СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапська Академія «За життя»: старість — це Божий дар
У своєму новому документі Папська Академія «За життя» пропонує роздуми та конкретні поради щодо того, як покращити становище людей похилого віку після пандемії.
«Старість: наше майбутнє. Становище літніх людей після пандемії» — таку назву має документ опублікований у вівторок, 9 лютого 2021 року, в якому Папська Академія «За життя» у співпраці з Дикастерією сприяння цілісному людському розвитку, пропонує роздуми про трагедію, спричинену розповсюдженням пандемії Covid-19, про її наслідки для теперішнього та найближчого майбутнього наших суспільств.
Переосмислити модель розвитку
Автори документа зазначають, що ця ситуація допомогла усвідомити дві важливі речі: «З одного боку, взаємозалежність між усіма, а з іншого — наявність сильних нерівностей. Ми всі перебуваємо посеред тієї ж бурі, але в певному сенсі, можна також сказати, що ми веслуємо на різних човнах: найслабші тонуть щодня». В цьому контексті в документі вказується на необхідність переосмислити модель розвитку всієї планети. Про це йшлося також у попередніх двох документах цієї Академії «Пандемія і всесвітнє братерство» (30 березня 2020 р.), «Humana communitas в епоху пандемії. Неактуальні роздуми про відродження життя» (22 липня 2020 р.), та в документі, приготованому у співпраці з Дикастерією сприяння цілісному людському розвитку, «Справедлива вакцина для всіх. 20 кроків до справедливішого та здоровішого світу» (28 грудня 2020 р.).
Мета цих документів полягає в тому, аби «світові, зміненому пандемією Covid-19, та людям, що шукають в своєму житті сенсу та надії, запропонувати шлях Церкви, вчительки людства».
Covid-19 та похилі віком
Під час першої хвилі пандемії значна частина смертей від Covid-19 мала місце в закладах для людей похилого віку, в місцях, які би мали захищати «найуразливішу частину суспільства» і де, натомість, померло набагато більше людей, ніж вдома, в родинному середовищі. В документі наголошується, що ця трагедія не повинна спонукати шукати окремих винуватців, бо багатьом притулкам для літніх людей вдалося уникнути заражень. Натомість, мова йде про необхідність «нового бачення, нової парадигми, яка б дозволила суспільству піклуватися про людей похилого віку».
У 2050 році на землі мешкатимуть два мільярди людей 60-річного віку
У документі підкреслюється, що «зі статистично-соціологічної перспективи, чоловіки та жінки, загалом, сьогодні мають довшу тривалість життя. Це вагоме демографічне перетворення є дійсно культурним, антропологічним та економічним викликом». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2050 році у світі буде два мільярди людей віком понад 60 років: отже, кожна п’ята людина буде похилого віку. «Тому необхідно вчинити наші міста інклюзивними та гостинними місцями для літніх людей та, загалом, для всіх форм уразливості», — наголошують автори документа.
Похилий вік — це Божий дар
У нашому суспільстві часто переважає сприйняття старості як нещасного віку; звертається увага лише на потреби та витрати на медичне обслуговування літніх людей. «Похилий вік — читаємо в документі, — це Божий дар і величезний ресурс, здобуток, який слід ретельно охороняти, навіть коли недуга призводить до інвалідності і виникає потреба у комплексному та якісному догляді. І не можна заперечувати, що пандемія посилила у всіх нас усвідомлення того, що багатство років — це скарб, який слід цінувати і захищати».
Нова модель для найслабших верств населення
Стосовно того, як потрібно доглядати за найуразливішими, Папська Академія «За життя», пропонує нову модель, що ставить в центр людину. «Впровадження цього принципу передбачає конкретне втручання на різних рівнях, яке б забезпечило безперервність у догляді між власним домом та деякими зовнішніми службами, без травматичних переривань, непридатних для уразливості старості», — зазначають автори, додаючи, що «притулки для літніх людей повинні перекваліфікуватися в соціально-медичний безперервний догляд, тобто, пропонувати деякі свої послуги безпосередньо в помешканнях людей похилого віку». Загалом, документ закликає до започаткування ширшої мережі солідарності, яка ґрунтується не лише на кровних зв’язках, але бере до уваги почуття приналежності, дружні стосунки, взаємну щедрість у відповідь на потреби інших.
Зустріч поколінь
Що стосується спілкування літніх людей з молоддю, в документі зазначається, що «зустріч» між ними може спричинити в житті суспільства «новий приплив гуманізму, що вчинить суспільство об’єднанішим». Папа Франциск неодноразово закликав молодь перебувати поруч зі своїми бабусями й дідусями, наголошуючи, що «людина, яка старіє, наближається не до кінця, а до таємниці вічності; щоб зрозуміти її, їй потрібно наблизитися до Бога і жити у стосунках з Ним. Піклуватися про духовність людей похилого віку, про їхню потребу в близькості з Христом, потребу ділитися своїм досвідом віри є завданням милосердя Церкви». Документ уточнює, що «лише завдяки людям похилого віку молодь може заново відкрити своє коріння, і лише завдяки молодим літні люди відновлюють здатність мріяти».
Уразливість як вчителька
Надзвичайно дорогоцінним є також свідчення, яке можуть давати люди похилого віку своєю уразливістю. «Його можна розглядати як вчення, урок життя», — підкреслюють автори документа, зазначаючи, що «старість слід розуміти також і в цьому духовному горизонті: це благодатний вік уповання на Бога. Коли тіло слабшає, зменшуються психічна сила, пам’ять і розум, стає дедалі очевиднішою залежність людини від Бога».
Культурний перелом
На завершення документа його автори звертаються до всіх із закликом: «Все громадянське суспільство, Церква та різні релігійні традиції, світ культури, освіти, волонтерства, мистецтва, економіки та суспільних комунікацій повинні відчувати відповідальність за те, аби пропонувати та підтримувати нові та чіткі заходи, аби забезпечити людям похилого віку супровід та догляд в родинному контексті, у їхньому помешканні та, в кожному разі, в домашніх умовах, які більше нагадують дім, аніж лікарню. Йдеться про культурний перелом, який потрібно здійснити».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
