СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа про свою подорож до Африки: «ні» насильству, «так» надії
Зустрічаючись із паломниками на загальній аудієнції, Папа Франциск розповів про свою XL Апостольську подорож.
«Молімося, аби в Демократичній Республіці Конго та в Південному Судані, та й у всій Африці, проросли зерна Божого царства любові, справедливості та миру», — цими словами Папа Франциск підсумував своє слово, з яким звернувся до учасників загальної аудієнції, що в середу, 8 лютого 2023 року, відбувалася в залі Павла VI у Ватикані. Згідно зі звичаєм, під час першої зустрічі з прочанами після повернення з Апостольської подорожі, він підбив її підсумки. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Святіший Отець, насамперед, склав подяку Богові за те, що дозволив йому здійснити дві «мрії». Це відвідати конголезький народ, «який є хранителем величезної країни, зеленої легені Африки, другої після Амазонії в світі», що є «багатою на ресурси землею та скривавленою війною, яка не припиняється, бо завжди є хтось, хто роздмухує полум’я». Другою мрією було відвідати південносуданський народ, щоб у рамках екуменічного паломництва, здійсненого разом з лідерами двох протестантських Церков, «засвідчити можливість і обов’язковість співпраці у різноманітності, особливо тоді, коли поділяємо віру в Христа».
«Ні» насильству, «так» примиренню й надії
Далі Папа розповів детальніше про кожен етап. Він згадав про те, як під час першої промови, зверненої до представників влади і громадянського суспільства, порівняв Конго з діамантом, який, однак, став причиною суперечки і насильства, і «як не парадоксально, зубожіння народу». І на це Святіший Отець відповів двома словами: «досить», — закликаючи припинити експлуатацію Африки, «разом», — заохочуючи об’єднувати зусилля з гідністю та взаємопошаною в ім’я Христа. Згадуючи про зустріч з постраждалими від насильства на сході країни, Наступник святого Петра згадав про зворушливі свідчення, зокрема, жінок, які опісля поклали до підніжжя розп’яття зброю та засоби завдання смерті. «Разом з ними я сказав „ні“ насильству та опусканню рук і „так“ примиренню та надії».
У контексті зустрічі з благодійними ініціативами Папа підкреслив, що вони повинні не тільки роздавати допомогу, аде були спрямованими на розвиток, допомагаючи особами і громаді ставати на ноги. Сповненою ентузіазму Святіший Отець назвав зустріч з молоддю й катехитами, що стала «зануренням у теперішнє, спрямованим у майбутнє». Згадуючи про зустріч з духовенством і богопосвяченими особами, Єпископ Риму відзначив їхню молодість, адже в країні багато покликань. «Я закликав їх бути служителями народу як свідки Христової любові, долаючи три спокуси: духовної посередності, світської зручності та поверхневості». Врешті, спілкування з єпископами стало нагодою розділити з ними радість і труднощі пастирського служіння.
Екуменічне паломництво миру
Переходячи до другого етапу, Папа зазначив, що він був особливим, оскільки йдеться про «екуменічне паломництво миру», здійснене з очільниками двох інших Церков, історично присутніх на цих теренах — Англіканської та пресвітеріанської Шотландської. «Це була мета шляху, розпочатого кілька років тому, коли ми зібралися в Римі 2019 року разом з представниками влади Південного Судану, щоби разом взяти на себе зобов’язання здолати конфлікт у будувати мир», — сказав він, висловивши жаль з приводу того що молода країна, яка проголосила незалежність 2011 року, стала жертвою «старої логіки влади та суперництва, що породжує війну, насильство, біженців і внутрішньо переміщених осіб».
Тож згадуючи про різні моменти цього етапу подорожі, Святіший Отець виокремив те, як у першій промові закликав представників влади перегорнути сторінку та впроваджувати в життя мирну угоду, рішуче сказавши «ні» корупції та контрабанді зброї і «так» — зустрічі й діалогові. «Лише так буде можливим розвиток, люди зможуть трудитися в мирі, хворі — отримати лікування, діти — відвідувати школу», — сказав він. Екуменічний характер візиту особливо проявився під час спільної молитви, що було фундаментальним знаком «серед дуже конфліктної дійсності, якою є південносуданська», де, «на жаль, також існують ті, хто зловживає Божим іменем для виправдання насильства».
Папа не оминув увагою той факт, що з-поміж 11-мільйонного населення країни, два мільйони є внутрішньо переміщеними особами, і стільки ж нараховується біженців у сусідніх країнах. Згадуючи про зустріч з їхніми представниками, він вказав на те, що Церкви та християнські організації перебувають на передовій несення допомоги та підкреслив, що жінки можуть стати силою, «спроможною перетворити країну». Зустріч з єпископатом, духовенством і чернецтвом стала нагодою приглянутися до постаті Мойсея як прикладу слухняності Богові та витривалості в заступництві. Заключне Євхаристійне богослужіння стало нагодою заохотити християн бути «сіллю та світлом» на цій землі, що переживає випробування.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
