СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: За що дякувати Богові наприкінці року, позначеного пандемією?
Який сенс має драма, як ота, що була викликана пандемією та її наслідками? Думками про це Папа Франциск ділиться у проповіді з нагоди подячного богослуження на завершення року, яку зачитав Декан Колегії Кардиналів.
«Наприкінці такого року, як цей, позначений пандемією, може здаватися вимушеним дякувати Богові», — з цього розпочинаються роздуми, які Святіший Отець приготував для своєї проповіді на вечірню в останній день року, що завершилася подячною молитвою «Тебе, Бога, хвалимо». Через невралгію сідничного нерва Єпископ Риму не зміг очолити це богослужіння, яке він, зазвичай, присвячує містові, в якому звершує пастирське служіння. Тож вечірню з його доручення очолив кардинал Джованні Баттіста Ре, Декан Колегії Кардиналів, який зачитав приготовану ним проповідь. У богослужінні взяла участь Мер Риму Вірджінія Раджі.
Божа відповідь на страждання
Скерувавши думку до родин, які втратити когось з близьких, до тих, які перенесли страждання недуги, до тих, які втратили працю, Папа зауважує, що це, іноді, спонукає запитати: який сенс має така драма як оця? І не слід «поспішати з відповіддю на це запитання». Адже на наші «чому» навіть Бог не відповідає, вдаючись до «вищих мотивів». Божа відповідь «проходить дорогою втілення».
«Бог, Який би приносив у жертву людські істоти задля великого задуму, навіть і найкращого з можливих, напевно не є Богом, Якого нам об’явив Ісус Христос. Бог є батьком, „відвічним Отцем“, і якщо Його Син став людиною, то це з величезного співчуття Отчого серця. Бог є Отцем і пастирем, а який пастир змирився би з пропажею навіть однієї овечки, вважаючи, що й так має багато інших? Ні, не існує такого цинічного та немилосердного бога. Це не той Бог, якого ми „хвалимо“», — наголошує Святіший Отець.
Сенс цієї драми
У цьому контексті Папа вказує на те, що милосердний самарянин, коли побачив пораненого чоловіка, то не виголошував йому промову, щоби пояснити значення того, що сталося, що це, мовляв, для його добра, але схилився і заопікувався ним. І саме тут, можливо, можемо знайти «сенс» цієї драми, як пандемія, та багатьох схожих: ним є пробудити співчуття, викликати жести близькості й солідарності.
«Це те, що трапилося та діється також і в Римі протягом цих місяців, і саме за це, насамперед, ми цього вечора дякуємо Богові. Дякуємо Богові за всі добрі речі, які трапилися в нашому місті під час локдауну й взагалі в період пандемії, яка, на жаль, досі не завершилася. Є чимало людей, які без галасу старалися зробити все для того, аби тягар випробувань був стерпнішим», — зазначає Єпископ Риму, згадуючи про лікарів, медсестер і медбратів, волонтерів, які «на передовій», священиків і богопосвячених осіб, які з посвятою віддаються служінню, всіх тих, які «кожного дня докладають зусилля, аби якнайкраще провадити вперед свою сім’ю» та тим, «які віддаються служінню спільному благу», починаючи від вчителів.
Все спонукуване Божою силою
Все це, за словами Святішого Отця, неможливе без благодаті, без «Божого милосердя». Бо ми, як знаємо з досвіду, й це природньо, у важкі хвилини схильні захищатися, захищати себе та своїх близьких, свої інтереси. «Як же стало можливим, що багато людей, без жодної іншої винагороди, як лише тієї, що творять добро, знаходили сили, щоби турбуватися про інших? Що спонукає їх зректися свого, власної зручності, свого часу, благ, аби дати іншим? У глибині, навіть якщо вони так не думають, їх спонукає Божа сила, що є могутнішою від нашого егоїзму», — зазначає Папа, підсумовуючи, що цього вечора хвалимо Бога саме за це, вірячи та знаючи, що «все те добро, яке день за днем діється на землі, походить, остаточно, від Нього».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
