Папа Франциск відправився у 32 Апостольську подорож до Таїланду та Японії. День шостий

26 листопада 2019

Передостанній день перебування Папи Франциска в Японії був багатим на зустрічі: Святіший Отець зустрівся з постраждалими у Фукусімі, здійснив візит до Імператора Нарухіто, взяв участь у зустрічі з молоддю, очолив Святу Месу та зустрівся з представниками влади в Японії.

Папа Франциск відправився у 32 Апостольську подорож до Таїланду та Японії. День шостий

Папа до постраждалих у Фукусімі: Перемогти культуру байдужості

Ніхто не «відбудовується» сам, важливо знайти приязну, братерську руку, що допомагає підвестися, повертаючи надію. На цьому наголосив Папа Франциск, зустрічаючись у понеділок, 25 листопада 2019 року, з постраждалими від «потрійної катастрофи». Так у Японії називають серію подій, що уразили регіон Тохоку: сильний землетрус, викликане ним цунамі та аварія на першій Фукусімській АЕС.

У розташованому поблизу нунціатури конгрес-центрі «Хандзомон» Глава Католицької Церкви зустрівся з людьми, які страждають не лише від наслідків природної та техногенної катастроф, але й через відкинутість. Бо хоч вони й отримують необхідну допомогу, але задля панівної в суспільстві ментальності зазнають упередженого ставлення.

Єднання в молитві

«Ця зустріч з вами є важливим моментом мого візиту до Японії», — сказав Святіший Отець, вислухавши свідчення трьох постраждалих. За його словами, «потрійна катастрофа» уразила не лише префектури Міяґі, Івате та Фукусіму, але «всю Японію та її мешканців». Тож посилаючись на Мацукі, який завершив своє свідчення запрошенням до молитви, Папа закликав вшанувати хвилиною мовчання й піднести молитву за понад 18 тисяч загиблих, за їхні родини та за тих, які ще досі вважають пропалими безвісті.

Вдячність

Далі Глава Католицької Церкви скерував слова вдячності на адресу місцевих адміністрацій, організацій та людей, які трудяться над відбудовою і над полегшенням становища понад 50 тисяч евакуйованих людей. Він подякував за готовність, з якою численні люди в Японії та в світі мобілізувалися, поспішаючи з допомогою постраждалим. Але важливо, щоб ці ініціативи тривали і далі, бо як прозвучало під час свідчень, сьогодні чимало постраждалих почуваються забутими, в той час як проблеми для вирішення є тривалими.

Солідарність

«Без основних ресурсів, таких як їжа, одяг та притулок, неможливо вести гідне життя й мати необхідний мінімум для того, щоб спромогтися на відбудову, яка, в свою чергу, потребує солідарності й підтримки з боку спільноти. Ніхто не „відбудовується“ сам по собі, ніхто не може самостійно розпочати все наново. Важливо знайти приязну, братерську руку, спроможну допомогти наново підвести не лише міста, але й погляд і надію», — сказав Папа, відзначивши той факт, що японський народ засвідчив, що «здатен об’єднатися в солідарності, терпеливості, наполегливості та витривалості». Адже «якщо нічого не робитимемо, то й результат буде нульовим, а коли зробиш крок, то пройдеш вперед на один крок».

Взаємопов’язаність

Буддійський священик Токуун у своєму свідченні поставив запитання про те, якою повинна бути відповідь і на інші проблеми, які нас стосуються. В цьому контексті Святіший Отець підкреслив, що їх не можна «розглядати відокремлено», не сприймаючи як частину «ширшої мережі». Такі явища як війни, біженці, голод, економічна нерівність та екологічні проблеми є взаємопов’язаними.

«Я думаю, що першим кроком, крім сміливих і важливих рішень щодо використання природних ресурсів, й, зокрема, щодо майбутніх джерел енергії, є трудитися над тим, щоб будувати культуру, здатну подолати байдужість. Одним із лих, що завдають нам найбільшого удару, є культура байдужості», — зазначив Глава Католицької Церкви.

У цьому контексті, посилаючись на наслідки аварії Фукусімської АЕС, Папа додав, що крім стурбованості наукового й медичного характеру, слід провести «величезну роботу задля відновлення суспільних зв’язків», бо поки вони не будуть відновлені у місцевих громадах й люди не повернуться до безпечного й стабільного життя, проблему Фукусіми не можна вважати вирішеною. Це також спонукає замислитися над майбутнім атомної енергетики.

Відповідальність

За словами Святішого Отця, наша епоха «зазнає спокуси» зробити технологічний поступ виміром загальнолюдського поступу. Але такий підхід веде до спрощення, що торкається всіх сфер нашого суспільства. Тож важливо зупинитися та замислитися над тим, ким ми є, ким хочемо бути і який світ хочемо залишити тим, хто прийде після нас?

«Коли думаємо про майбутнє нашого спільного дому, ми повинні усвідомлювати, що не можемо приймати суто егоїстичні рішення, що на нас лежить відповідальність перед майбутніми поколіннями. В цьому сенсі від нас вимагається обирати покірний і стриманий стиль життя, що відповідатиме нагальним викликам, які ми покликані долати», — підкреслив Папа.

Візит Папи Франциска до Імператора Нарухіто

Після зустрічі із постраждалими від «потрійної катастрофи», Папа Франциск прибув до імператорського палацу в Токіо, де мав приватну зустріч з Імператором Нарухіто. Правитель зустрів гостя при вході до палацу та супроводив до залу аудієнцій, де відбулося офіційне фотографування та приватна розмова, що тривала півгодини.

Папа до японської молоді: Запитуйте себе не для чого живете, а для кого

У понеділок, 25 листопада 2019 року, Папа Франциск прибув до Катедрального собору Пресвятої Марії в Токіо, де він зустрівся з молоддю. Вислухавши свідчення трьох молодих людей, Святіший Отець дав відповідь на питання, які вони заторкнули.

Майбутнє — в гармонії відмінностей

Він зауважив, що присутність молодих представників різних культур і релігій свідчить про те, що майбутнє не є «однобарвними»: якщо маємо мужність, то можна дивитися на нього як на гармонію відмінностей кожного зокрема. «нам потрібно зростати в братерстві, в пошані до інших і в пошані до різних досвідів та відмінних точок зору, — наголосив Папа. — ця зустріч є святом, бо ми свідчимо, що культура зустрічі можлива, що це — не утопія, що ви, молоді, маєте особливу чутливість, аби її розвивати».

До буллізму вдаються слабкі люди, аби самоутвердитися

Далі Вселенський Архиєрей прокоментував свідчення Леонардо, який розповів про свій болючий досвід як жертва цькування-буллізму. Папа зазначив, що постраждалі від буллізму, іноді, звинувачують себе самих за те, що вони стали «легкою здобиччю», бо були занадто слабкими. Він наголосив, що, як це не парадоксально, але слабкими є саме ті, хто робить боляче іншим, бо вони думають, що таким чином можуть утвердити власну ідентичність, «почуватися кимось». За словами Святішого Отця, найєфективнішою зброєю проти буллізму є не замовчувати, а говорити про такі дії та їх засуджувати.

Не зупинятися на стражданні

Підтримкою в стражданнях тих, хто зазнає несправедливості з боку інших, як наголосив Папа, є погляд на Христа, Який досвідчив, що означає бути «іншим», зазнав зневаження й відкинення, аж до розп’яття. Наступник святого Петра закликав Леонардо не зосереджуватися на проблемах, на тому, чого нам не вистачає, а думати про те, що ми можемо дарувати іншим.

«Світ потребує тебе, — наголосив він, звертаючись до юнака — ніколи не забувай про це; Христос потребує тебе, аби ти підбадьорив багатьох, які сьогодні просять подати їм руку, аби допомогти їм піднятися».

Папа вказав на важливість розвивати здатність дарувати іншим свій час, вміння слухати й розуміти інших, бо тільки таким чином зможемо відкрити свої рани на любов, що може перетворити нас, і почнемо перетворювати світ.

Радіти життям разом з іншими

Відповідаючи на запитання молодої японки Мікі про те, яким чином молодь може віднайти простір для Бога в суспільстві нестямного поспіху, що зосереджене тільки на конкуренції та продуктивності, Глава Католицької Церкви зазначив, що люди втрачають радість життя, бо нездатні розділяти її з іншими. «Ви будете щасливими, будете давати плоди, якщо зберігатимете здатність розділяти з іншими радість життя», — наголосив він, додаючи, що виключно матеріальне багатство не здатне вчинити щасливими.

Для кого живемо?

Далі звертаючись до цієї теми, Папа Франциск підкреслив, що важливо запитувати себе не для чого живемо, а для кого живемо, з ким розділяємо наше життя. «Речі важливі, але люди є необхідними, — додав він. — Без них ми стаємо нелюдяними, втрачаємо обличчя, втрачаємо ім’я та стаємо ще одним предметом, можливо, найкращим серед інших, але, однак, предметом; а ми — не предмети, ми — люди».

«Вірний приятель — міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб (Сирах 6,14), — процитувавши цей старозавітній вислів, Святіший Отець закликав японську молодь розділяти своє життя з іншими. «Надія на майбутнє, — наголосив він, — ґрунтується на культурі зустрічі, гостинності, братерства й пошани до гідності кожної людини, насамперед, до тих, хто найбільше потребує любові й співчуття.

Пізнавати себе в спілкуванні з іншими

Пояснюючи важливість поєднувати молитву й служіння іншим, Вселенський Архиєрей зазначив, що молитва є духовним диханням, внутрішнім рухом, в якому можемо слухати Бога, Який промовляє до нас у глибині нашого серця. Для духовного життя потрібен також зовнішній рух, яким є служіння іншим. Саме цей подвійний рух, за його словами, дозволяє нам зростати й усвідомлювати, що Бог нас любить і що Він довірив кожному з нас особливе покликання, яке відкриємо мірою того, як даруватимемо себе іншим.

Відповідаючи на запитання молодої вчительки Масако про те, як можна допомогти молоді усвідомити власну доброту і цінність, Папа пояснив, що для того, аби зростати й пізнати власну ідентичність, не можемо дивитися в дзеркало, потрібно вийти назовні, прямувати назустріч іншим, особливо, найбільш потребуючим. У цьому контексті Папа звернув увагу на присутність серед учасників зустрічі групи біженців, зазначаючи, що до них потрібно ставитися як до власних братів і сестер.

«Не приглушуйте своїх мрій!»

На завершення Святіший Отець подякував молодим японцям за гостинність, за терпеливе слухання й за те, що поділилися своїми свідченнями. Він закликав їх не відмовлятися від своїх мрій, наважуватися дивитись на чудові перспективи.

«Японія потребує вас, — наголосив він, — світ потребує вас бадьорими, а не сплячими, потребує вас великодушними, радісними й сповненими ентузіазму, здатними будувати дім, відкритий для всіх».

Папа Франциск: шукання Божої справедливості допомагає знайти сенс життя

«Згідно із Біблією, гора — це місце, де об’являється Бог і де Він дає про Себе знати: „Піднімись до мене“, — сказав Господь до Мойсея (див. Вих. 24, 1). Це гора, вершина якої не осягається волюнтаризмом чи кар’єризмом, а лише уважним, терпеливим та делікатним слуханням Учителя на роздоріжжях подорожі», — розпочав свою проповідь Глава Католицької Церкви під час Святої Меси на стадіоні «Tokyo Dome» в столиці Японії. Свою проповідь він побудував навколо нагірної проповіді Ісуса Христа, наголосивши, перш усього, на тому, що ми покликані підійматись угору до Господа. Вершина тієї гори перемінюється на рівнину, даючи нам можливість завжди по-новому споглядати все те, що нас оточує.

Правдива свобода у Христі

В Ісусі Христі, як зазначив Папа, знаходимо вершину того, що означає бути людиною, та бачимо шлях, який веде нас до повноти; у Ньому знаходимо нове життя, в якому досвідчуємо свободу, усвідомлюючи, що ми є улюбленими Божими дітьми. «Однак, ми свідомі того, що протягом цього шляху ця синівська свобода може бути придушена та ослаблена, коли ми залишаємося в’язнями замкненого кола тривоги та конкурентності, або, коли ми зосереджуємо всю свою увагу та найкращі сили на наполегливий і шалений пошук продуктивності та споживацтва як єдиного критерію для вимірювання та підтвердження нашого вибору або окреслення того, ким ми є і скільки вартуємо», — додав Папа, вказуючи, що така поведінка може призвести до того, що людина стане нечутливою до важливих речей. Переконання у тому, що все можна виробити, купити та контролювати, пригнічує та ув’язнює душу людини.

Економічний розвиток

«Тут, в Японії, в суспільстві з дуже добре розвинутою економікою, як сьогодні вранці на зустрічі мені розповіла молодь, існує чимало суспільно ізольованих людей, які марґіналізовані, не здатні зрозуміти сенс життя та їхнього власного існування. Дім, школа, спільнота, які повинні бути місцями, де кожен підтримує та допомагає іншому, дедалі частіше погіршуються задля надмірного суперництва у пошуках заробітку та ефективності», — наголосив Святіший Отець, зазначаючи, що такий стан речей відбирає у багатьох людей мир та душевну рівновагу.

Шукати спершу Божого Царства

Слова Ісуса, які закликають нас не хвилюватись, але довіряти, стають для нашої душі немов бальзам: «Не турбуйтеся вашим життям». (див. Мт. 6, 25). Це не є запрошенням ігнорувати те, що відбувається навколо нас, або з байдужістю ставитися до наших щоденних занять і обов’язків; навпаки, це заклик відкрити наші пріоритети на значно ширший горизонт і, таким чином, шукати спочатку Боже Царство та його справедливість, а все інше нам додасться (див. Мт 6, 33).

За словами Папи, Господь не каже нам, що їжа, одежа, інші основні потреби, не є необхідними, але заохочує переосмислити наші щоденні вибори, щоб не потрапити в пастку пошуку успіху будь-якою ціною, навіть ціною життя. Зісвітчена поведінка, що прагне і бажає лише власної вигоди чи користі у цьому світі, та егоїзм, що скерований на осягнення особистого щастя, окрім того, що перешкоджають розвиткові насправді гармонійного та гуманного суспільства, вчиняють нас нещасними та поневоленими.

Бути на сторожі життя

Далі Папа Франциск звернув увагу на те, що всі ми, як християнська спільнота, покликані оберігати життя та мудро і сміливо свідчити про те, що кожне життя потрібно прийняти таким, яким воно є: з усією його крихкістю та незначністю, а часто навіть з усіма його суперечностями та відсутністю сенсу.

«Ми покликані бути спільнотою, що розвиває педагогіку, здатну прийняти все, що не є ідеальним, все те, що не є світлим, ані очищеним, але через це не є менш гідним любові. Чи ж можливо, щоб хтось з причини інвалідності або слабкості був не гідним любові? Невже, хтось через те, що він чужинець, або через те, що помилився, захворів чи був ув’язнений, став не гідним любові?», — запитує Глава Католицької Церкви, відразу ставлячи у приклад самого Ісуса Христа, Який обіймав прокажених, сліпих і паралізованих, приймав фарисеїв та грішників, навіть злочинця на хресті, пробачав також і тим, які прибивали Його до хреста.

Покликання звіщати Євангеліє життя

Підсумовуючи свою проповідь, Папа Франциск зазначив, що звіщення Євангелія життя запрошує і вимагає від нас, як від спільноти, стати «польовим госпіталем», готовим лікувати рани і завжди пропонувати шлях примирення і прощення. Адже для християнина єдиною можливою мірою, згідно з якою можна судити іншу людину та кожну ситуацію, є співчуття Небесного Отця до всіх Його дітей.

«З’єднані з Господом, співпрацюючи та завжди діалогуючи з усіма чоловіками та жінками доброї волі, а також з тими, які мають інші релігійні переконання, можемо перетворити себе на пророчу закваску суспільства, що дедалі більше захищає і піклується кожним життям», — закінчив Святіший Отець.

Папа до влади Японії: Для братерського світу потрібна культура діалогу

Для будування справедливішого та братерського світу потрібна культура зустрічі й діалогу, позначена мудрістю, далекоглядністю та широтою горизонтів. На цьому наголосив Папа Франциск, завершуючи третій день Апостольської подорожі до Японії зустріччю з представниками влади та дипломатичного корпусу.

Ввечері, 25 листопада 2019 року, після Святої Меси на стадіоні «Tokyo Dome», Глава Католицької Церкви прибув до урядової резиденції Прем’єр-міністра Японії Сорі-дайдзін-кантей, де спочатку відбулася приватна зустріч з Главою Уряду Сіндзо Абе. По її завершенні Папа та Прем’єр-міністр прийшли до великого залу, де обмінялися промовами.

Вікова історія діалогу

На початку свого слова Святіший Отець згадав про те, що «взаємини між Святим Престолом та Японією є дуже давніми», вкоріненими в пошані, яку мали до цих земель перші місіонери. Контакти, місії культурного й дипломатичного характеру, допомогли розвинути ці стосунки та подолати моменти напруження й труднощів. «Я прибув, аби утверджувати японських католиків у вірі, в їхньому заанґажуванні в милосердну любов до потребуючих та їхньому служінні країні, громадянством якої вони пишаються», — додав він, зазначивши, що гасло візиту «Захищати кожне життя» нагадує про важливість солідарності й підтримки наших братів і сестер перед обличчям будь-яких потреб.

Діалог — єдина зброя, гідна людини

«Йдучи слідами моїх попередників, прагну також і я благати Бога та запросити всіх людей доброї волі й надалі підтримувати й розвивати всі необхідні запобіжні посередництва для того, щоби в історії людства ніколи більше не повторилися знищення, спричинене атомними бомбами в Хіросімі й Наґасакі. Історія вчить нас, що конфлікти між народами й країнами, також і найсерйозніші, можуть знайти вирішення лише через діалог, єдину зброю, гідну людини й здатну гарантувати тривалий мир», — сказав Глава Католицької Церкви, висловивши переконаність у необхідності розглядати ядерне питання на рівні багатосторонніх стосунків.

Культура діалогу — запорука справедливого світу

За словами Святішого Отця, «культура зустрічі й діалогу, позначена мудрістю, далекоглядністю й повнотою горизонту» є суттєвим елементом будування «справедливішого й братерського світу». Він зауважив, що Японія визнала важливість розвитку особистих контактів у різних сферах, прикладом чого є, зокрема, «в олімпійському дусі, що згуртовує спортсменів усього світу на змагання, що не обов’язково ґрунтуються на суперництві, але на шуканні найкращого результату». Тож Олімпійські й Паралімпійські Ігри, що відбуватиметься наступного року в Японії, можуть причинитися до «зростання духа солідарності», що шукатиме блага всього людського ролу.

Діалог між релігіями — шлях до цінування моральних принципів

Далі Папа згадав про те, що протягом цих днів мав нагоду оцінити культурну спадщину, яку Японія зберегла та розвинула крізь століття, та «глибокі релігійні й моральні цінності», якими позначена ця «давня культура». В цьому контексті він вказав на те, що «добрі стосунки між різними релігіями є суттєвими не лише для майбутнього в мирі, але й для того, щоби навчити теперішні й майбутні покоління цінувати моральні принципи, що служать основою дійсно справедливого й людяного суспільства».

Діалог задля спільного дому

«Жоден відвідувач Японії не може не подивляти красу природи цієї країни, оспіваної крізь віки поетами й митцями, символізованої, насамперед, цвітінням сакури. Однак, тендітність квітки сакури нагадує нам про крихкість нашого спільного дому, якому загрожують не лише природні катастрофи, але й жадібність, визискування та спустошення, вчинене руками людини», — сказав Святіший Отець, звернувши увагу на те, що в той час, як міжнародна спільнота не поспішає дотримуватися зобов’язань, взятих на себе з метою захисту спільного дому, саме молодь вимагає від нас «сміливих рішень».

Солідарність на користь забутих

У цьому контексті Глава Католицької Церкви додав, що «цілісний підхід до захисту нашого спільного дому» повинен брати до уваги також і «екологію людини». Заанґажованість у захист спільного дому означає також долання «зростаючої» прірви між багатими й бідними в «глобальній економічній системі, що дозволяє небагатьом привілейованим жити в розкоші, в той час як більшість населення світу живе в бідності». Необхідне зростання усвідомлення «співвідповідальності між народами», а в центрі «соціальної, економічної й політичної діяльності» повинна стояти гідність людини. «Знаємо, що, врешті-решт, цивілізованість країни чи народу вимірюється не економічною могутністю, але уважністю до потребуючих, як також здатністю ставати плідними та сприяти життю», — додав він.

Кінцева подяка

«Тож коли мій візит до Японії наближається до завершення, ще раз висловлюю подяку за отримане запрошення, за щиру гостинність, з якою ви мене супроводили, і за великодушність усіх, хто причинився до його щасливого перебігу», — сказав на завершення Папа, висловлюючи підтримку всім зусиллям, спрямованим на те, аби творити суспільний порядок, «дедалі спроможніший захищати життя».

З урядової резиденції Святіший Отець повернувся до нунціатури. Так завершився передостанній день його 32-ї Апостольської подорожі. Вранці, 26 листопада, він здійснить візит до єзуїтського університету «Софія» в Токіо, а приблизно об 11:30 місцевого часу (4:30 — київського), відлетить до Риму.