СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: у школі Богородиці вчімося очікувати сповнення Божих обітниць
У черговій катехизі з ювілейного циклу повчань «Ісус Христос — наша надія», Папа Франциск звернув увагу на Величальну пісню Пресвятої Богородиці, яка стала плодом Її зустрічі з родичкою Єлизаветою.
Просімо в Господа благодаті вміти очікувати сповнення кожної Його обітниці. Таким заохоченням Папа Франциск підсумував свою катехизу з нагоди загальної аудієнції в середу, 5 лютого 2025 року. Продовжуючи цикл «Ісус Христос — наша надія», перша частина його присвячена дитинству Ісуса, цього разу він зупинився на події відвідин Марією своєї родички Єлизавети, підкреслюючи, що в цій події «Ісус, у лоні своєї Матері, навідується до свого народу». Через застуду Святіший Отець попросив зачитати ці роздуми одного зі своїх помічників. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Любов, яка спонукає до дії
Отож, як зауважив Папа, після зчудування, пережитого в момент Благовіщення, юна Марія пускається в дорогу, як «усі покликані в Біблії». Ця молода донька Ізраїлева «не обирає захищатися від світу, не боїться небезпек і пересудів, а виходить назустріч іншим». «Коли людина відчуває, що її люблять, вона відчуває силу, яка приводить у рух любов; як каже апостол Павло, „любов Христова спонукає нас“ (2 Кор 5,14), вона спонукає нас, вона рухає нами. Марія відчуває імпульс любові і вирушає, щоб допомогти жінці, яка є її родичкою, але також старенькою, яка після довгого очікування приймає вагітність, на яку не сподівалася, і з якою важко справлятися в її віці. Але Пресвята Діва також йде до Єлизавети, щоб поділитися своєю вірою в Бога, що чинить неможливе, і надією на сповнення Його обітниць», — підкреслив Наступник святого Петра.
Подвійне благословення
Далі Святіший Отець зазначив, що зустріч двох жінок викликає неочікувані наслідки: голос «повної благодаді», Яка вітає Єлизавету, пробуджує пророцтво в дитятка, яке літня жінка носить у своєму лоні, тож вона вимовляє подвійне благословення: «Благословення ти між жінками і благословенний плід лона твого», а також блаженство: «Блаженна та, що увірувала, бо здійсниться те, що сказав Господь». Марія ж, «перед обличчя визнання месіанської ідентичної Свого Сина та Її місії материнства», говорить не про Себе, а «підносить хвалу Богові, повну віри, надії та радості», відому як «Величальна пісня — Magnificat».
Гімн хвали та відкуплення
За словами Папи, «ця пісня хвали Богові», що випливає з серця Його смиренної слугині, «підсумовує та сповняє молитву Ізраїля». Вона перегукується з Біблією, що свідчить про те, що Марія хоче бути співзвучною з прабатьками, прославляючи Боже співчуття до найменших. «Значна присутність пасхальних мотивів робить Magnificat також піснею відкуплення, в основі якої лежить пам’ять про визволення Ізраїлю з Єгипту. Всі дієслова в минулому часі, просякнуті пам’яттю про любов, яка осяває вірою теперішнє і освітлює надією майбутнє: Марія оспівує благодать минулого, але Вона є жінкою теперішнього, яка носить у лоні майбутнє», — підкреслив Наступник святого Петра.
Пам’ять — милосердя — обітниця
Святіший Отець пояснив, що перша частина цього гімну прославляє Божу дію в Марії, «мікрокосмосі Божого народу», а друга зосереджена на дії Отця «в макрокосмосі історії Його дітей» через три ключові слова: памʼять, милосердя та обітниця. «Господь, Який схилився над маленькою Марією, щоб звершити в Ній „великі діла“ та зробити Її Матір’ю Господа, розпочав спасіння Свого народу від виходу з неволі, пам’ятаючи про загальне благословення, обітоване Авраамові. Господь, навіки вірний Бог, „з роду в рід“ проливав безперервний потік милосердної любові на вірний заповітові народ, а тепер об’являє повноту спасіння у своєму Сині, посланому спасти людей від їхніх гріхів. Від Авраама до Ісуса Христа і спільноти віруючих, Пасха, таким чином, постає як герменевтична категорія для розуміння кожного наступного визволення, аж до того, яке здійснить Месія в повноті часів», — наголосив Папа, підсумовуючи:
«Дорогі браття й сестри, просімо сьогодні у Господа благодаті вміти чекати сповнення кожної Його обітниці, і щоб Він допоміг нам прийняти у наше життя присутність Діви Марії. Навчаючись у Її школі, можемо відкрити для себе, що кожна душа, яка вірить і надіється, „зачинає і народжує Боже Слово“ (св. Амвросій, Тлумачення Євангелії від Луки 2, 26)».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
