СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПарафія Святого Архистратига Михаїла у Йонкерсі: Ми тут дуже щасливі
Українська громада храму Святого Архистратига в Йонкерсі, що в штаті Нью-Йорк, ще одна парафія Української Греко-Католицької Церкви, яка понад сто років згуртовує українців, підтримує в них віру в Бога та допомагає не забувати своє коріння, свої традиції, свою мову.
Парафія Святого Архистратига Михаїла заснована аж 1899 року. Зараз вона налічує близько 320 родин.
Є люди, які все своє життя ходять до цієї церкви, більше того — тут працюють. Пані Марійка при парафії вже 12 років:
«Я стала парафіянкою, коли була хрещена, 60 років тому».
Українці в Йонкерсі появилися у 1880-их роках. Це місто було знане як індустріальне. Тут виробляли килими, залізні кабелі, цукор…
Назву церкви взяли від братства Святого Михаїла. Ця організація була заснована тут, щоби допомогти морально і фінансово українцям, які приїжджали до Америки. Від початку і до сьогодні було 22 парохи і 26 сотрудників.
За свою понад столітню історію парафія УГКЦ у Йонкерсі пережила різні часи. У 1970-их роках стару церкву продали, бо район став небезпечним і громада збудувала новий храм на вулиці Шонард плейс. Починаючи з 1990-их років парафію відродила нова хвиля переселенців, яких тут більшість.
Протягом десятиліть громада зберігала свої українські, церковні традиції і проводила Богослужіння українською мовою. Ще одна сила, яка згуртувала українців у останні десятиліття, — їхній душпастир отець Кирило Ангелов.
Отець родом походить з української родини з Македонії.
«Я є македонцем з українським серцем. Я народився в Македонії у священичій родині. Поїхав учитися до Риму. Перші два-три місяці були важкі. Доводилося навіть плакати. Йшов у кімнату, поплакав-поплакав. Але потім стало легко».
«Як я сюди тільки приїхав, одразу побачив, що є молодь, є діти. Значить, нема проблем. Бо якщо є діти, то є все. То є наше майбутнє».
До парафії належать діти, молоді люди, які приходять до церкви по два-три рази на тиждень.
Марія Курчак, керівник хору Краплинка:
«На цій парафії ми створили дитячий хоровий колектив Краплинка. Стараємося, щоби наша парафія процвітала, щоби вона була живою. Щоби наші діти були залучені до відродження українських традицій».
Олександра, хореограф:
«Я змалечку займалася бальними танцями. Через особисті обставини ми переїхали у Нью-Йорк і я зустріла отця Кирила, громаду і вирішила теж поділитися своїми вміннями».
Отець Кирило відзначає, що 70–80 % цієї парафії — є новоприбулі:
«То є та так звана четверта хвиля, яка приїхала з України останні 25 років. З ними потрібно по-іншому працювати, співпрацювати. Співпраця — є ключем до всього. Якщо священик співпрацює зі своїми парафіянами, то може очікувати лише успіхів».
На парафії знову відродили братство Святого Михаїла.
Пан Володимир Курчак є його членом. Каже, що члени спільноти дуже допомагають при церкві і особисто він дуже задоволений, коли може чимось допомогти Церкві.
При парафії діє також сестринство. Цього року воно святкує сто років.
«То вони є при кухні, — каже парох. — Роблять каву і солодке щонеділі після Служби Божої. Це є один зі способів зібрати людей разом».
Парафія Святого Архистратига Михаїла має сестру-парафію Святого Йосифа Обручника в Астані в Казахстані.
Разом парафії діляться досвідом служіння.
«Проте ключовим нашим завданням є поширення Святого Письма. Одним словом ми робимо все, що йде на добро нашій парафії».
Тут також вірять у надзвичайну силу молитви. Леся Марощук, голова групи «Матері в молитві» розповідає:
«При вході до храму знаходиться образ Зарваницької Божої Матері. Цей образ привезено з України… Ця Богородиця супроводжує нас, допомагає нам у молитвах, допомагає звернутися до Господа Бога в наших проблемах, які нас болять».
Марійка Мельник:
«Зі спільнотою Матері в молитві ми збираємося щомісячно. Ми молимося за наші родини, за наших дітей. Ця спільна молитва скріплює нас духовно і фізично».
На наші молитви приходять діти, приходять батьки, приходять родичі, аби помолитися за своїх дітей.
Звісно, при парафії є також українська школа, якій також о. Кирило приділяє багато уваги. Школа при парафії існує вже понад 60 років.
Пані Мар’яна, заступниця директора школи українознавства:
«До отця Кирила можна звернутися з будь-яким питанням. Він завжди підтримає порадить».
«Майте гарний і благословенний день. Учіться добре і будьте чесними», — бажає священник дітям після спільної молитви.
Дітей знайомлять також з Катехизмом.
Єлизавета Гардаш, катехитка Серця Ісусового родом з Бразилії. Викладає Катехизм для 1–6 класів.
«Діти дуже цікавляться. Задають дуже багато питань».
Пані Мар’яна:
«Наш навчальний рік завжди починається і закінчується Службою Божою».
Особливістю життя української громади в Йонкерсі є єдність усіх інституцій: громадських, культурних, молодіжних та навіть фінансових. Специфіка США така, що будь-яка громада має себе забезпечувати. Українці у Йонкерсі мають власну кредитну спілку СУМА. Її багаторічний очільник, зараз почесний голова ради директорів СУМА, пан Володимир Козіцький є найстаршим парафіянином у церкві:
«Мене з України забрали під час німецької окупації у 1942 році у травні. Я працював у Німеччині три роки. Переїхав до Йонкерсу в 1959 році. А парафіянином став на другий день, як приїхав сюди».
Протягом десятиліть йонкерська кредитна спілка фінансово підтримувала українську діаспору. Тепер пан Володимир передав управління своєму синові, який продовжує спільну справу всієї громади.
Роман Козіцький, генеральний директор СУМА:
«Мені здається, ми тут у Йонкерсі надзвичайно щасливі. Бо в нас нема так, що це є для церкви, а це є для СУМ, а це є для Пласту. Я є членом церкви, СУМу, а моя жінка є членом Пласту. То ми всі разом в одній громаді співпрацюємо. Дуже радий, що мав нагоду вирости в Йонкерсі…»
Отець Кирило:
«Церква єднає усіх. Якщо ми говоримо чи про фестиваль, чи про кредитівку, чи про СУМ чи про Пласт, ми висловлюємося про все як наше. І церква є та мати, яка збирає нас усіх. Церква — парафія Архистратига Михаїла в Йонкерсі».
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
