СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: У небі, у Божому просторі ми залишимося собою
Роздумами над успінням-внебовзяттям Пречистої Діви Марії та зв’язком цієї події із Христовим Воскресінням Папа Франциск підсумував цикл повчань на тему старості.
Розпочинаючи своє повчання з нагоди загальної аудієнції в середу, 24 серпня 2022 року, Папа Франциск нагадав про те, що нещодавно відбулося святкування Внебовзяття Матері Ісуса. «Це таїнство, — сказав він, — проливає світло на сповнення благодаті, що сформувало долю Марії, та просвітлює також наше призначення. А призначенням є небо. Цим образом Діви, взятої на небо, хочу завершити цикл катехиз про старість». Про це зазначає українська редакція «VaticanNews».
Передсмак нашої долі
Святіший Отець зауважив, що на Заході вірні зосереджують погляд на Діві, піднесеній вгору та оповитій світлом слави, а на Сході Її зображають «заснулою» та оточеною апостолами, зосередженими на молитві, в той час як Воскреслий Господь підносить Її на руках, як дитину. І в той час, як богослов’я завжди роздумує над стосунками між цим особливим «взяттям» і смертю, то на думку Папи, ще важливішим є викласти зв’язок цього таїнства з воскресінням Сина. «У божественному акті возз’єднання Марії з Воскреслим Христом не лише перевершене звичайне тілесне тління людської смерті, але випереджене також тілесне прийняття Божого життя. У дійсності, випереджується призначення до воскресіння, яке стосується нас: бо згідно з християнською вірою, Воскреслий є первістком багатьох братів і сестер», — сказав Наступник святого Петра.
Нове народження
Покликаючись на розмову Ісуса з Никодимом, Папа зауважив, що можемо говорити про друге народження: перше було на землі, друге — для неба. «Подібно до того, як щойно вийшовши з лона нашої матері, це завжди ми, та сама людська істота, що була в утробі, так і після смерті ми народжуємося для неба, Божого простору, і залишаємося нами, що ходили по цій землі», — сказав Святіший Отець, вказавши на те, що схоже трапилося з Ісусом: Воскреслий залишається Ісусом, не втрачає свою людську природу, бо без неї вже не буде Собою.
У Божому світі, де є місце для всіх
У цьому контексті Наступник святого Петра нагадав, що коли Ісус являвся учням після воскресіння, то показував їм Свої рани, які «вже більше не є потворністю приниження, перенесеного з болем», а незатертим «підтвердженням Його вірної до кінця любові». «Воскреслий Ісус живе зі Своїм тілом у троїчній близькості Бога! Й у ній не втрачає пам’ять, не полишає Свою історію, не розриває стосунки, якими жив на землі», — наголосив Папа, додаючи, що «Воскреслий живе у Божому світі, в якому є місце для всіх». Ми не можемо уявити собі це «преображення нашої смертної тілесності», але можемо бути певні, що воно збереже «розпізнаваними наші обличчя та дозволить залишатися людьми у Божому небі».
Місце нашого «виношування»
Далі Святіший Отець зазначив, що коли Ісус говорив про Боже Царство, то описує його як весільний бенкет, як свято з друзями, як працю, що вдосконалює дім, як урожай, що перевищує сівбу. Усвідомлення цього допомагає нам втішатися «творчою любов’ю Бога». «У нашій старості, дорогі ровесники, важливість багатьох „деталей“, з яких складається життя — ніжний дотик, усмішка, жест, цінування праці, несподіванка, гостинна радість, вірні узи — стає ще гострішою», — сказав він, додаючи що суттєві речі життя, які ми вважаємо найдорожчими, наближаючись до хвилини прощання, стають «остаточно очевидними».
Таким чином, «мудрість старості є місцем нашого „виношування“, що просвічує життя дітей, молоді, дорослих і всієї громади». Тоді вже наше життя являється як насіння, яке «має бути посадженим у землю, щоб з нього зродилася його квітка та його плід». «Народиться разом з рештою світу. Не без переймів, не без болю, але народиться. А життя воскреслого тіла буде сто і тисячу разів живіше, ніж те, яке ми засмакували на цій землі», — сказав Папа, зауваживши, що Воскреслий Господь не випадково, очікуючи апостолів на березі, запікає рибу, якою їх пригощає. Це дозволяє нам здогадуватися, «що нас очікує на другому березі». «Так, дорогі браття й сестри, особливо ви, похилі віком, краще від життя ще все попереду», — підсумував Святіший Отець.
