СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: свідчення Євангелія включає терпеливе несення щоденних хрестів
Чинення звичайних речей у надзвичайний спосіб як дорога зростанні у вірі та її свідченні було в центрі чергової катехизи Папи Франциска про апостольську ревність.
Євангелізація часто розпочинається простими жестами, як от батьки, які навчають дитину спілкуватися з Богом у молитві, розповідаючи їй про Його велику й милосердну любов. Думками про це ділився Папа Франциск, промовляючи до паломників і туристів з різних частин світу, що в середу, 30 серпня 2023 року, зібралися в залі Павла VI у Ватикані на загальну аудієнцію. Про це інформує українська редакція «VaticanNews».
Представляючи різні постаті, що є прикладом відданості справі євангелізації, цього разу Святіший Отець поставив у центр уваги святу Катері Текаквіту, першу корінну жінку Північної Америки, що була канонізована. Вона народилася наприкінці XVII століття у штаті Нью-Йорк, була донкою вождя, дружина якого була християнкою, яка й навчила Катері молитися та співати пісні на прославу Бога. Також і ми, часто, перший контакт з вірою мали через наших матерів і бабусь.
Свята Катері Текаквіту
Зростаючи в любові до хреста
Папа розповів, що коли Катері мала чотири роки, важка епідемія віспи уразила її народ, через що померли її батьки та молодший брат, а в дівчинки залишилися шрами на обличчі та виникли проблеми із зором. Їй довелося долати чимало труднощів, як фізичних через наслідки хвороби, так і від нерозуміння та переслідувань, аж до погроз після того, як на Великдень 1676 року вона прийняла Хрещення. «Все це, — сказав Наступник святого Петра, — дало Катері велику любов до хреста, остаточного знаку любові Христа, Який до кінця віддав Себе за нас. Свідчення Євангелія стосується не тільки приємних речей. Ми повинні також уміти терпеливо, з упованням і надією нести наші щоденні хрести». Як зауважив Святіший Отець, терпеливість є важливою християнською чеснотою, а життя Катері показує, що «кожен виклик можна здолати, якщо відкриємо серце Ісусові, Який дає нам благодать, якої потребуємо».
Віра, що веде до служіння
Як розповів далі Святіший Отець, охрестившись, Катері була змушена шукати притулок, який знайшла на єзуїтській місії поблизу Монреаля. Там вона щодня брала участь у Святій Месі, присвячувала час на адорацію, молилася Розарій та вела покутниче життя. «Ці її духовні практики вражали всіх на місії, вони розпізнавали в Катері святість, яка приваблювала, бо випливала з її глибокої любові до Бога», — зазначив Папа, підкреслюючи, що саме святість приваблює інших, і саме через це приваблення Бог кличе їх. Катері також навчала дітей молитися, а ревно виконуючи свої обов’язки, піклуючись про хворих і похилих віком, «дала приклад смиренного та сповненого любові служіння Богові та ближньому». «Віра завжди виражається у служінні, віра не є макіяжем для душі», — мовив Наступник святого Петра.
До святості на дорозі свого покликання
Хоч її спонукали одружитися, Катері прагнула повністю посвятити своє життя Христові, й оскільки не могла вступити до монастиря, склала обіт довічного дівоцтва. «Цей її вибір, — вказав Папа, — виявляє ще один аспект її апостольської ревності: цілковите посвячення себе Господеві. Звісно, не всі покликані скласти такий самий обіт, як Катері, проте, кожен християнин покликаний кожного дня з неподільним серцем здійснювати покликання та місію, яку Йому доручив Бог, служачи Йому та ближньому в дусі милосердної любові».
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що життя Катері є ще одним свідченням того, що «апостольська ревність включає єдність з Ісусом, підживлюється молитвою та Таїнствами, сповнена прагнення поширювати красу християнського послання через вірність власному особливому покликанню». «Тому і ми, черпаючи силу в Господі, як свята Катері Текаквіта, навчімося виконувати звичайні дії в незвичайний спосіб і таким чином щодня зростати у вірі, милосердній любові та ревному свідченні про Христа», — заохотив Папа, просячи не забувати, що «кожен з нас покликаний до святості, до святості щоденного життя, звичайного християнського життя».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
