СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: ступати разом за Христом, прислухаючись до болю світу
Проповідуючи під час Святої Меси, Святіший Отець наголосив на тому, що Церква завжди повинна йти із Христом, Який вислуховує наші болі та має силу пробудити Церкву силою Євангелія.
«Нам не потрібна Церква, яка сидить, опустивши руки, але Церква, яка відповідає на крик світу і, я хочу підкреслити, хоча це, можливо, декого шокує, Церква, яка забруднює свої руки, щоб служити Господу», — сказав Папа Франциск, проповідуючи у неділю, 27 жовтня 2024 року під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди завершення другої сесії XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду єпископів на тему: «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». Відправним пунктом роздумів Святішого Отця став євангельський уривок про оздоровлення сліпого чоловіка на ім’я Вартимей (Мк. 10, 46–52). Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Бог вислуховує волання болю
Роздумуючи над поставою Вартимея, який сидів, просячи милостиню, Папа зауважив, що його позиція є типовою для людини, яка закрита у власному болю, сидячи на узбіччі. «Але, як ми знаємо, — сказав він, — щоб по-справжньому жити, не можна залишатися на місці: жити — це завжди перебувати в русі, вирушати в дорогу, мріяти, планувати, бути відкритим назустріч майбутньому. Отже, сліпий Вартимей також уособлює ту внутрішню сліпоту, яка блокує нас, змушує залишатися на місці, робить нас нерухомими на узбіччях життя, без жодної надії». Все, що залишається Вартимею, це кричати про свій біль і донести до Ісуса своє бажання повернути зір. «І хоча всі докоряють йому за те, що його голос заважає, Ісус зупиняється. Тому що Бог завжди чує волання убогих і жоден крик болю не залишається непочутим перед Ним», — зазначив Наступник апостола Петра.
Говорячи про другу сесію Синоду про синодальність, Святіший Отець зазначив, що Синод покликаний бути спільнотою учнів, які, подібно до Вартимея, відчуваючи близькість Христа, «відчувають трепет спасіння» та «дають себе пробудити себе силою Євангелія». За його словами, перед викликами в світі, численними ранами, питаннями сучасних чоловіків та жінок, які виявляють потребу євангелізації, Церква не може сидіти склавши руки. «Сидяча Церква, яка, майже не помічаючи цього, відходить від життя і обмежує себе задвірками дійсності, — це Церква, яка ризикує залишитися в сліпоті і загрузнути у власній недузі.», — сказав Папа.
Завжди повертатися до Євангелія
Відтак Наступник апостола Петра торкнувся зміни постави Вартимея, який після зустрічі з Христом вже не сидить, а прозрів та схопився на ноги, ступаючи за Христом. «Тепер він міг бачити Господа, міг розпізнавати Божу дію у своєму житті і, зрештою, міг іти за Ним», — зауважив Папа. Як він далі зазначив, ця зміна є прикладом для Церкви: коли збилися з дороги чи не знаходимо в собі сили, завжди потрібно повертатися до Господа і Його Євангелія.
Ба більше, після зустрічі з Христом, необхідно йти за Ним по дорозі: цей образ є вираженням синодальної Церкви. «Завжди пам’ятаймо: не йти самостійно чи за критеріями світу, але разом йти дорогою за Ним і йти з Ним», — підкреслив Святіший Отець. За його словами, Церква повинна бути не сидячою, мовчазною та сліпою, а тою, яка стоїть, чує волання людства, просвітлена Христом та є місіонерською. «Завжди і наново, коли Він проходить повз нас, ми повинні прислухатися до Його поклику, який знову підводить нас на ноги і виводить зі сліпоти. А тоді знову йти за Ним, йти з Ним однією дорогою», — підсумував Наступник апостола Петра.
На завершення Папа звернув увагу на дбайливо відреставрований балдахін над центральним престолом базиліки Святого Петра, зауваживши, що він фокусує справжню суть всієї базиліки, «якою є слава Святого Духа». «Такою є синодальна Церква: спільнота, першість у якій полягає в дарі Святого Духа, Який робить нас усіх братами і сестрами у Христі та підносить нас до Нього», — сказав він.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
