших аудиторій, передусім для молоді.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
